Державне регулювання монополії і антимонопольне законодавство
Економічна і соціальна неефективність монополії є причиною здійснення в багатьох країнах антимонопольної політики в формі державного регулювання і монопольних законів.
Регулювання монополій проводиться шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, в яких запроваджуються певні механізми контролю за виробничими рішеннями фірм-монополістів.
Інструментами економічного регулювання монополій можуть бути:
Встановлення верхньої межі ціни (рис.10.11а).
Запровадження акцизного податку (рис.10.11б).
Ліцензування (рис.10.11в).
Рис.10.11. Форми державного регулювання монополій
При встановленні фіксованої ціни, яка є нижчою за ціну нерегульованого монопольного ринку, змінюється крива граничної виручки фірми-монополіста. Вона трансформується в горизонтальну лінію, яка проходить на рівні фіксованої ціни. Тому обсяг, максимізуючий прибуток монополіста, буде визначатися точкою перетину цієї трансформованої прямої граничної виручки і кривої граничних витрат. Ми бачимо, що в разі встановлення верхньої межі ціни обсяг випуску зростає, чисті вигоди суспільства зростають, надлишок споживача збільшується за рахунок перерозподілу прибутку монополіста (РmaxPMEMF) і збільшення обсягу виробництва (площа EMFBK), надлишок монополіста скорочується. Даний спосіб регулювання проте не забезпечує повного покриття потреби суспільства в даному продукті (не досягається обсяг випуску конкурентного ринку QK).
Запровадження акцизного податку t: середні і граничні витрати збільшуються на його величину, що графічно ілюструється паралельним зміщенням їх кривих паралельно вгору. Новою точкою рівноваги буде Et, яка відповідає меншому обсягу випуску Qt і більшій ціні Pt. Наслідками встановлення потоварного податку на продукт монополіста: - чисті вигоди суспільства знижуються; - ціна ще більше відхиляється від ефективного розміру; - податковий тягар розподіляється між виробниками і споживачами.
Ліцензування можна порівняти з запровадженням одноразового податку. Вартість ліцензії є постійними витратами і тому, збільшуючи сукупні витрати на Т, не змінюють граничні витрати. Крива середніх витрат зміщується вверх на величину Т/Q. Оскільки крива граничних витрат не зміщується, точка рівноваги Курно не змінюється. Зменшується лише прибуток монополіста, на величину вартості ліцензії.
Другим важливим важелем впливу держави на монополії є антимонопольне законодавство. Історично першим таким правовим актом є закон Шермана (Sherman Antitrust Act), який був прийнятий в США в 1890 р. і згідно з яким монополістичне обмеження вільної торгівлі вважалося кримінальним злочином. Окрім даного закону основу американського антимонопольного законодавства складають закон Клейтона (Сlayton Antitrust Act, 1914) та закон про Федеральну торгову комісію (Federal Trade Commission Act, 1914).
Антимонопольне законодавство можливо застосовувати: - до існуючих ринкових структур; - до злиття фірм; - до фіксації цін.
Перший підхід потребує визначення рівня концентрації на певному ринку. Для цього можуть використовуватися наступні критерії: