- •1. Право як загальносоціальне явище
- •2. Поняття основних прав людини
- •3. Класифікація основних прав людини
- •4. Міжнародно-правові засоби, призначені для забезпечення і захисту основних прав людини
- •5. Основні тенденції розвитку прав людини
- •6. Основні права дитини
- •Тема 2 Права нації (народу) і права людини
- •3. Міжнародно-правові засоби, спрямовані на здійснення і захист прав нації
- •5. Основні права людства
- •1. Основи концепції правової держави
- •2. Основні загальні ознаки правової держави
- •1. Загальне поняття й ознаки держави
- •2. Виникнення держави
- •3. Види типів держав за їх сутністю
- •4. Функції держави
- •1. Майбутня держава соціально-демократичного типу: сутність і передумови
- •2. Поняття і види держав соціально-демократичної орієнтації
- •4. Зовнішні функції держав соціально-демократичної орієнтації
- •Тема 6 Форми держав
- •1. Загальні поняття й елементи форми держави
- •3. Основні види державного устрою
- •4. Основні види державного режиму
- •Тема 7 Механізм та апарат держави
- •2. Загальна характеристика апарату та органів держави
- •1) За місцем у системі державного апарату:
- •3. Принципи і риси апарату держав соціально-демократичної орієнтації. Його склад
- •Тема 8 Держава у політичній системі суспільства
- •2. Загальнотеоретична характеристика елементів політичної системи
- •4. Форми взаємодії органів держави
- •І трудовими колективами
- •1. Право як волевиявлення держави. Об'єктивне і суб'єктивне юридичне право
- •2. Юридичне право як засіб конкретно-історичної інтерпретації та реалізації прав людини
- •4. Правовий (юридичний) статус особи
- •Тема 10 Правові відносини
- •2. Суб'єкти правовідносин
- •4. Юридичні факти
- •Тема 11 Об'єктивне юридичне право та інші соціальні регулятори
- •1. Загальне поняття й ознаки об'єктивного права
- •Тема 12
- •1. Деякі співвідношення
- •2. Взаємозв'язок держави і права
- •3. Функції права (правового регулювання)
- •Тема 13
- •Історична типологія об'єктивного
- •Юридичного права. Сутність права
- •Соціально-демократичної орієнтації
- •1. Типологія права
- •2. Основні принципи об'єктивного юридичного права
- •4. Конкретно-історичні та інші принципи права
- •Тема 14
- •2. Форми права
- •3. Правотворчість держав соціально-демократичної орієнтації
- •4. Нормативно-правові акти
- •5. Юридичні властивості нормативно-правових актів
- •6. Чинність нормативно-правових актів а. Чинність у часі
- •Б. Чинність у просторі
- •Тема 15
- •1. Правова система: поняття і різновиди
- •2. Система права та її структура
- •3. Система законодавства
- •4. Систематизація законодавства
- •Тема 16 Правові (юридичні) норми
- •1. Загальна характеристика правової норми
- •2. Структура правової норми
- •3. Норма права і стаття закону
- •4. Види правових норм
- •Тема 17
- •1. Загальна характеристика правомірної поведінки
- •2. Загальна характеристика реалізації правових норм
- •5* 3. Загальна характеристика законності та правопорядку
- •4. Загальносоціальні гарантії законності
- •5. Юридичні гарантії законності
- •Тема 18 Застосування правових норм
- •1. Загальна характеристика застосування правових норм
- •2. Правозастосовні акти
- •4. Застосування правових норм за аналогією у разі прогалини в законодавстві
- •Тема 19 Тлумачення правових норм
- •1. Загальна характеристика тлумачення правових норм
- •2. Інтерпретаційно-правові акти
- •Тема 20
- •1. Загальна характеристика правопорушень
- •2. Причини правопорушень
- •3. Юридична відповідальність
- •Тема 21 Правове регулювання суспільних відносин та його ефективність
- •1. Загальна характеристика правового регулювання
- •2. Предмет, метод і типи правового регулювання
- •4. Техніка правовою регулювання (юридична техніка)
- •5. Ефективність правового регулювання
- •Тема 22 Правознавство (юридична наука): загальнотеоретична характеристика
- •1. Поняття і структура юридичної науки
- •2. Предмет юридичної науки
- •3. Функції юридичної науки
- •Тема 23 Методологія юридичної науки
- •1. Поняття і склад методології правознавства
- •2. Сучасні проблеми перетворення методології вітчизняної юриспруденції
- •Механізм юридичного забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика)
- •04060, Київ-60, вул. М. Берлінського, 9.
- •01054, Київ-54, вул. Воровського, 24.
Тема 22 Правознавство (юридична наука): загальнотеоретична характеристика
1. Поняття і структура юридичної науки
Юридична наука — це система об'єктивних соціально значущих знань про закономірності права і держави (державно-правові закономірності). Оскільки право і держава належать до соціальних явищ, остільки й юридична наука входить до складу суспільних наук — до загальної системи су-спільнознавства.
У зв'язку з тим, що державно-правові явища мають зазвичай складну будову, характеризуються наявністю різних сторін, граней, аспектів, юридич на наука (юриспруденція) — це багатопрофільна, системна дисципліна. .
