Криворізький державний педагогічний університет

ЖЕЛЯСКОВ ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ

УДК 378.937

ДИДАКТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

13.00.09 – теорія навчання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Кривий Ріг – 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор ЦокурОльга Степанівна, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор МалафіїкІван Васильович, Рівненський державний гуманітарнийуніверситет, завідувач кафедри загальної і соціальної педагогікита акмеології; кандидат педагогічних наук Зоренко Ірина Станіславівна, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри англійської філології.

Захист відбудеться 15квітня 2011 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54,ауд. 230.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, 54).

Автореферат розіслано 14 березня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г. Б. Штельмах

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Інтеграційні процеси, що відбуваються в сучасному світі, розширення сфер міжнародного співробітництва закономірно ведуть до формування принципово нового багатовимірного соціокультурного простору. За цих умов забезпечення міжкультурної комунікації в усіх галузях взаємодії стає першорядним завданням, реалізувати яке неможливо без висококваліфікованих перекладачів, які володіють лінгвістичною, соціокультурною, комунікативною, соціально-психологічною, інформаційною компетентностями, необхідними для здійснення ефективної перекладацької діяльності. У зв’язку з цим питання щодо навчання всебічно поінформованих івисококомпетентних перекладачів, щовідповідають новим потребам інформаційного суспільства та зростаючим потребамринку перекладацьких послуг, наразі набувають особливої актуальності.

Незважаючи на те, що переклад є дуже давнім видом людської діяльності,необхідність підготовки дедалі більшої кількості професійних перекладачів виниклапорівняно недавно. Зумовлено це «інформаційним вибухом», який відбувся у світі в другій половині ХХ ст.в результаті різкого збільшення обсягу інформації, якою стали обмінюватися люди й народи внаслідок значного зростання їхніх міжнародних контактів і листування, а також розширення культурних зв’язків, обсягів міжнародної торгівлі й дипломатичної діяльності, пов’язаних з появою нових держав, виникненням численних міжнародних організацій і всесвітніх рухів.

Зазначимо, що проблема навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу дотепер не була предметом спеціального й системного дидактичного дослідження. Натомість її розробка необхідна й можлива завдяки творчому внеску визнаних учених у розвиток теорії сучасної дидактики вищої школи, які висвітлили концептуальні засади компетентнісного підходу (Н. Бібік, В. Буряк, А. Вербицький, Л. Кондрашова, І. Малафіїк,О. Малихін, О. Пометун, О. Савченко, А. Хуторськой, О. Цокур, В. Якунін), комунікації й перекладу (Л. Бархударов, І. Зимня, В. Комісаров, Л. Латишев, Р. Міньяр-Бєлоручев, Ю. Найда, Г. Почепцов, Я. Рецкер, С. Семко, А. Федоров, І. Халєєва, М. Цвіллінг, А. Швейцер),мовної особистості (Л. Буєва, Ю. Караулов, І. Халєєва), міжкультурної комунікації(В. Верещагін, Н. Гальскова, В. Сафонова, С. Тер-Мінасова, В. Фурманова, Л. Шкатова),навчання студентів-перекладачів іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування (М. Байрам, І. Зимня, І. Зоренко, Г. Китайгородська, С. Ніколаєва, У. Літллвуд, Ю. Пассов, Г. Штельмах, Е. Шубін), модернізації професійної підготовкимайбутніх перекладачів (І. Алексєєва, І. Анікєєва, Є. Бесєдіна, Л. Голубенко, А. Гребенщикова, Л. Демчук, К. Касаткіна, М. Князян, В. Коміссаров, Н. Коміссарова, Р. Мирам, С. Скидан, Ж. Таланова, Л. Тархова, К. Шапошников).

Проте незважаючи на значущість отриманих вищезазначеними науковцями результатів дотепер остаточно не визначені як концептуальна та організаційно-педагогічна основа навчання, зорієнтованого на здобуття компетенцій і компетентностей, так і перелік складових професійної компетентності перекладача. Томуй досі не розроблена ефективна дидактична система їх формування в майбутніх перекладачів упродовж навчання у вищих навчальних закладах. Основними причинами цього, на нашу думку, є відсутність у дослідженнях розуміння базових компетенційперекладача як складноструктурованих феноменів, що потребують для формуванняспеціально організованих дидактичних заходів; недостатня розробленість теоретично-методологічних засад організації навчання майбутніх перекладачів на компетентніснійоснові, а також відповідного дидактичного забезпечення означеного процесу;перевага й активне використання в традиційній професійній підготовці майбутніх перекладачів застарілих методик і дидактичних технологій, розрахованих на засвоєння ними переважно формальних аспектів іноземної мови тощо.

