- •Зеркалов д.В.
- •Isbn 978-966-699-631-5
- •Типова навчальна програма «Охорона праці в галузі»
- •Список скорочень
- •Розділ 1. Міжнародні норми і законодавство України в галузі охорони праці
- •1.1. Стан безпеки праці в світі
- •1.2. Соціальний діалог у Європейському Союзі
- •1.3. Стандарт sa 8000 «Соціальна відповідальність»
- •1.4. Міжнародний стандарт iso 26000 «Настанова по соціальній відповідальності»
- •1.5. Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •10 Принципів Глобального Договору
- •1.6. Законодавство Євросоюзу з охорони праці
- •1.7. Міжнародна Організація Праці
- •1.8. Європейський Союз
- •1.9. Міжнародна агенція з атомної енергії магате (International Atomic Energy Agency — iaea)
- •1.10. Всесвітня організація охорони здоров'я (вооз) (World Health Organization (who))
- •1.11. Співдружність Незалежних Держав – снд
- •1.12. Основні Конвенції моп в галузі охорони праці
- •1.13. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •1.14. Соціальний діалог в Україні
- •1.15. Безпека праці в Україні
- •1.16. Основні законодавчі та нормативно-правові акти про охорону праці
- •Розділ 2. Система управління охороною праці в організації
- •2.1. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (суоп)
- •2.2. Настанова з систем управління охороною праці
- •2.3. Система менеджменту охорони праці і промислової безпеки
- •2.4. Розробка системи управління охороною праці (суоп)
- •2.5. Запровадження Системи управління охороною праці на підприємствах
- •2.6. Системи менеджменту гігієни і безпеки праці. Ohsas 18001 : 2007
- •2.7. Політика в галузі охорони праці
- •2.8. Ефективність функціональної структури суоп
- •Основні витрати на охорону праці на підприємстві
- •2.9. План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій – плас
- •2.10. Функціональні обов'язки робітників і керівників виробничих підрозділів
- •2.11. Оцінка стану безпеки праці в організації
- •2.12. Стимулювання за досягнуті результати
- •2.13. Порядок заохочення працюючих за дотримання вимог охорони праці
- •2.14. Проведення внутрішнього аудиту
- •1. Мета і сфера дії
- •3. Відповідальність
- •4 Опис методики
- •4.1. Планування внутрішнього аудиту
- •2.15. Опрацювання програми поліпшення стану умов і безпеки праці
- •2.16. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •2.17. Підготовка документів для визначення та обліку шкідливих і небезпечних виробничих факторів
- •Карта умов праці
- •Карта обліку небезпечних виробничих факторів
- •Карта обліку мікротравм
- •Карта обліку виходу з ладу інструменту, обладнання, захисних приладів
- •Карта обліку виконання робіт підвищеної небезпеки за нарядом-допуском
- •Карта обліку осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки
- •Карта обліку працівників, які підлягають медичним оглядам
- •2.18. Підготовка документів для оцінки ступеня професійного ризику виробництва
- •Розрахунок ступеня професійного ризику виробництва
- •Розділ 3. Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків
- •3.1. Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •3.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •Залежність стану сп’яніння від концентрації алкоголю у крові людини
- •3.3. Огляд місця, де стався нещасний випадок
- •3.4. Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб
- •3.5. Визначення причин нещасного випадку
- •3.6. Методи дослідження виробничого травматизму
- •3.7. Шляхи попередження травматизму
- •3.8. Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві
- •Розділ 4. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності, актуальні проблеми в наукових дослідженнях
- •4.1. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
- •Оптимальні та допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень
- •Категорії робіт за величиною загальних енерговитрат організму (дсн 3.3.6.042-99)
- •4.2. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •4.3. Медичний оглядів працівників певних категорій
- •4.4. Вимоги безпеки до місць виконання робіт
- •4.5. Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин (Витяг з нпаоп 0.00-1.31-99)
- •4.6. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •Класи небезпеки шкідливих речовин
- •4.7. Організація безпечної роботи електроустановок
- •4.8. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах
- •4.9. Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень
- •4.10. Утримання території підприємств
- •4.11. Особливості безпеки праці під час вантажно-розвантажувальних робіт
- •4.12. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря
- •4.13. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці
- •4.14. Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •4.15. Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.
