Тема 3. Суспільство як соціальна система

Протосуспільство - це тип суспільства, який виділяють за критерієм способу здобування засобів існування. Це найдавніший тип суспільства, в основі якого лежить полювання і збирання як спосіб здобування засобів існування. Це суспільство первісних мисливців та збирачів. Цей період в людській історії ще називають періодом людського стада.

Суспільство - особливий, надзвичайно складний вид організації соціального життя. Воно включає в себе всю багатоманітність стійких соціальних взаємодій, всі інститути та спільноти, що локалізовані в рамках конкретних державно-територіальних кордонів.

Дописемні та писемні суспільства - поділ суспільств за критерієм наявності писемності. Писемне суспільство - суспільство, де люди володіють абеткою та фіксацією звуку у матеріальних носіях: клинописних таблицях, берестяних грамотах, книгах, газетах, комп’ютерах. Відповідно, дописемне суспільство - суспільство, де люди не володіють абеткою та фіксацією звуку у матеріальних носіях.

Прості та складні суспільства - за критерієм чисельності рівнів управління та ступенів соціальної диференціації всі суспільства поділяються на прості і складні. Прості суспільства - це ті, де немає керівників та підлеглих, багатих та бідних (первісні племена), складні суспільства - це суспільства, де є кілька рівнів управління, декілька соціальних верств населення, що розташовуються зверху вниз із зменшенням доходів.

Традиційне, або доіндустріальне суспільство - це суспільство з малорухомими соціальними структурами, з таким способом соціокультурної регуляції, який базується на традиції.

Індустріальне суспільство - це суспільство, визначними харак­теристиками якого називають: (1) виникнення цілісної нації-держави, організованої на основі спільної мови та культури; (2) комерціалізація виробництва та відхід у минуле існування економіки натурального господарства; (3) переважання машинного виробництва та організація виробництва фабричного; (4) скорочення частки населення, зайнятого у сільському господарстві; (5) урбанізація населення; (6) зростання грамотності; (7) розширення виборчих прав населення та інституціалізація політики на основі масових партій; (8) застосування досягнень науки в усіх сферах життя, зокрема в індустріальному виробництві, і поступова раціоналізація соціального життя. Індустріалізм як спосіб виробництва з явився в Англії приблизно 250років тому, і відтоді поширився на всі країни світу, абсорбуючи та руйнуючи всі інші типи суспільств.

Постіндустріальне суспільство. Поняття вперше було запропоновано Д.Беллом у 1962році. Беж говорить про те, що у суспільствах модерну теоретичні знання стають "осьовим принципом " суспільства і є джерелом інновації та формування політики.

Для постіндустріального (інформаційного або технотронного) суспільства характерно:

• висунення на перший план (після сільського господарства і промисловості) теоретичної сфери економічної діяльності - сфери послуг;

• індивідуалізація виробництва і споживання, визначення провідної ролі науки, знань, отримання і розповсюдження інформації, а також: університетів, науковців, менеджерів;

• комп'ютеризація і відкритість суспільства, безперервна освіта і різке зростання творчого начала в праці, професіоналізму, відповідальності. Різницю стартових умов соціального просування визначають вже не расові, статеві або вікові відмінності, а освіта, досвід, майстерність, талант людини.

Соціальні зміни - це зміни в моделях культури, соціальної структури, соціальної поведінки. За допомогою поняття "соціальні зміни" позначаються зміни, що відбуваються впродовж: деякого часу у соціальних спільностях, групах, інститутах, організаціях і суспільствах, в їхніх взаєминах одне з одним, а також: з індивідами. Перш за все треба усвідомити, в якому сенсі в соціології вживається термін "соціальні зміни ", який соціологічний зміст цього терміна.

Структурні соціальні зміни - це зміни, які торкаються структур різноманітних соціальних утворень. Такими можна назвати зміни у структурі сім "і (полігамна, моногамна, багатодітна, розширена, нуклеарна), у структурі будь-якої іншої спільності - малої групи, професійної, територіальної, нації, суспільства в цілому, зміни в структурі влади, у структурі соціокультурних цінностей. До цього виду змін можна віднести структурні зміни соціальних інститутів (торгівлі, системи освіти, науки, релігії), соціальних організацій тощо.

Процесуальні соціальні зміни - це зміни, що торкаються соціальних процесів, ті, що відбуваються у сфері соціальних взаємодій та взаємовідносин різноманітних утворень: спільностей, інститутів, організацій та особистостей, індивідів. Це відносини солідарності, напруженості, конфлікту, рівноправності та підпорядкування, які постійно знаходяться в процесі змін.

Функціональні соціальні зміни - зміни, що торкаються різноманітних функцій соціальних систем, інститутів, організацій. До функціональних змін можна віднести зміни у функціях законодавчої та виконавчої влади, зміни у функціях сім'ї як соціального інституту, зміни у функціях засобів масової інформації.

