Тема 1.7. Міжнародне гуманітарне право Питання для самостійного вивчення

1.Правове обмеження засобів і методів ведення збройної боротьби. Театр війни.

2. Міжнародне право про захист жертв війни.

3. Міжнародно-правове регулювання закінчення військо­вих дій та стану війни.

Завдання

1. Проаналізуйте зміст Конвенції 1981 р. про заборону або обмеження застосування зброї, що наносить надмірні пошко­дження або має невибіркову дію.

2. Охарактеризуйте перший Додатковий протокол 1977 р. до Женевської конвенції стосовно заборонених способів ведення війни.

3. Визначте міжнародні конвенції, які захищають жертви війни.

Методичні рекомендації

Питання 1. Правове обмеження засобів і методів ве­дення збройної боротьби. Театр війни

Право збройних конфліктів здебільшого складається з норм, що носять характер заборони.

Це стосується і засобів ведення війни. Йдеться про обме­ження і заборони, які накладаються на країни, що воюють при використанні засобів ведення війни.

Обмеження та заборони ставали дедалі ширшими в міру розвитку науки і техніки, котрий призводив до збільшення руй­нівної сили та обсягів кількісного обхвату зброєю живої сили противника.

Тому в рамках ООН було розроблено низку норм, що об­межували застосування таких видів звичайної зброї, які отрима­ли назву "^дискримінаційної" зброї, або зброї невибіркової дії.

У 1981 р. було укладено Конвенцію про заборону або об­меження застосування зброї, що наносить надмірні пошко­дження або має невибіркову дію. До неї належить зброя, що ра­нить осколками, виявлення котрих у тілі неможливе навіть із допомогою рентгенівських променів. Конвенція також обмежи­ла застосування мін-пайок, а також деяких видів запальної зброї.

З початку створення атомної зброї вживались заходи з метою її заборони. Але, певно, доти, поки стосовно атомної (те­пер - ядерної) зброї пануватиме доктрина "зброї стримання", реальних перспектив її заборони не буде.

Разом з тим є ряд міжнародно-правових документів, в яких закріплюється протиправність окремих видів такої зброї, як зброї масового знищення.

Міжнародне право визнає зброю масового знищення як таку, що "діє шляхом вибуху з допомогою радіоактивних мате­ріалів, або це смертоносна хімічна і бактеріологічна зброя чи будь-яка інша зброя, яка буде розроблена у майбутньому, що має якість атомної бомби або іншої згаданої вище зброї"'.

Вважається, що до зброї масового знищення належить зброя, застосування якої:

• призводить до масового знищення як комбатантів, так і мирного населення, яке не залучене до воєнних операцій;

• руйнує основи існування людини не тільки в районі її проживання, а й далеко за її межами;

• чинить знищувальну дію як у момент свого застосуван­ня, так і тривалий час після цього.

24 листопада 1961 року Генеральна Асамблея ООН при­йняла Декларацію про заборону застосування ядерної і термо­ядерної зброї, у якій заявляється, що:

• застосування такої зброї суперечить духу, букві та меті Статуту ООН, тому є прямим порушенням Статуту;

• її застосування вийшло б за рамки воєнних операцій і спричинило б людству і цивілізації масові руйнування та страждання, а тому суперечить нормам міжнародного права і законам людяності;

• будь-яка держава, яка застосовує ядерну або термо­ядерну зброю, має розглядатися як порушник Статуту ООН, котрий діє всупереч законам людяності та здійснює злочин про­ти людства і цивілізації.

Щодо методів ведення війни, то тут слід керуватися нор­мою першого Додаткового протоколу 1977 р. до Женевських конвенцій. Наприклад, "Забороняється вбивати, наносити пора­нення чи брати у полон противника за допомогою віроломства". Від віроломства слід відрізняти воєнну хитрість, яка є допусти­мою й не суперечить міжнародному праву.

Міжнародне право забороняє незаконно використовувати розпізнавальну емблему Червоного Хреста, ООН, прапори й ембле­ми нейтральних держав, а також держав, які не перебувають у да­ному збройному конфлікті.

Забороняється також зрадливо вбивати або ранити осіб, що належать до мирного населення або військ неприятеля.

Воюючим забороняється віддавати наказ не залишати жодної людини живою, загрожуючи цим противнику або вести воєнні дії на такій підставі.

Питання 2. Міжнародне право про захист жертв війни

До міжнародно-правового поняття "жертви війни" на­лежать особи, котрі не беруть участь у збройній боротьбі або з певного моменту припинили таку участь.

До них належить мирне населення, у т.ч. мирне населен­ня окупованих територій, військовополонені, поранені й хворі в діючих арміях, а також поранені, хворі та особи, котрі зазнали корабельної аварії зі складу збройних сил на морі.

Міжнародно-правовий режим жертв війни встановлюєть­ся такими конвенціями:

1) Гаазькою конвенцією про закони і звичаї сухопут­ної війни 1907 р.;

2) Женевськими конвенціями про поліпшення долі пора­нених і хворих у діючих арміях, про поліпшення долі поранених і хворих, які зазнали аварії зі складу ставлення до військовополонених 1949 р

3) двома Додатковими протоколами до конвенції л що підписані у 1977 р. та ін. конвенцій 1949 р.,

Учасниками цих конвенцій була переважна кількість держав світу, тому вони є обов'язковими і для тих, котрі до цих конвенцій не приєдналися.