Таким чином, актуальність дослідження визначається необхідністю навчанняпрофесійно компетентних перекладачів, здатних на рівні світових вимог ефективно здійснювати поліваріативні функції перекладацького сервісу в мінливих умовах розвитку ринку інтелектуальних послуг; нереалізованим дидактичним потенціалом вищих навчальних закладів у підготовці висококваліфікованих перекладачів як носіїв відповідних компетенцій у сфері міжкультурної, міжмовної та міжособистісної професійної комунікації; значним підвищенням вимог до рівня базових і предметних компетенцій та якості виконання завдань діяльності професійних перекладачів; недостатньою розробленістю дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, спрямованого на формування в них професійної компетентності.

Отже, наявна суперечність між новою роллю сучасного перекладача як ефективного фахівця сфери міжкультурної, міжмовної та міжособистісної комунікації й ринку перекладацьких послуг, який має високий рівень сформованості професійної компетентності, і недостатньою теоретичною та практичною розробленістю питань щодо відповідного дидактичного забезпечення процесу його навчання на засадах компетентнісного підходу.

Соціальна й науково-практична значущість та актуальність досліджуваної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Дидактичне забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематики, передбаченої планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова «Концептуальні засади та психолого-педагогічні підходи до визначення методологічної сутності і дидактичного структурування інноваційних технологій навчання у вищій школі» (№ 0101U008291). Автором досліджувався аспект моделювання дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу.

Тему дисертації було затверджено Вченою радою факультету романо-германськоїфілології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (протокол № 4 від 14.12.2006 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 4 від 29.09.2007 р.).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати дидактичні умови та модель навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, розробити дидактичне забезпечення означеного процесу, експериментально апробувати його ефективність.

Завдання дослідження:

1) виявити особливості виникнення й розвитку ідей компетентнісного підходу у вітчизняній та зарубіжній дидактиці вищої школи, розкрити його специфіку як нової дидактичної парадигми;

2)з’ясувати сучасний стан та етапи розвитку ідей компетентнісного підходу у теорії навчання майбутніх перекладачів, уточнити поняття «компетенція», «компетентність»,«професійна компетенція», «професійна компетентність»;

3) обґрунтувати сутність і структуру професійної компетентності як прикінцевого результату навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, виокремити критерії та показники, схарактеризувати рівні її вияву;

4) виявити дидактичні умови, на їх підставі спроектувати модель навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу;

5) розробити дидактичне забезпечення означеного процесу, апробувати його ефективність.

Об’єкт дослідження – процес навчання майбутніх перекладачів.

Предмет дослідження – дидактичні умови навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу.

Гіпотеза дослідження – навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу відбуватиметься ефективніше, якщо його дидактичне забезпечення ґрунтуватиметься на створенні таких дидактичних умов, як-от:

– структурування змісту навчальних дисциплін у логіці визначення вимог до особистості перекладача як взірця компетенцій у сфері міжкультурної, міжмовної та міжособистісної комунікації;

– стимулювання інтересу майбутніх перекладачів до набуття провідного освітнього результату – професійної компетентності в сфері перекладацьких послуг;

– атестація та оцінювання навчальних досягнень майбутніх перекладачів як носіїв свідомості вторинної мовної особистості за критеріями компетентнісного виміру.

Методологічними засадами дослідження стали провідні положення наукової теорії пізнання щодо єдності діяльності, свідомості й особистості, їх соціальної природи; єдності мови, мовлення та свідомості особистості. Конкретна методологія ґрунтувалася на ідеях навчання майбутнього перекладача як носія свідомості вторинної мовної особистості; єдності процесів професійного навчання, виховання й саморозвитку майбутнього перекладача як провідного механізму, що зумовлює набуття ним компетенцій і компетентностей, необхідних для успішного виконання функцій професійної ролі.