Мотиваційні соціальні зміни - це зміни у сфері мотивацій індивідуальної та колективної діяльності Ймовірно, що характер потреб, інтересів, мотивацій у поведінці та діяльності індивідів, спільностей, різноманітних груп не залишається незмінним. Наприклад, при переході до ринкових відносин суттєво міняється мотиваційна сфера індивідів. На перший план виступають мотиви особистого грошового заробітку, прибутку, що впливає на їхню поведінку, мислення, свідомість.

Цивілізація. Для мислителів Просвітництва ідея цивілізації була нерозривно пов'язана з ідеєю соціального прогресу, а саме: з тріумфом раціональності над релігією, занепадом місцевих звичаїв та підйомом природознавства. Це поняття співвідносилось з розвитком абсолютистської держави і, внаслідок цього, із скороченням місцевих систем оподаткування, місцевої політичної автономії, а також: із зростанням культурної одноманітності всередині держав.

Фактори соціальних ЗМІН - це специфічні фактори, які у взаємодії з іншими можуть спричинити зміни у всіх суспільствах. До них, як правило, зара­ховують: природне оточення; демографічні зміни (будь-які зміни чисельності насе­лення) ; ідеї (системи вірувань або ідеології); події ( щось непередбачуване, випад­ковий акт, який впливає на процес соціальних змін) ; людські дії (дії впливових ліде­рів або інших видатних осіб, соціальні рухи або колективна поведінка мас); техно­логії (практичне застосування наукових знань як основне джерело соціальних змін).

Еволюційні, циклічні, функціоналістські, конфліктні теорії соціальних ЗМІН - теорії] які використовують для пояснення соціальних змін. Еволюційні теорії базуються на припущеннях, що суспільства поступово розвиваються (еволюціонують) від простих до складніших форм. Циклічні теорії соціальних змін фокусують свою увагу на циклічній природі змін, що виявляється в періодичному розквіті та занепаді цивілізації.

Функціоналістські теорії зосереджуються на аналізі соціальної статики, аргументо­вано доводять, що суспільство складається з незалежних частин, кожна з яких допомагає підтримати стабільність цілісної системи. Суспільство має можливість за допомогою культурних норм і цінностей підтримувати стан рівноваги та балансу. Теорії конфлікту проголошують основним джерелом соціального розвитку суперечність конкуруючих у суспільстві інтересів.

Модернізація - це приклад одного з найбільш значних соціальних зрушень. Вона охоплює кардинальні зміни соціальних інститутів та способу життя людей. Ті основою виступає розвиток та поширення культури "модерніті": ринкових відносин, раціональних цінностей, розрахунку та орієнтації на грошовий успіх, бізнес.

На перший план висуваються технологічні та економічні тенденції у розвитку суспільства:

• перехід від простих традиційних методів виробництва (ткацтво вручну) до використання наукових знань та технологій (впровадження у виробництво механічних ткацьких верстатів);

• у сільському господарстві перехід від вирощування на невеликих земельних ділянках всього необхідного для власного споживання до створення комерційних сільськогосподарських підприємств у широкому обсязі. Це передбачає оплату за врожай наявними грошима, купівлю несільськогосподарської продукції на ринку, використання праці найманих робітників;

• в промисловості - заміна праці з використанням сили тварин і людей працею машин, замість плугів з волами - трактори, якими управляють наймані робітники;

• урбанізація;

• вплив на суспільство нерелігійних ідеологій (комунізм, націоналізм);

• втрата сім'єю своєї ''виробничої" функції. Родинні групи розпадаються немаленькі, нуклеарні сім’ї. Основою шлюбу стає особистий вибір, а не вимоги батьків;

• підвищення рівня грамотності населення, формування офіційних навчальних закладів;

>виникнення нових форм адміністративної організації (бюрократії, що пов'язані із державною службою).

Органічна та неорганічна модернізація. Органічна модернізація є моментом власного розвитку країни та підготована всім ходом попередньої її еволюції. Неорганічна модернізація являє собою відповідь на зовнішній виклик з боку більш розвинутих країн, це шлях "наздоганяючого" розвитку - спроби правлячої верхівки перебороти історичну відсталість та уникнути залежності від більш розвинутих іноземних держав.

Соціальна система - сукупність всіх суспільних відносин, зв’язаних певними чинниками.

Суспільство як цілісна система має свою внутрішню структуру, складається з певних підсистем, які взаємодіють одна з одною. Кожна підсистема складається, у свою чергу, із своїх власних блоків і елементів, які виконують свої функції цілісного соціального організму. Колена соціальна система має чотири підсистеми, що відповідають чотирьом функціональним імперативам, а саме адаптації: (А), ціледосягнення (G), інтеграції (І) та підтримання латентно взірця (L). Ці чотири підсистеми можуть розглядатися на різних рівнях, тому основний АGІL взірець розглядається в економіці, у сфері державного ладу, у функціонуванні соціетальної спільноти і в рамках інститутів соціалізації. В ході адаптації соціальних систем до внутрішнього та зовнішнього середовища їм доводиться у цілях підтримання свого існування стикатися зі всіма чотирма сферами проблем та вирішувати їх. Системи розвиваються шляхом все більшої диференціації своїх структур та досягнення більш високого рівня інтеграції частин.