- •Розділ 5. Актуальні проблеми охорони праці
- •5.1. Основні положення Загальнодержавної цільової програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012-2016 роки
- •5.2. Національна Стратегія поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •Розділ 6. Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах
- •6.1. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою
- •Категорії пожежної небезпеки виробництв
- •6.2. Класифікація вибухо- і пожежонебезпечних зон
- •6.3. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •6.4. Протипожежні перешкоди
- •6.5. Основні причини винекнення горючого середовища і загорання в електричному устаткуванні
- •6.6. Утримання евакуаційних шляхів і виходів
- •6.7. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •6.8. Державний пожежний нагляд
- •6.9. Первинні засоби гасіння пожеж
- •6.10. Пожежна техніка
- •6.11. Оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •6.12. Протипожежне водопостачання
- •6.13. Системи протидимного захисту
- •6.14. Система пожежної сигналізації
- •6.15. Системи оповіщення про пожежу, засоби зв’язку
- •6.16. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •6.17. Попередження пожеж та вибухів
- •6.18. Загальні вимоги пожежної безпеки
- •7.2. Контроль стану умов праці
- •7.3. Методика контролю стану умов праці
- •7.4. Підготовка підприємства до комплексної перевірки стану охорони праці
- •7.5. Перелік питань для перевірки стану охорони праці на робочих місцях
- •1. Забезпеченість працівників засобами індивідуального захисту
- •2. Дотримання вимог пожежної безпеки
- •3. Дотримання правил безпеки при експлуатації обладнання
- •4. Дотримання правил безпеки при експлуатації вантажопідіймальних механізмів
- •5. Дотримання правил безпеки при експлуатації котлів
- •6. Дотримання правил безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском
- •7. Дотримання правил безпеки у газовому господарстві
- •8. Дотримання правил безпеки при експлуатації вибухозахищених вентиляторів
- •9. Дотримання вимог електробезпеки
- •10. Дотримання правил безпеки при експлуатації комп’ютерів
- •7.6. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування.
- •7.7. Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок.
- •7.8. Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду
- •7.9. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження
- •7.10. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду
- •7.11. Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов’язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків
- •7.12. Обов’язки Фонду. Права та обов’язки застрахованої особи. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •7.13. Профілактика нещасних випадків
- •7.14. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •Додатки
- •1. Основні терміни та їх визначення
- •2. Короткий перелік необхідної документації з питань охорони праці, яка повинна бути прийнята і затверджена на кожному підприємстві, організації, установі
- •3. Положення про Державну службу гірничого нагляду
- •3. Основними завданнями Держгірпромнагляду України є:
- •4. Держгірпромнагляд України відповідно до покладених на неї завдань:
- •5. Держгірпромнагляд України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку:
- •10. Голова Держгірпромнагляду України:
- •4. Рекомендації Федерації профспілок України щодо змісту розділу «Охорона праці» у коллективному договорі
- •Перелік професій і посад працівників, яким безоплатно видається мило у зв'язку з виконанням робіт, пов'язаних із забрудненням
- •Перелік професій і посад працівників, яким безоплатно видаються знешкоджувальні засоби, захисні креми тощо у зв'язку з можливою дією на шкіру шкідливих речовин
- •5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві нпаоп 0.00-6.02-04 (витяг)
- •6. Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (Форма н-1)
- •7. Акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) (Форма н-5)
- •8. Акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом (Форма нпв)
- •9. Карта обліку професійного захворювання (отруєння) (Форма п-5)
- •1. Загальні положення
- •2. Мета та завдання вивчення дисципліни
- •3. Рекомендований розподіл навчального часу
- •4. Зміст нормативної дисципліни «охорона праці в галузі»
- •4.1. Міжнародні норми в галузі охорони праці
- •4.2. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі
- •4.3. Система управління охороною праці в організації
- •4.4. Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків.