Теоретичні джерела дослідження склали ідеї і положення, розроблені в теорії сучасної дидактики вищої школи (В. Бондар, В. Буряк, А. Вербицький, І. Малафіїк,О. Савченко, А. Хуторський, О. Цокур); теорії комунікації і перекладу (Л. Бархударов,Н. Жинкін, В. Комісаров, Л. Латишев, Р. Міньяр-Бєлоручев, Ю. Найда, Г. Почепцов, Я. Рецкер, І. Халєєва, М. Цвіллінг); теорії мовної особистості (Г. Богін, Л. Буєва, Ю. Караулов, Л. Щерба); теорії міжкультурної комунікації (В. Верещагін, В. Костомаров,В. Сафонова, С. Тер-Мінасова, В. Фурманова, Л. Шкатова); концепції діалогу культур (Е. Баллер, М. Бахтін, B. Біблер); методиці викладання іноземних мов (І. Зимня, Г. Китайгородська, У. Літллвуд, С. Ніколаєва, Є. Пассов, С. Савіньон) і практики перекладу (В. Комісаров, Л. Латишев, М. Хольц-Мянттярі, А. Швейцер);у працях, присвячених проблемам професійної підготовки майбутніх перекладачів (І. Алексєєва, Є. Беседіна, Л. Зоренко, С. Скидан, Ж. Таланова, Л. Тархова); формування в них іншомовної комунікативної компетентності (О. Бігич, М. Князян, Т. Корольова, Д. Сердюков, Г. Штельмах).

Методи дослідження – теоретичні: аналіз і узагальнення наукової та навчально-методичної літератури з проблем дидактики вищої школи й інтенсифікації навчання майбутніх перекладачів для визначення етапів і розкриття специфіки компетентнісного підходу як нової дидактичної парадигми; конкретизація сутності та схематизація структури професійної компетентності майбутніх перекладачів як провідного результату й освітнього продукту впровадження компетентнісного підходу; проектування моделі навчання майбутніх перекладачів з метою виваження доцільності його дидактичного забезпечення на засадах компетентнісного підходу; прогнозування для визначення динаміки розвитку означеного процесу; емпіричні: соціологічне опитування (анкетування, бесіда, інтерв’ювання) професійних перекладачів, викладачів кафедр теорії та практики перекладу та іноземних мов з метою вияву структури, конкретизації критеріїв і показників професійної компетентності майбутніх перекладачів; спостереження для вияву динаміки процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу; тестування, експертна оцінка й самооцінка для визначення рівнів професійної компетентності майбутніх перекладачів; дидактичний експеримент з метою з’ясування ефективності запропонованих дидактичних умові дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу; статистичні: математична обробка результатів дослідно-експериментальної роботи та їх інтерпретація з метою підтвердження достовірності здобутих результатів дослідження й правомірності висунутої гіпотези.

Базою дослідження стали філологічні та соціально-гуманітарні факультети вищих навчальних закладів України, зокрема в Ізмаїлі, Кіровограді, Мелітополі,Миколаєві, Одесі, Ялті, що здійснюють підготовку майбутніх перекладачів. У дослідженні взяли участь 113 викладачів кафедр теорії та практики перекладу та іноземних мов, 570 студентів спеціальності «Переклад». У дидактичному експерименті було задіяно 120 студентів-перекладачів і 19 викладачів Ізмаїльського інституту водного транспорту, Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, Міжнародного гуманітарного університету (м. Одеса).

Згідно з планом дослідження дослідно-експериментальна робота здійснювалася протягом 3 етапів: пошукового (2004–2006 рр.), на якому визначено стан теоретичної розробленості досліджуваної проблеми, сформульовано концептуальний апарат дисертації; констатувального (2006–2007 рр.), на якому визначено реальний стан організації навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, конкретизовано сутність і структуру їхньої професійної компетентності, уточнено критерії, показники та рівні її сформованості; перетворювального (2007–2010 рр.),на якому реалізовано програму експерименту щодо апробації потужності виявлених дидактичних умов і дидактичного забезпечення авторської моделі навчання майбутніхперекладачів на засадах компетентнісного підходу, узагальнено результати дослідження.

Наукова новизна одержаних результатівдослідження полягає в тому, що:

– уперше теоретично обґрунтовано модель навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, розроблено дидактичне забезпечення означеного процесу, експериментально апробовано його ефективність; обґрунтовано дидактичні умови навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу (структурування змісту навчальних дисциплін в логіці визначення вимог до особистості перекладача як взірця компетенцій у сфері міжкультурної, міжмовної та міжособистісної комунікації; стимулювання інтересу майбутніх перекладачів до набуття провідного освітнього результату – професійної компетентності в сфері перекладацьких послуг; атестація та оцінювання навчальних досягнень майбутніх перекладачів як носіїв свідомості вторинної мовної особистості за критеріями компетентнісного виміру); з’ясовано сучасний стан і етапи розвитку ідей компетентнісного підходу в теорії навчання майбутніх перекладачів; конкретизовано сутність і структуру професійної компетентності як прикінцевого результату навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу (у складі лінгвістичного, соціокультурного, соціально-психологічного, перекладацького, інформаційно-інформативного компонентів); виокремлено критерії (когнітивний, операціональний і особистісний), показники (системність і глибина професійних знань, мобільність і гнучкість професійних умінь, інтенсивність вияву професійно важливих якостей), схарактеризовано рівні професійної компетентності майбутніх перекладачів – мінімальний (minimal), достатній (intermediate) та просунутий (advanced);