Женевські конвенції приписують гуманне ставлення до жертв війни без дискримінації за будь-якою ознакою. Забороня­ється посягання на життя, фізичну недоторканість, честь і люд­ську гідність, а також зневажливе і принижуюче ставлення до таких осіб. Будь-яке покарання допустиме лише за вироком на­лежним чином утвореного суду. Тяжкими злочинами є навмисне вбивство, катування, тортури, нелюдське ставлення до жертв війни, руйнування майнових цінностей, загарбання майна.

Поранені та хворі, а також особи, що є при армії, мають користуватися доглядом, опікуванням та захистом з боку непри-ятеля, під владою якого вони перебувають, за будь-яких обста­вин, незалежно від національності. Після закінчення бойових операцій має провадитися розшукування поранених і мертвих. Заборонено знищення поранених і хворих, здійснення тортур, біологічних експериментів, залишення їх без медичної допомоги і навмисне зараження.

Військовополоненими вважаються особи зі складу збройних сил неприятеля та особи, які припинили опір і здалися противній стороні.

Під поняттям "воєнний полон" слід розуміти обмеження свободи осіб, які брали участь у воєнних діях з метою недопу­щення їх до подальшої участі у збройній боротьбі. Військовопо­лонений перебуває в полоні у держави, а не в армії, що полонила його.

Мирне населення належить до жертв війни. Під поняттям "мирне населення " слід розуміти осіб, які не беруть участь у во­єнних діях, але в якийсь момент і якимось чином перебувають у районі конфлікту або на окупованій території під владою держа­ви, громадянами якої вони не є.

Режим мирного населення визначається правовим стату­сом окупованої території. Під поняттям "окупація" в період збройних конфліктів слід розуміти тимчасове захоплення проти­вником території воюючої держави. При цьому територія вважа­ється захопленою, якщо вона дійсно є під владою неприятеля.

На неприятеля покладається обов'язок забезпечити поря­док, нормальне життя, поважати існуючі в даній місцевості зви­чаї та закони.

Питання 3. Міжнародно-правове регулювання закін­чення військових дій та стану війни

Припинення воєнних дій може носити тимчасовий або остаточний характер.

Тимчасове припинення може мати місце в результаті пе­ремир'я, хоча перемир'ям воєнні дії можуть бути припинені ос­таточно. Перемир'я поділяють на часткове (іноді його назива­ють частковим) і загальне.

Часткове перемир'я укладається командуванням військо­вих частин, що протистоять на певний час, іноді з певною ме­тою, наприклад, на час проведення новорічних чи релігійних свят або для збирання поранених. Після закінчення визначеного угодою терміну або виконання поставлених завдань воєнні дій поновлюються.

Зазвичай загальне перемир'я передує укладенню мирного договору.

Загальне перемир'я укладається командуванням або уря­дами воюючих без зазначення терміну і на всій лінії фронту.

Порушення перемир'я дає право на відповідні дії або повне відновлення війни, порушення перемир'я окремими особами не тягне відновлення війни, а лише дає право вимагати покарання порушників.

Загальне перемир'я оформляється спеціальною угодою, яка підписується командуванням воюючих, а частіше - їхніми урядами.

Капітуляція - спосіб припинення воєнних дій, при якому збройні сили противника здаються у полон. При капітуляції у полон можуть здатися окремий підрозділ або всі збройні сили противника, визнавши тим самим свою поразку.

Війна закінчується укладенням миру. Частіше - шляхом підписання мирного договору. Мирний договір може бути сепа­ратним, тобто укладеним однією з воюючих сторін із противни­ком. Такі договори не підтримуються, і нерідко союзники один одному обіцяють не укладати сепаратних договорів, а вести бо­ротьбу разом і до кінця.

Іноді мирний договір називають прелімінарним, тобто та­ким, що допускає можливість внесення в нього змін або заміни іншим. Але це - винятки.

Основний зміст мирного договору - визнання поразки однієї сторони і перемоги іншої; це констатація закінчення стану війни та визначення умов миру.

У мирному договорі встановлюються способи і розміри відшкодування збитків, що заподіяні переможцю, насамперед шляхом репарації, повернення захопленої власності, територіальні зміни, повернення військовополонених і переміщених осіб тощо.

У результаті укладення миру відновлюються диплома­тичні відносини, дія міжнародних договорів, торгово-економічні зв'язки, взаємостосунки між приватними особами.

Особливо потрібно відзначити таке явище, як миротворчі операції.

Іноді вважають, що миротворчі операції належать до мир­них способів вирішення міжнародних спорів. Але це не зовсім так.

Миротворчі операції пов'язані із застосуванням збройної сили. Іноді її застосування носить майже символічний характер (воєнні спостерігачі), частіше - більше реальний характер. Тому регламентація таких операцій пов'язана з дією збройних загонів, отже, можна вважати, що вона належить до даного розділу між­народного права, тобто про воєнний стан та військові дії.

Поняття "миротворчі операції" поки що не має загаль­новизнаного нормативного визначення. Частіше користуються визначенням, даним Штабом з координації військового співро­бітництва держав - учасниць СНД, котрий провів роботу з уточ­нення термінології.

Під миротворчою діяльністю слід розуміти заходи полі­тичного, економічного, військового та іншого характеру, вста­новлені згідно з нормами і принципами міжнародного права, спрямовані на вирішення міжнародних спорів, запобігання та припинення збройних конфліктів переважно мирними способа­ми з метою усунення загрози міжнародному миру та безпеці.

Запитання для повторення за закріплення матеріалу

І.Яка зброя відноситься до зброї масового знищення нормами міжнародного права?

2. Хто згідно з нормами міжнародного права визнається жертвами війни?

3. Чим завершується закінчення військових дій у міжна­родних відносинах?