- •1. Право як загальносоціальне явище
- •2. Поняття основних прав людини
- •3. Класифікація основних прав людини
- •4. Міжнародно-правові засоби, призначені для забезпечення і захисту основних прав людини
- •5. Основні тенденції розвитку прав людини
- •6. Основні права дитини
- •Тема 2 Права нації (народу) і права людини
- •3. Міжнародно-правові засоби, спрямовані на здійснення і захист прав нації
- •5. Основні права людства
- •1. Основи концепції правової держави
- •2. Основні загальні ознаки правової держави
- •1. Загальне поняття й ознаки держави
- •2. Виникнення держави
- •3. Види типів держав за їх сутністю
- •4. Функції держави
- •1. Майбутня держава соціально-демократичного типу: сутність і передумови
- •2. Поняття і види держав соціально-демократичної орієнтації
- •4. Зовнішні функції держав соціально-демократичної орієнтації
- •Тема 6 Форми держав
- •1. Загальні поняття й елементи форми держави
- •3. Основні види державного устрою
- •4. Основні види державного режиму
- •Тема 7 Механізм та апарат держави
- •2. Загальна характеристика апарату та органів держави
- •1) За місцем у системі державного апарату:
- •3. Принципи і риси апарату держав соціально-демократичної орієнтації. Його склад
- •Тема 8 Держава у політичній системі суспільства
- •2. Загальнотеоретична характеристика елементів політичної системи
- •4. Форми взаємодії органів держави
- •І трудовими колективами
- •1. Право як волевиявлення держави. Об'єктивне і суб'єктивне юридичне право
- •2. Юридичне право як засіб конкретно-історичної інтерпретації та реалізації прав людини
- •4. Правовий (юридичний) статус особи
- •Тема 10 Правові відносини
- •2. Суб'єкти правовідносин
- •4. Юридичні факти
- •Тема 11 Об'єктивне юридичне право та інші соціальні регулятори
- •1. Загальне поняття й ознаки об'єктивного права
- •Тема 12
- •1. Деякі співвідношення
- •2. Взаємозв'язок держави і права
- •3. Функції права (правового регулювання)
- •Тема 13
- •Історична типологія об'єктивного
- •Юридичного права. Сутність права
- •Соціально-демократичної орієнтації
- •1. Типологія права
- •2. Основні принципи об'єктивного юридичного права
- •4. Конкретно-історичні та інші принципи права
- •Тема 14
- •2. Форми права
- •3. Правотворчість держав соціально-демократичної орієнтації
- •4. Нормативно-правові акти
- •5. Юридичні властивості нормативно-правових актів
- •6. Чинність нормативно-правових актів а. Чинність у часі
- •Б. Чинність у просторі
- •Тема 15
- •1. Правова система: поняття і різновиди
- •2. Система права та її структура
- •3. Система законодавства
- •4. Систематизація законодавства
- •Тема 16 Правові (юридичні) норми
- •1. Загальна характеристика правової норми
- •2. Структура правової норми
- •3. Норма права і стаття закону
- •4. Види правових норм
- •Тема 17
- •1. Загальна характеристика правомірної поведінки
- •2. Загальна характеристика реалізації правових норм
- •5* 3. Загальна характеристика законності та правопорядку
- •4. Загальносоціальні гарантії законності
- •5. Юридичні гарантії законності
- •Тема 18 Застосування правових норм
- •1. Загальна характеристика застосування правових норм
- •2. Правозастосовні акти
- •4. Застосування правових норм за аналогією у разі прогалини в законодавстві
- •Тема 19 Тлумачення правових норм
- •1. Загальна характеристика тлумачення правових норм
- •2. Інтерпретаційно-правові акти
- •Тема 20
- •1. Загальна характеристика правопорушень
- •2. Причини правопорушень
- •3. Юридична відповідальність
- •Тема 21 Правове регулювання суспільних відносин та його ефективність
- •1. Загальна характеристика правового регулювання
- •2. Предмет, метод і типи правового регулювання
- •4. Техніка правовою регулювання (юридична техніка)
- •5. Ефективність правового регулювання
- •Тема 22 Правознавство (юридична наука): загальнотеоретична характеристика
- •1. Поняття і структура юридичної науки
- •2. Предмет юридичної науки
- •3. Функції юридичної науки
- •Тема 23 Методологія юридичної науки
- •1. Поняття і склад методології правознавства
- •2. Сучасні проблеми перетворення методології вітчизняної юриспруденції
- •Механізм юридичного забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика)
- •04060, Київ-60, вул. М. Берлінського, 9.
- •01054, Київ-54, вул. Воровського, 24.