– уточнено поняття «компетенція», «компетентність», «професійна компетенція»,«професійна компетентність»;

– подальшого розвитку дістали положення теорії особистісно зорієнтованої освіти студентів за рахунок її збагачення моделлю дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що створено, апробовано йупроваджено в процес навчання майбутніх фахівців за спеціальністю «Переклад»: спецкурс «Професійна компетентність і базові компетенції перекладача», методичні рекомендації щодо організації навчально-пізнавальної та навчально-професійної діяльності майбутніх перекладачів, оцінки їхніх досягнень за параметрами сформованості в них професійної компетентності. Удосконаленоспособи викладання загальногуманітарних та фахових дисциплін студентам спеціальності «Переклад» шляхом упровадження моделі дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу (коопероване навчання, ігрове моделювання, кейс-метод, мовний, психолого-педагогічний і професійний портфоліо, симуляції, комунікативний тренінг, практикум особистісно-професійного росту, solo work, self-access work, autonomous learning, self-directed learning та ін.). Основні положення, науково-методичні рекомендації та висновки дослідження можуть бути використані для оптимізації особистісно зорієнтованого навчання майбутніх перекладачів з урахуванням вимог компетентнісного підходу, у їхній самоосвітній діяльності, а також у системі підвищення кваліфікації та перепідготовки перекладачів.

Упровадження результатів дослідженняздійсненов процес навчання студентів спеціальності «Переклад» Ізмаїльського інституту водного транспорту (акт від 03.06.2007 р.), Ізмаїльського державного гуманітарного університету (акт від 17.10.2009 р.), Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (акт від 27.04.2010 р.), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (акт про впровадження №558 від 25.05.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. У роботах, опублікованих у співавторстві [8, 9]роль автора полягає у висвітленні доцільності ідейкомпетентнісного підходу у навчанні майбутніх перекладачів.

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; використанням апробованого діагностичного інструментарію; репрезентативністю масиву досліджуваних; експериментальноюперевіркою основної гіпотези, висновків і рекомендацій; використанням методів,що є адекватними до мети, завдань і логіки розробки проблеми; кількісним аналізом експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднено на науково-практичних конференціях, семінарах і форумах різних рівнів:

– міжнародних:«IV Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті В. Л. Скалкіна» (Одеса, 2005); «Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (Одеса, 2005); «Ciaglosc і zmiana w pedagogiceXXІ wieku» (Siedlce, 2007); «V Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, пам’яті проф. В. Л. Скалкіна» (Одеса, 2007), «Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу» (Одеса, 2008); «Інтеграція учнівської і студентської молоді з особливими потребами у систему професійної освіти і сучасне життя» (Одеса, 2009); «Педагогіка вищої школи у XXI столітті: проблеми і перспективи розвитку» (Одеса, 2010); «ІХ Слов’янський педагогічний собор» (Одеса, 2010); «Філологія і освітній процес: ХХІ століття» (Одеса, 2010);

– регіональних:«Наука. Культура. Образование» (Комрат, 2008, 2009); «Актуальні проблеми теорії і практики сучасної освіти» (Одеса, 2009).

Основні положення й результати дисертаційного дослідження обговорено й схвалено на засіданнях кафедри теорії і практики перекладу, щорічних науково-практичних конференціях викладачів Ізмаїльського інституту водного транспорту, на засіданнях кафедри педагогіки та семінарах аспірантів Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Публікації. Основні положення й результати дослідження опубліковано в 17 наукових і науково-методичних працях, з яких 7 статей у фахових наукових виданнях,9 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, 1 методичні рекомендації.

Структура й обсяг дисертації.Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 240 сторінок, з них основного тексту – 180 сторінок, додатки – на 21 сторінці. Список наукових джерел складається з 409 найменувань, з них 23 – іноземною мовою. Дисертація містить 9 таблиць та 3 рисунки на 15 сторінках.