У системі юридичної науки (юриспруденції) можна виділити такі елементи:
1) за формою відображення державно-правових явищ — судження про минулі, теперішні і майбутні (прогнозовані) факти державно-правової дійсності, уявлення про державно-правові явища,
162
правові категорії і поняття, державно-правові концепції й теорії;
залежно від безпосереднього предмета дослідження — науки теоретико-історичні, галузеві, міжгалузеві (наприклад, наука екологічного права), прикладні (наприклад, судова психіатрія), міжнародно-правові (науки міжнародно-публічного і міжнародного приватного права);
залежно від конкретного елемента предмета дослідження — вчення про право, вчення про правове (юридичне) регулювання, вчення про державу, вчення про правосвідомість, вчення про юридичну науку (теорія правознавства);
залежно від аспекта вивчення державно-правових явищ — онтологія права і держави (вивчення їх існування як реальних феноменів у «статиці»): філософія держави і права (вчення про їх необхідність, призначення для людини і суспільства, їх місце у соціокультурній системі, серед здобутків людської цивілізації); аксіологія права та держави (вчення про значущість, цінність цих явищ для особи і суспільства); соціологія права і держави (знання про «динаміку», механізм і соціальні результати функціонування зазначених феноменів); гносеологія права й держави (знання про методологію і методику дослідження державно-правових явищ);
за гносеологічним (пізнавальним) статусом знань — фактологічна або емпірична частина науки (знання про державно-правові факти), теоретична частина (категорії, поняття, теорії, концепції державно-правових явищ), практична частина (рекомендації, пропозиції стосовно удосконалення держави і права, правового регулювання).
2. Предмет юридичної науки
Як і будь-яку науку, юриспруденцію з-поміж інших суспільних наукових дисциплін вирізняє своєрідність її предмета, тобто тих особливих закономірностей, об'єктивних законів, що нею вивчаються.
163
Таким предметом виступають специфічні закономірності права і держави (державно-правові закономірності).
Державно-правова закономірність — це об'єктивний, необхідний, суттєвий, для певних умов загальний і сталий зв'язок державно-правових явищ між собою, а також з іншими соціальними феноменами, який безпосередньо обумовлює і впроваджує якісну визначеність цих явищ, що проявляється в їхніх юридичних властивостях. Інакше кажучи, це такий зв'язок, котрий юридично опосередковує: а) соціальну детермінованість; б) структуру функціонування і розвиток; в) соціальну активність, дієвість державно-правових явищ.
Наявність специфічних державно-правових закономірностей якраз і виступає об'єктивною основою для виділення юриспруденції у самостійну науку в усій системі суспільнознавства.
Види державно-правових закономірностей:
за змістом, типом зв'язку — генетичні (закономірності виникнення державно-правових явищ), структурні (закономірності побудови, формування, організації державно-правових явищ, наприклад, зв'язок між елементами юридичної норми), функціональні — закономірності «життя», взаємозв'язку, взаємовпливу державно-правових явищ (наприклад, зв'язок між матеріальними і процесуальними юридичними нормами), закономірності зміни, розвитку державно-правових явищ;
за дією закономірностей у соціальному просторі — внутрішні (зв'язок державно-правових явищ між собою, наприклад, зв'язки між державою і об'єктивним юридичним правом) і зовнішні (зв'язки державно-правових явищ з іншими соціальними феноменами, наприклад, взаємозалежність політики і права);
за сферою дії закономірностей у державно-правовому просторі — загальні, дія котрих поширюється на всю державу в цілому і на всю її правову систему, і окремі, які діють лише на частині, на «фрагменті» державно-правової дійсності (скажімо, закономірності методу правового регулюван-
164
ня суб'єктів майнових відносин в умовах ринкової економіки);
за історичними межами дії — всезагальні (які стосуються права і держави за будь-яких історичних умов, у будь-якому місці й за всіх відтинків часу), формаційні (які діють на право й державу лише визначеного історичного типу) і особливі (притаманні тільки конкретній державі чи певній групі держав);
за способом здійснення, формою прояву — так звані динамічні (їх дія проявляється однозначно у кожному конкретному, одиничному зв'язку державно-правових явищ — наприклад, залежність юридичної сили нормативно-правового акта від місця правотворчого органу, яким його прийнято, в апараті держави) і «статистичні», дія котрих проявляється лише на значному масиві, множині державно-правових явищ як багатозначг ний, так званий стохастичний зв'язок останніх (наприклад, залежність рівня, динаміки правопорушень, злочинності від стану й змін тих чи інших соціальних явищ).
Методологічне значення викладеної класифікації державно-правових закономірностей полягає насамперед у тому, що вона:
полегшує виявлення тих сфер державно-правової дійсності, в котрих її закономірні зв'язки досліджені недостатньо;
відіграє суттєву роль при виборі методу дослідження;
виступає необхідним засобом встановлення субординації, «ієрархії» об'єктивних державно-правових законів, а тим самим і їх тлумачення, інтерпретації;
дозволяє конкретизувати уявлення про шляхи здійснення основних функцій юридичної науки;
дає об'єктивну основу для структурування всієї системи юридичних наук.
Так, спираючись на наведену класифікацію, слід дійти висновку, що предмет теорії права і держави становлять тільки універсальні і загальні специфічні закономірності виникнення, структури,
165
функціонування і розвитку державно-правових явищ. Своєрідність таких закономірностей серед інших зв'язків у сфері державно-правової дійсності якраз і є об'єктивною підставою для виділення особливої галузі знань, котра їх вивчає й відображає,— загальної теорії права та держави в окрему, самостійну науку у системі юриспруденції.
Означеним предметом даної науки об'єктивно зумовлюються її статус у цій системі, її роль щодо інших наук — як юридичних, так і неюридичних. Ця роль концентровано відображається положенням про те, що загальна теорія права та держави є світоглядною, фундаментальною, методологічною юридичною наукою.