- •4.5 Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності
- •4.6 Актуальні проблеми охорони праці в наукових дослідженнях
- •4.7 Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах
- •4.8 Державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці
- •4.9 Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
- •5. Рекомендований перелік практичних занять
- •6. Самостійна робота студентів
- •7. Оцінка якості засвоєння навчальної дисципліни «охорона праці в галузі»
- •8. Вимоги до робочих навчальних програм
- •9. Підсумкова державна атестація
- •10. Умови реалізації навчальної програми
- •11. Зв'язок зі стандартами освіти вищих навчальних закладів (спеціаліст, магістр)
- •12. Навчально-методичне забезпечення дисципліни
- •Література
- •2. Вільсон о. Г. Охорона праці в галузі (на прикладі будівництва). Навчальний посібник. – к.: «Основа». 2006. – 204 с.
1.10. Всесвітня організація охорони здоров'я (вооз) (World Health Organization (who))
Всесвітня організація охорони здоров'я почала функціонувати 7 квітня 1948 р. після того, як 26 держав — членів ООН ратифікували її статут. Ця дата щорічно відмічається як Всесвітній день здоров'я. Створенню ВООЗ передували багаторічні зусилля, спрямовані на налагодження міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров'я.
Головною метою ВООЗ є сприяння забезпеченню охорони здоров'я населення усіх країн світу. Текст Уставу ВООЗ можна коротко сформулювати як «Право на здоров'я».
У Статуті зафіксовано, що головною метою ВООЗ є «досягнення всіма народами якомога вищого рівня здоров'я», при цьому сам термін «здоров'я» визначається як «стан повного фізичного, духовного та соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів». Підкреслювалося, що «уряди несуть відповідальність за здоров'я своїх народів, і ця відповідальність потребує вживання відповідних заходів соціального характеру та в галузі охорони здоров'я». Статут проголошував, що «здоров'я усіх народів є головним фактором у досягненні миру та безпеки і залежить від повного співробітництва окремих осіб та держав». Цей документ визначає найважливіші функції ВООЗ, регламентує діяльність її головних органів та відносини із державами-членами. Вперше в міжнародній практиці здоров'я було проголошено одним із невід'ємних прав людини незалежно від раси, релігії, політичних поглядів, соціального та економічного становища.
У 1977 р., коли Всесвітня асамблея охорони здоров'я прийняла рішення про те, що першочерговим завданням ВООЗ є забезпечення «Здоров'я для всіх до 2000 року», було розроблено глобальну стратегію виконання цієї програми. Стратегія, здійснення якої потребує об'єднаних зусиль урядів та народів, заснована на принципі налагодження первинної медико-санітарної допомоги. В неї входять вісім головних складових елементів: просвітницька робота, пов'язана із роз'ясненням суті проблем охорони здоров'я; належне забезпечення продуктами харчування; безпечна для здоров'я вода та санітарія; охорона здоров'я матері та дитини, включаючи планування сім'ї; імунізація населення від основних інфекційних хвороб; профілактика місцевих захворювань та контроль над ними; належне лікування загальнорозповсюджених хвороб та травм; забезпечення основними лікарськими засобами.
ВООЗ:
допомагає країнам зміцнювати їхні системи охорони здоров'я шляхом створення інфраструктури, включаючи, як особливо важливий елемент, підготовку медичних кадрів, а також медичне обслуговування окремих осіб, родин та населення в цілому.
сприяє проведенню досліджень, необхідних для розробки відповідних технологій, що стосуються всіх аспектів охорони здоров'я, включаючи харчування, охорону здоров'я матері та дитини, екологічну безпеку, психічне здоров'я, боротьбу із специфічними хворобами, попередження нещасних випадків, медичне обслуговування та реабілітацію.
виконує функції міжнародного центру, який займається накопиченням необхідної технічної та наукової інформації. 80-ті роки були проголошені Міжнародним десятиліттям постачання питною водою та санітарії, у проведенні якого важливу роль відігравала ВООЗ, приділяючи велику увагу проблемам постачання безпечною для здоров'я водою та ліквідації відходів відповідно до санітарних вимог.
проводила всесвітню кампанію з ефективної імунізації дітей до 1990 р. з метою профілактики шести основних інфекційних дитячих хвороб — дифтерії, кору, поліомієліту к правця, туберкульозу та коклюшу.
