7/ Еліністичні держави у мв ііі ст. До н.Е.

Елліністична Македонія. Після розпаду імперії Александра Македонського ця держава була економічно слабкою, але за допомогою сильного війська їй вдалося утримувати під своєю владою міста-держави Балканського півострова. Першим царем елліністичної Македонії був полководець. Після його смерті державу охопило полум'я братовбивчих війн і повстань. Розквіту Македонія досягла за династії, яку заснував Антигон II. Це був визначний правитель, який вважав, що царювання – почесний, але важкий обов'язок.

Незважаючи на те, що всі найсильніші грецькі держави повстали проти нього, Антигону II вдавалося успішно протистояти їм і навіть узяти штурмом Афіни, які намагалися звільнитися з-під влади Македонії. За його наступників становище країни ускладнилося. На Македонію зазіхали грецькі міста, повсталі племена, могутній Рим. У 168 р. до н.е. останній цар Македонії – Персей – програв вирішальну битву римлянам і був узятий у полон. Його привезли до Риму і стратили. У 148 р. до н.е. Македонія перетворилася на провінцію Римської республіки.

Елліністичний Єгипет. Засновником нової династії царів Єгипту був Діадох Птолемей І Сотер (близько 360-283 рр. до н.е.). Його син Птолемей II Філадельф (283-246 рр. до н.е.) відбудував занедбаний канал між Нілом і Червоним морем. Це налагодило та розширило торгівлю з Індією та іншими країнами. Цар заснував місто Птоломаїду, жителі якого займалися дресируванням бойових слонів, потрібних у тогочасній війні. Птолемеї створили величезний флот, чисельністю 4 000 кораблів.

Держава Селевкідів. Сирійське царство, створене Селевкідами на уламках імперії Александра Македонського, існувало протягом 312-64 рр. до н.е. Воно займало майже всю територію колишньої імперії, крім Македонії, Греції, Єгипту та Індії. Заснував його син простого македонянина полководець Александра Селевк І (358-281 рр. до н.е.). Він був владним правителем. Йому приписують слова: «Завжди справедливе те, що встановлене царем». Вершини могутності держава досягла за Антиоха III, який правив у 223-187 рр. до н.е. Як колись Александр Македонський, він зміг дійти до Індії. Його онук Антиох IV уславився як будівничий. Він прикрасив столицю – місто Антиохію – чудовими спорудами, сприяв розвитку мистецтва. Але вистояти проти римлян Селевкіди не змогли. У 64 р. до н.е. Сирійське царство захопив Рим.

6/Війни Македонії з Римом та їх політичні наслідки

Македо́нські ві́йни — три війни (Перша Македонська війна 215-205 рр. до н.е., Друга Македонська війна 200-197 рр. до н.е., Третя Македонська війна 171-168 рр. до н.е.) між Римом і Македонією за панування над Балканським регіоном. Закінчилися повною перемогою Риму і ліквідацією Македонського царства. Перша Македонська війна

Між монархіями, що утворилися з держави Олександра Великого, дві були здатні до збройного протистояння політиці Рима — Македонія і Сирія. Філіпп V Македонський під впливом перемог Ганнібала на початку Другої Пунічної війни почав підтримувати його. Почалася Перша Македонська війна 215-205 рр. до н.е. Діючи в союзі з Карфагеном проти Риму, намагався оволодіти Іллірією і розширити свої володіння в Малій Азії. Римляни головними силами вели боротьбу з Ганнібалом в Італії, а для дій на Балканах виділили незначні сили. Перша Македонська війна не призвела до значних територіальних змін на Балканах, хоча Риму удалося розширити свій вплив в Греції. Філіпп V, уклавши в 205 до н.е. мир з Римом, продовжував військові дії проти Родоса, Пергама, Карії і інших.

Друга Македонська війна

Після перемоги в Другій Пунічній війні 218-201 над Карфагеном Рим активізував свою політику на Балканах і звинуватив Македонію в порушенні договору 205 (встановлення контактів з Карфагеном, напад на союзників Риму і ін.). Рим став вимагати від Філіппа, щоб він повернув Пергаму і Родосу все, що він у них захопив. Почалася Друга Македонська війна 200-197 рр. до н.е.

Риму удалося укріпити свій вплив в Греції. Матеріальні запаси Македонії були виснажені, усередині країни росла опозиція проти царя, війна з Римом була непопулярна. Спроби Філіппа V укласти мир з Римом були безуспішні. У липні 197 р. консул Тіт Квінкцій Фламінін наніс Філіппу поразку при Кіноскефалах. Греція була оголошена "вільною" і фактично опинилася під владою Риму.

Хоча Філіпп уклав мир із Римом, цар Сирії Антіох, що незадовго перед тим ще воював на берегах Інду, вступив зі своїм військом в Європу. При Фермопілах він був обійдений з тилу консулом Глабріоном, а потім, повернувшись до Азії, розбитий в 190 р. Сципіонами (Луцієм і Публієм) при Магнезії.

Третя Македонська війна

Взагалі римляни неохоче вступали в безпосереднє володіння володіннями на чужому їм грецькому Сході. Це особливо ясно виявилося по відношенню до Македонії.

Після смерті Філіппа V (179) його син Персей почав готуватися до війни з Римом. Він подавив протидію македонській знаті, укріпив економіку країни, створив 40-тисячну армію і встановив зв'язки з ворожими Риму країнами (зокрема з Карфагеном). Римський сенат звинуватив Персея в порушенні колишніх договорів і почали Третю Македонську війну 171-168. 30-тисячна римська армія висадилася в Греції. Спочатку військові дії йшли із змінним успіхом, але в 168 в командування римськими військами у Фессалії вступив консул Луций Емілій Павел, який 22 червня 168 при Підні розгромив македонські війська; Персей втік, а потім потрапив в полон. Римська армія окупувала і розграбувала Македонію. Римський сенат скасував царську владу і розділив країну на 4 округи, позбавлених політичних і економічних зв'язків між собою.

Крім того, володіння Рима наблизилися до Македонії, бо Рим обернув царство Гентія, союзника Персея, в провінцію Іллірікум (між Епіром і Далмацією).

Четверта Македонська війна

Коли через 17 років, у 148 р. до н.е. македонці повстали під прапорами самозванця Андріска, що видавав себе за сина Персея, римляни обернули і Македонію в провінцію — першу на грецькому грунті. Тоді ж настав час Греції, що взяла участь в повстанні. Страшне розграбування і розорення Корінфа Муммієм ознаменувало собою початок безпосереднього владицтва римлян над Афінами і Спартою.