4. Довгострокова рівновага монопольного ринку

В довгостроковому періоді монополіст змінює не лише обсяги використання змінних ресурсів, а і масштаби виробництва – збільшує потужність існуючого виробництва шляхом розширення чи реконструкції, або ж будує нові більші підприємства.

На рис. 10.5. зображено два етапи розвитку фірми-монополіста в довгостроковому періоді.

Рис.10.5. Максимізація прибутку фірмою-монополістом в довгостроковому періоді

На першому етапі фірма створює виробництво потужністю Q₀ з середніми витратами АTС₀ і, встановивши ціну Р₀ , отримуватиме прибуток, що чисельно дорівнюватиме площі прямокутника Р₀Е₀С₀Н.

Реалізуючи інвестиційну стратегію в довгому періоді фірма розширює виробництво до Q₁, для якого середні витрати ілюструються кривою АTС₁. Для такого масштабу виробництва максимальний прибуток фірми-монополіста буде відповідати площі прямокутника Р₁Е₁С₁G, що є більшим у порівнянні з обсягом виробництва Q₀. Крива довгострокових середніх витрат (LATC) є огинаючою кривих короткострокових середніх витрат АTС₀ і АTС₁. Крива довгострокових граничних витрат проходить через точку перетину кривих граничної виручки і граничних витрат найкращого короткострокового варіанту масштабу виробництва (в нашому випадку через точкуA₁), а також через точку мінімуму кривої LATC.

Таким чином в довгостроковому періоді монополіст обиратиме той масштаб виробництва, який забезпечуватиме йому найбільший прибуток. В нашому випадку це виробництво з потужністю Q₁. Отже найкращий із множини можливих для даної галузі короткострокових станів рівноваги є станом довгострокової рівноваги.

Для такого стану характерним є те, що P_M > LАТС. Це означає, що в довгостроковому періоді монополіст може отримувати економічний прибуток за рахунок існування бар’єрів для входження в галузь конкурентів (конкурентний механізм не спрацьовує, парадокс прибутку не спостерігається). Окрім того LATC_рівн. рівноважного обсягу виробництва фірми монополіста є більшими, ніж min LATC. Це свідчить про нижчу ефективність монополії у порівнянні з досконалою конкуренцією.

5. Порівняльний аналіз монополії і досконалої конкуренції

Для детальнішого порівняльного аналізу досконалої конкуренції і монополії використаємо графічну модель, що наведена на рис.10.6.

Рис.10.6. Порівняльний аналіз досконалої конкуренції і монополії

Розглянемо спочатку конкурентну галузь. Стан її рівноваги досягається в точці Е_К, яка є точкою перетину кривої ринкового попиту D і кривої ринкової пропозиції, що є одночасно кривою граничних витрат MC (рівноважний обсяг Q_К і рівноважна ціна Р_К). Крива попиту на продукцію окремої конкурентної фірми і крива її граничної виручки є однією горизонтальною лінією, яка проходить на рівні ціни конкурентної рівноваги. Якщо припустити, що галузь монополізується і в ній залишається лише одна фірма з тією ж кривою граничних витрат і кривою попиту D, то стан рівноваги буде визначатися обсягом випуску Q_M і ціною Р_М. Порівнявши умови рівноваги цих двох типів ринку, можна зазначити, що при монополізації ринку ринкова ціна зростає, а ринковий обсяг скорочується. Отже, споживачі отримують при монополії, загалом меншу кількість продукту, а сплачують за кожну одиницю блага більше, ніж на ринку досконалої конкуренції.

Тепер проаналізуємо наслідки монополізації ринку досконалої конкуренції за допомогою категорій надлишку споживача і надлишку виробника. На конкурентному ринку надлишок споживачів чисельно дорівнює площі трикутника ВЕ_КР_К. При монополізації ринку споживачі втрачають надлишок , що чисельно дорівнює площі прямокутника Р_МЕ_МFP_K і трикутника E_MFE_K. Виробник-монополіст втрачає частину свого надлишку, у вигляді трикутника AFE_K, зате отримують виграш , що чисельно дорівнює площі прямокутника Р_МЕ_МFP_K . Таким чином, частина надлишку споживача переходить до монополіста, а частина безповоротно втрачається. Сума величин втрат чистої вигоди споживача і виробника (на графіку це площа трикутника АЕ_МЕ_К) називається соціальною ціною (вартістю) монополії (трикутник Харбергера).

Отже, загалом монополізація галузі має цілу низку негативних наслідків: скорочення обсягу виробництва, підвищення ринкових цін, перерозподіл добробуту на користь монополіста, скорочення загальної вигоди суспільства. Крім того монополії створюють певну політичну небезпеку для суспільства, оскільки можуть бути джерелом надмірного тиску на уряд для отримання виключних пільг і привілеїв. Додаткові витрати на лобіювання інтересів монополій, їх юридичну підтримку загалом збільшують витрати монопольного виробництва.

Варто, правда, зазначити, що монопольний ринок не є носієм лише негативних рис. До позитивних штрихів монополій можна віднести наступне:

• Вважається, що монополії завдяки великим масштабам виробництва, значним прибуткам сприяють фінансуванню великих наукових проектів і таким чином стимулюють науково-технічний прогрес.

• Монополізація деяких галузей забезпечила випуск високоякісної продукції, яка користується значним попитом у споживачів.