надає консультації урядам з питань планування системи охорони здоров'я, виконує великі програми досліджень хвороби серця, залежності від наркотичних речовин, онкологічних захворювань. З метою подолання гострої нестачі медичного персоналу в окремих країнах організовано спеціальні навчальні програми. З цією ж метою щорічно надається близько 250 стипендій для навчання у різних медичних центрах.
щорічно проводить 40 короткострокових курсів та 80 конференцій з різних медичних та медико-санітарних проблем. Заохочуючи дослідницьку діяльність, щороку підписує більш ніж 150 контрактів із різними організаціями, установами та приватними особами, фінансуючи таким чином їх роботу в необхідних напрямах.
у 80-х роках стала провідною організацією по боротьбі із СНІДом (синдром набутого імунодефіциту). Вперше вірус СНІДу був ідентифікований у 1981 р., а вже у 1986 р. Генеральний директор ВООЗ проголосив боротьбу із СНІДом пріоритетним напрямом охорони здоров'я у всесвітньому масштабі. На початку 1987 р. було прийнято спеціальну програму по боротьбі із СНІДом, в якій на сьогодні беруть участь уже 127 держав. Провідну роль ВООЗ у координації зусиль у цьому напрямі було підтверджено на міжнародних конференціях, а також Генеральною Асамблеєю ООН.
співпрацює із національними та регіональними організаціями по боротьбі із СНІДом, а також із такими установами ООН, як Фонд для діяльності в галузі народонаселення (ЮНФПА), Дитячий Фонд (ЮНІСЕФ), ЮНЕСКО, ПРООН, Всесвітній банк. Підтримуються тісні контакти із неурядовими організаціями, зокрема Американським фондом досліджень СНІДу, Міжнародною радою медичних сестер, Міжнародним союзом учених-імунологів і Товариством Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.
У 1992-1993 рр. надала допомогу ряду держав у створенні інформаційних систем у галузі охорони здоров'я (Мексика, Оман, Сейшсльські острови, Сирія, Об'єднані Арабські Емірати та ін.). Здійснювалася надзвичайна допомога у зв'язку із стихійним лихом та катастрофами, що викликані діяльністю людини. Так, в Еритрсї ВООЗ спільно із Управлінням Верховного Комісара у справах біженців брала участь у розміщенні близько мільйона біженців. В Ефіопії здійснювалася програма відбудови та поновлення діяльності 40 провінційних лікарень, центрів та пунктів охорони здоров'я. Надзвичайну допомогу було надано близько 20 африканським країнам.
брала участь у заходах шодо поліпшення стану охорони здоров'я у Бангладеш, Індії, Монголії, Непалі та Таїланді. У Югославії було проведено велику роботу з моніторингу охорони здоров'я, нагляду у сфері харчування, реабілітації поранених, постачання медикаментів. Унаслідок діяльності ВООЗ майже в 100 країнах була впроваджена система моніторингу служб водопостачання.
здійснює Міжнародну програму з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи; реалізує п'ять експериментальних проектів у галузях гематології, впливу на щитовидну залозу, гігієни порожнини рота та ін. Було надано допомогу Україні, Росії та Білорусії медикаментами, комп'ютерним і допоміжним устаткуванням та в галузі підготовки кадрів.
є також одним із провідних центрів з випуску спеціальної друкованої продукції. Організація збирає статистичні дані, публікує звіти конференцій та семінарів, розповсюджує результати наукових досліджень, видає підручники та кілька періодичних видань, серед яких «Всесвітній форум охорони здоров'я» та «Здоров'я світу».
Керівним органом ВООЗ є Всесвітня асамблея охорони здоров'я, де представлені всі держави — члени організації. Асамблею скликають щороку для розгляду роботи організації та прийняття рішень відносно політики, програми та бюджету. До складу
Виконавча рада — виконавчий орган ВООЗ — до складу якої входить 52 країни, проводить свої сесії двічі на рік (у січні та травні).
Україна — член ВООЗ з 1948 р. (3 квітня 1948 р. приєдналась до Статуту ВООЗ). З 1950 по 1991 р. — період неактивного членства України у цій організації. Поновила своє членство у 1992 р.