5. Основні тенденції розвитку прав людини
До таких тенденцій належать:
все ширше запровадження у суспільну свідомість уявлення про те, що саме людина є первинним, головним суб'єктом права;
дедалі ширше запровадження у свідомість суспільства розуміння прав людини як соціально-історичного явища;
розповсюдження принципу правової рівності на все більше коло людей;
збільшення «каталога» прав людини (як результат зростання їхніх потреб), якому, проте, не завжди відповідають реальні можливості задоволення деяких прав (тобто у ряді випадків права людини фіксуються у законодавстві «достроково», « випереджувально »;
зростання кількості країн, які допускають наддержавний (міжнародний) контроль за станом дотримання прав людини.
Внаслідок того, що після Другої світової війни права людини- наст-уцрво переставали бути лише внутрішньою сгір&йоїо; держав, виникла, утверджу-
16 : ,' Г,;',;'1 . 'о
ється та набуває дедалі більшого поширення ідея утворення нового міжнародного правового порядку. Серед найважливіших його рис слід відзначити такі:
універсалізація концепції прав людини, поширення її на дедалі більшу кількість держав;
поширення примату, верховенства норм міжнародного права щодо норм внутрішньодержавного законодавства з питань прав людини;
об'єктивна поінформованість світової громадськості про стан дотримання прав людини у різних країнах;
утворення і розгортання діяльності неурядових (громадських та інших) організацій із захисту прав людини, їх державна підтримка;
підвищення ефективності міжнародних контрольних механізмів щодо захисту прав людини.
Яскравим проявом наведених тенденцій стала друга Всесвітня конференція з прав людини, організована ООН у Відні в червні 1993 р. (перша така конференція відбувалася під егідою цієї організації 1968 р. в Тегерані). У Віденській конференції, що проходила під девізом «Права людини: знати їх, вимагати їх, захищати їх», взяли участь делегації на чолі з міністрами закордонних справ майже 140 держав, у тому числі й України.
Зазначені тенденції, гадаємо, повинні враховуватись при загальній оцінці стану законодавства сучасної України з питань прав людини і громадянина та при підготовці відповідних законодавчих пропозицій. У цьому, мабуть, полягає один із шляхів забезпечення наукової обґрунтованості становлення сучасної цивілізованої, гуманної правової системи в Україні.
6. Основні права дитини
Л юди у віці до 18 років за міжнародно-правовими критеріями є неповнолітні і тому належать до категорії «дітей» (ст. І Конвеятггї^ро права дитини, прийнятої ООН у 1989Яйм©ЧН) років до того ООН проголосила Декларй^ЙЛІЯйрСжтини).
17
Для цієї категорії суб'єктів значна частина основних прав людини нічим не відрізняється за своїм змістом від прав повнолітніх (дорослих) осіб. Інша ж група таких прав певним чином специфікується, змістовно конкретизується (наприклад, право на розвиток). Та, окрім цього, дітям належать і особливі, «додаткові» можливості, які зафіксовані зазначеною Конвенцією в усіх «змістовних» різновидах прав. Зокрема виділяють серед прав:
фізичних — права на першочерговість захисту і допомоги, здорове зростання, неприпустимість таких кримінальних покарань, як смертна кара і довічне тюремне ув'язнення;
особистісних — права на знання своїх батьків і нерозлучення з ними (сімейні зв'язки), виховання;
культурних — право на відповідні ігри і розважальні заходи;
економічних — право не бути залученим до роботи до досягнення певного віку;
політичних — права не призиватись на державну військову службу до 15 років, на захист з боку держави від недбалого і брутального, жорстокого поводження, експлуатації та розбещення.
Спеціальним органом всесвітнього співтовариства із спостереження та контролю за дотриманням прав дитини, закріплених у згаданій Конвенції (Україна приєдналась до неї у 1991 р.), є Комітет ООН з прав дитини.
7. Загальносоціальні обов'язки людини
Із загальносоціальними правами дорослої (повнолітньої) психічно нормальної людини природно пов'язуються її соціальні обов'язки, зобов'язання.
Загальносоціальний обов'язок людини — це необхідність певної її поведінки, що об'єктивно зумовлена конкретно-історичними потребами існування та розвитку інших людей, нації, народу, його соціальних верств і всього людства.
Видова класифікація загальносоціальних обов'язків людини переважно відповідає згаданій кла-
сифікації її основних прав. Тому серед таких обов'язків можна зазначити:
фізичні (наприклад, утримування і захист своїх неповнолітніх дітей);
особистісні (наприклад, поважати честь, гідність, сумління, думки і погляди людей або їхніх спільностей; виховувати своїх дітей);
культурні (наприклад, дбайливо ставитися до пам'яток історії людства);
економічні (наприклад, віддавати частину індивідуального прибутку, доходу на загальносуспільні потреби);
політичні (наприклад, протистояти насильству, вдаватися тільки до мирних засобів задоволення своїх політичних інтересів).