3.9. Інформація та звітність про стан охорони праці

Роботодавець повинен інформувати працівників або осіб, упов­новажених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціаль­ного страхування від нещасних випадків про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких ужито для їхнього усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Відповідно до Єдиної державної системи показників умов і без­пеки праці всі підприємства, установи, організації подають щоріч­ну звітність за формою № 1-УБ "Звіт про стан умов і безпеки праці" та за формою № 1-ПВ "Звіт про стан умов праці, пільги та компен­сації за роботу у шкідливих умовах". У формі № 1 -УБ є розділи: стан умов і безпеки праці, забезпечення засобами індивідуального захи­сту, санітарно-побутове забезпечення, суми відрахувань за шкідливі умови праці. Форма № 1-ПВ містить розділи: стан умов праці, пільги га компенсації за роботу у шкідливих умовах.

Працівникам та/або їхнім представникам забезпечується дос­туп до інформації та документів, що містять результати атестації робочих місць, заплановані роботодавцем профілактичні заходи, результати розслідування, обліку та аналізу нещасних випадків і професійних захворювань і звіти з цих питань, а також до повідом­лень, подань та приписів органів державного нагляду за охороною праці.

Сивко В.Й. Правові та організаційні основи охорони праці в Україні

Органи державного управління охороною праці у встановлено­му порядку інформують населення України, працівників про реалі­зацію державної політики з охорони праці, виконання загальнодер­жавної, галузевих чи регіональних програм із цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних зах­ворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здо­ров'я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична звіт­ність із питань охорони праці, форма якої погоджується з Держна- глядохоронпраці, професійними спілками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

3.10. Соціальна й економічна ефективність заходів із поліпшення умов і охорони праці

До заходів із поліпшення умов і охорони праці відносяться всі види господарської діяльності, спрямовані на запобігання, ліквіда­цію чи зниження негативного впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Головною метою виконання заходів із поліпшення умов праці є досягнення соціальної ефективності: збереження здоров'я праців- ^ ників, продовження віку активної життєдіяльності, запобігання травматизму і захворюваності. Тобто виконання заходу з. охорони праці вважається виправданим, якщо ним досягається лише соціальний ефект, але майже кожен захід в умовах ринкових відносин дає, окрім того, також суттєвий економічний ефект. ), Соціальна ефективність визначаються як різниця між натураль­ну^- ними значеннями величин до і після впровадження заходів за таки­ми показниками:

• подовження періоду працездатності; '

• зменшення кількості працюючих у шкідливих умовах;

• збільшення кількості машин і приміщень, приведених у відповідність до вимог нормативів;

• збільшення кількості робочих місць, що задовольняють у ком­плексі вимогам охорони праці;

• зменшення травматизму на виробництві та зниження профе­сійної і виробничо-обумовленої захворюваності;

• зниження плинності кадрів, пов'язаної з незадовільними умо­вами праці.

Економічна ефективність оцінюється шляхом розрахунку та­ких показників (для сфери матеріального виробництва):

Розділ 3. Аналіз умов праці

• збільшення продуктивності праці за рахунок зменшення ви­трат сил організму на захист від шкідливих і небезпечних факторів та створення комфортних умов праці:

• зниження собівартості продукції та зростання прибутку за ра­хунок економії на підготовку й перепідготовку робочих кадрів у зв'яз­ку із заміною робітників, що одержали травми, захворіли чи звільни­лись;

• збільшення прибутку за рахунок незастосуванням штрафних санкцій, пов'язаних із травматизмом і захворюваністю та порушен­нями вимог законодавства про охорону праці;

• збільшення прибутку за рахунок відміни пільг і компенсацій за незадовільні умови праці (скорочений робочий час, підвищена оп­лата праці, лікувально-профілактичне харчування, подовжена відпу­стка та ін.);

• економія за рахунок зниження тарифу внесків на державне соціальне страхування у зв'язку з поліпшенням умов праці, ліквіда­цією чи зменшенням травматизму та профзахворювань.

Сумарна оцінка економічного ефекту дорівнює сумі часткових ефектів.

Економічна ефективність заходів з охорони праці визначається роз­рахунком трьох основних показників: чистого економічного ефек­ту, загальної економічної ефективності, порівняльної економічної ефективності.

Чистий економічний ефект — це різниця між приведеними до річної домірності економічними результатами заходів і витратами на їх здійснення. Цей показник розраховується у всіх випадках еконо­мічного обгрунтування заходів: очікуваного ефекту; виборі більш ефективного з кількох варіантів заходів; економічної оцінки фак­тично здійсненого заходу.

Загальна економічна ефективність — це відношення економічних результатів до витрат (використовується для порівняльного аналізу ефективності витрат).

Порівняльна економічна ефективність двох заходів — різниця при­ведених витрат з урахуванням фактора часу. Розраховується у тих ви­падках, коли обидва варіанти дають однакові результати.

Для економічного обґрунтування заходів необхідно: вибрати вихідні дані про зміни стану умов праці, соціальні результатів, техні- ко-економічні показники підприємства за базовим і новим варіан­тами; визначити витрати на заходи; розрахувати соціальну ефек­тивність; розрахувати економічні результати здійснення заходів з охорони праці.

Сивко В.Й. Правові та організаційні основи охорони праці в Україні

Соціально-економічна ефективність виражається у вигляді еко­номії або запобігання втрат живої й упредметненої праці в народно­му господарстві, на підприємствах із можливо більш повним охоп­ленням усіх соціальних і економічних результатів.

Розділ 4

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві