2. Попит на продукцію монополіста і його гранична виручка

Оскільки на монопольному ринку діє зі сторони пропозиції лише один учасник, може скластися думка, що фірма-монополіст може встановити будь-яку ціну на свою продукцію. Проте це не так, тому що важливим обмеженням для монополіста є попит на його продукцію. Одноосібна присутність на ринку монополії є причиною того, що крива попиту монополіста є одночасно кривою попиту усього ринку. На рис 10.1а зображена крива попиту монополіста, яка аналітично в оберненій формі має вигляд

.

Обернена функція (inverse Nachfragefunktion) в моделі монопольного ринку німецькою мовою іменується “Preis-Absatz-Funktion” (PAF).

Середня виручка, як і для ринку досконалої конкуренції дорівнює ціні товару і її графік співпадає із кривою попиту.

AR = TR/Q = P(Q) ·Q/Q = P(Q)

Гранична виручка, на відміну від ринку досконалої конкуренції, завжди менша, ніж ціна товару і її графік проходить нижче кривої попиту.

Рис. 10.1. Криві попиту, середньої, граничної виручки монополіста

Довести попереднє твердження можна продиференціювавши функцію загальної виручки.

Оскільки крива попиту монополіста є спадною, то < 0, а отже гранична виручка завжди буде меншою за ціну.

Якщо функція попиту є лінійною, то можна визначити особливість розміщення лінії MR відносно кривої попиту.

= ((a-bQ)Q)´= (aQ-bQ²)´ = a-2bQ

Як бачимо, гранична виручка є також лінійною функцією, проте її нахил в два рази більший від нахилу кривої попиту. Крива MR пересікає вісь ординат в тій же точці, що і крива попиту, а вісь абсцис в точці, яка є серединою відрізка, кінцями якого є початок системи координат і точка перетину кривої попиту горизонтальної осі.

3. Максимізація прибутку фірми-монополіста

Для монополіста, як і для фірми-досконалого конкурента головною метою діяльності є максимізація прибутку. Проте, проблема обґрунтування господарських рішень для максимізації прибутку монополії вирішується дещо інакше, ніж на ринку досконалої конкуренції. Адже монополіст повинен прийняти рішення і щодо обсягів випуску, і щодо ціни продукції. Правило граничного випуску MR = MC є , як уже згадувалося на попередній лекції, універсальною необхідною умовою отримання максимального прибутку для усіх типів ринкових структур. Достатня умова виконується, коли темп росту граничної виручки є меншим, ніж темп росту граничних витрат (крива MC перетинає криву MR знизу вверх). На рис.10.2 дані умови виконуються в точці А. Абсциса точки A визначає лише оптимальний обсяг випуску монополістом. Для графічного знаходження рівноважної ціни на продукцію монополіста необхідно провести вертикальну лінію через точку A і знайти точку її перетину з кривою попиту. Ордината цієї точки і буде визначати рівноважну ціну монополіста. На рис.10.2 ця точка позначена як Е_м. Точка В, яка є точкою перетину лінії оптимального випуску з кривою середніх витрат, ілюструє величину витрат в розрахунку на одиницю продукції. А тому графічно максимальний прибуток монополіста чисельно дорівнює площі прямокутника Р_мЕ_мВС_м.

Рис.10.2. Максимізація прибутку на ринку монополії

Аналітично один із параметрів ринкової рівноваги монополіста (Q_М) визначається шляхом розв’язування рівняння MR = MC відносно Q. Потім підставлянням отриманого значення Q_М. в рівняння оберненої функції попиту отримують Р_М.

У випадку, коли крива попиту монополіста є прямою лінією, для якої існують ділянки еластичного, одиничного і нееластичного попиту, цікаво дослідити процес ціноутворення для цих відрізків попиту. Спочатку виведемо співвідношення між ціною продукту монопольного ринку і еластичністю попиту на нього. Для цього диференціюємо функцію граничної виручки:

Помножимо останній доданок на Р і поділимо його на Р.

Вираз є не що іншим, як оберненою величиною E_D – показника еластичності попиту за ціною. Тому

.

Звідси

.

При одиничній еластичності (Е_D = -1) ціна є невизначеною величиною, а при нееластичному попиті (0>Е_D>-1) ціна є від’ємною величиною, що не має економічного сенсу. Економічно даний вираз має зміст коли –1> Е_D >-∞, тобто за еластичного попиту. Звідси висновок – монополія максимізує прибуток лише за умов еластичного попиту, іншими словами, монополіст обирає обсяг виробництва і встановлює ціну, що відповідають верхній половині кривої попиту.

Оскільки на монопольному ринку завжди діє один продавець, який має значну ринкову владу, може скластися думка, що фірма-монополіст завжди має економічний прибуток. Проте на діяльність монополіста впливає цілий комплекс ринкових умов: зміна попиту на його продукт, зміна цін на ресурси. Тому в короткому періоді можливі ситуації, які, правда не є типовими для монополії, коли навіть при виконанні умов максимізації прибутку, фірма-монополіст отримує нульовий економічний прибуток чи навіть збитки, або ж закривається. На рис.10.3. проілюстрована ситуація, коли ціна монополіста є меншою за середні сукупні витрати і поведінка фірми націлена не на максимізацію прибутку, а мінімізацію збитків. Мінімально можливі збитки за такого попиту і витрат фірми графічно відповідають площі прямокутника С_мВЕ_мР_м.

В умовах монополії ціна і обсяг виробництва визначаються через точку, для якої характерна рівність MC = MR. А оскільки гранична виручка цілком визначається характером попиту (конфігурацією кривої попиту), то для одного і того ж обсягу може встановлюватися різна ціна товару, а за однією ціною монополіст в залежності від попиту може продавати різні обсяги товару (рис.10.4).

Рис.10.3. Мінімізація фірмою-монополістом збитків

Рис.10.4. Відсутність залежності між ціною товару і обсягом його продажу на монопольному ринку

Тобто за монополії відсутній функціональний зв’язок між обсягом випуску та ціною і відповідно неможливо побудувати криву пропозиції фірми-монополіста.