Вибір кінцевого діаметра

Вибір кінцевого діаметра свердловини перш за все залежить від мети буріння (розвідка на тверді, рідкі, газоподібні корисні копалини; експлуатація; інженерні завдання; вентиляція) і пов’язаний, головним чином, з вимогою до кількості керна корисної копалини для його випробування, а також з прохідністю в стовбур свердловини приладів і інструменту для досліджень або експлуатації свердловин.

На вугільних родовищах (складених слабким і середньої міцності вугіллям) і родовищах бокситу використовують діаметр 76 мм, для антрациту і міцного вугілля достатній діаметр 59 мм. Для більшості рудних корисних копалини достатнім діаметром є 59 мм, на родовищах рідких і шляхетних металів з вкрай несприятливою текстурою рекомендується діаметр 76 мм. Для розвідки хімічної сировини (апатит, сірка, солі, графіт, слюда, азбест), а також при розвідці родовищ будівельних матеріалів використовують діаметр 93 мм.

Якщо геологічний розріз вивчений слабо або якщо на даній ділянці можливі різноманітні ускладнення, то вибраний кінцевий діаметр залишають запасним. Конструкцію свердловини проектують на один діаметр більшою.

Установка обсадних колон і визначення інтервалів цементування

На рис. 3 подані види обсадних колон.

Н аправляюча колона 1 – слугує для завдання свердловини проектного напрямку або попередження відхилення від вертикального, закріплення устя свердловини та охорони його від розмивання. Вона зазвичай встановлюється на глибину 3-8 м, але може бути дещо більшою, якщо це потрібно для перекриття зони верхніх нестійких відкладень. Цементується на всю довжину.

Кондуктор 2 – установлюється для закріплення нестійких, вивітрених, водоносних порід, що залягають у верхній частині розрізу. Залежно від геологічного розрізу довжина кондуктора 2060 м. У сприятливих геологічних умовах, при малій потужності верхніх хитливих порід можливе суміщення направляючої труби і кондуктора в одній колоні. Зазвичай цементується на всю довжину.

Крім направляючої труби і кондуктора іноді встановлюють додаткові обсадні колони. Їх установлюють для перекриття зон ускладнень (обвалів, поглинань, місць перетинання свердловиною зон тектонічних порушень і гірських виробок), що виникли в свердловині при бурінні після спуска кондуктора. Деякі зони ускладнень, що залягають глибоко, можуть бути перекриті потайними обсадними колонами 3, тобто колонами, що не мають виходу на денну поверхню. Глибина розташування верхнього кінця потайної колони при перекритті гірських виробок визначається з умови, що вплив гірських робіт розповсюджується на 40 товщин виробленого пласта угору та на 4 товщини вниз. В нижній частина обсадної колони знаходиться башмак, який повинен установлюватися в стійких породах, після заглиблення в них на 25 м.

Потайна колона цементується на всю довжину. Обсадна колона з виходом на денну поверхню 4 може цементуватися на всю довжину або тільки в нижній частині ("підбашмачене" цементування) в залежності від довжини колони та потужності зони ускладнень. Підбашмачне цементування використовують при відносно великій довжині обсадної колони і невеликій потужності зони ускладнень яку зазвичай цементують на всю потужність. Після закінчення буріння таку обсадну колону витягають зі свердловини.

Для геологорозвідувального буріння використовують обсадні труби таких діаметрів: 34; 44; 57; 73; 89; 108; 127 і 146 мм.