4. Рух довгострокових фінансових фондів – самостійне опрацювання

5. Особливості ринку капіталів в Україні – реферативна робота студентів

6. Емісія, реєстрація та розміщення акцій

Емісія – це встановлена законодавством сукупність і послідовність дій емітента щодо здійснення підписки на акції з метою формування капіталу АТ.

До процедури емісії належать такі етапи:

1. прийняття емітентом рішення про випуск;

2. підготовка проспекту емісії, якщо реєстрація випуску по­винна супроводжуватися реєстрацією проспекту емісії (відкрите розміщення);

3. державна реєстрація випуску і реєстрація проспекту емісії;

4. виготовлення (випуск) цінних паперів;

5. розкриття інформації, яка міститься в проспекті емісії;

6. розміщення цінних паперів;

7. реєстрація звіту про підсумки випуску;

8. розкриття інформації, яка міститься у звіті про підсумки випуску.

Рішення про випуск цінних паперів – це документ про обсяг, вид, кількість, мету і терміни випуску цінних паперів, який приймається загальними зборами акціонерів АТ чи іншими органами, які мають відповідні повнова­ження. Рішення оформлюються окремими протоколами і реєструються в органах державної реєстрації цінних паперів.

Разом із рішенням про випуск цінних паперів надається і проспект емісії. Проспект емісії може бути підготовлений щодо одного або декількох випусків акцій різних типів, розміщуваних одночасно, або щодо одного або декількох випусків облі­гацій різних серій. Проспект емісії повинен містити такі три розділи:

1. Дані про емітента.

2. Дані про фінансове становище емітента. (Розділ відсутній при створенні акціонерного товариства, за винятком випадків перетворення в АТ підприємств іншої органі­заційно-правової форми.)

3. Дані про майбутній випуск цінних паперів.

Проспект емісії виконує дві найважливіші функції: дозволяє відповідному фінансовому органу зробити висновок про право­мірність випуску цінних паперів і захищає інтереси інвесторів, які одержують вичерпну інформацію про діяльність компанії. Основними документами, які подаються емітентом до ДКЦПФР і служать підставою для реєстрації цінних паперів, є: заява на реєстрацію випуску, копія протоколу рішення загальних зборів акціонерів про емісію, проспект емісії (якщо такий є), копія статуту та змін до нього, зразок бланка, якщо випуск цінних паперів здійснюється у документарній формі, звіт про фінансовий стан емітента, підтверджений аудитором, копія свідоцтва про державну реєстрацію емітента. Допущені до емісії папери заносяться до державного реєстру з вказівкою виду паперів, найменування і юридичної адреси емітента, номінальної суми емісії, кількості і номіналу цінних паперів, реєстраційного номера і дати реєстрації цінних па­перів.

Державна реєстрація цінних паперів – це присвоєння цінним паперам державного реєстраційного номера. Усі папери одного випуску повинні мати єдиний державний реєстраційний номер. ДКЦПФР протягом 30 днів після отримання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів здійснює одночасно реєстрацію їх випуску та реєстрацію проспекту емісії, видаючи емітенту свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів, яке є підставою для друкування бланків сертифікатів цінних паперів (якщо випуск відбувається у документарній формі), або відмовляє в реєстрації. У разі коли емітент користується послугами андеррайтера щодо відкритого розміщення випуску цінних паперів, проспект емісії погоджується з андеррайтером.

Випуск цінних паперів – це зареєстрована у встановленому порядку сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується ДКЦПФР при реєстрації ви­пуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслугову­вання Національною депозитарною системою, як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред’явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Після реєстрації емітент публікує проспект емісії цінних паперів у повному обсязі в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР не менш, ніж за 10 днів до початку відкритого розміщення цінних паперів. [Ст. 29 ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок”] У повідомленні про випуск цінних паперів, яке публікується у ЗМІ, наводяться дані про емітента, розмір статутного капіталу і номінальна вартість паперів, сума балансового прибутку за рік, що передує емісії, терміни й умо­ви розміщення паперів. Подається також детальний опис бланка цінного папера: розміри, колір, текст, декоративне оформлен­ня, засоби захисту від підробки.

Розміщення цінних паперів – це відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником. Перший власник – особа, яка отримала цінні папери у власність безпосередньо в емітента чи андеррайтера під час розміщення цінних паперів. Андеррайтером є торговець цінними паперами, що бере на себе обов’язки з роз­міщення цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента. Передбачені такі способи роз­міщення цінних паперів:

1. безоплатна передача пакета привілейо­ваних акцій членам трудового колективу шляхом складання поіменного списку власників;

2. укладання договорів на придбання акцій із посадовими осо­бами приватизованих підприємств або групою працівників підприємства, що уклали договір про недопущення банкрут­ства;

3. передплата на цінні папери;

4. аукціон, комерційний конкурс;

5. інвестиційні торги.

Відповідно до Ст. 28 ЗУ „Про цінні папери та фондовий ринок” існує відкрите та закрите розміщення цінних паперів.

Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів – їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб (необмежене коло інвесторів).

У разі публічного розміщення цінних паперів андеррайтер може брати на себе зобов’язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню, або їх частини. Якщо випуск цінних паперів публічно розміщується не в повному обсязі, андеррайтер може здійснити повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів за визначеною в договорі фіксованою ціною на засадах комерційного представництва відповідно до взятих на себе зобов'язань. З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність.

Приватне (закрите) розміщення цінних паперів – розміщення цінних паперів шляхом безпосередньої пропозиції їх заздалегідь визначеному колу осіб. Шляхом закритої передплати здійснюється продаж звичайних акцій працівникам приватизо­ваних підприємств. Передплата проводиться за оголошеною ціною (меншою від номінальної, рівною їй, або такою, що перевищує її) і оформляється передплатним листом із вказів­кою прізвища, імені і по батькові інвестора, кількості паперів і їхньої ціни. Перше розміщення акцій ВАТ є виключно закритим (приватним) серед засновників. Закрите (приватне) розміщення використовують для облігацій з фіксованим купоном. Розміщені у такий спосіб цінні папери заборонено продавати протягом певного періоду часу, оскільки вони є досить ризиковими порівняно з іншими цінними паперами, які розміщені публічно.

Таблиця 1