Незважаючи і не дивлячись

Українська літературна мова чітко розрізняє прий­менник дієприслівникового походження незважаючи та дієприслівник дивлячись із заперечною часткою не. Незва­жаючи вживається при позначенні явищ, подій, обставин, усупереч яким відбувається дія: «Аліна, незважаючи на свій жвавий, веселий характер, читала серйозні книжки» (О. Іваненко). А не дивлячись доречне в такому, наприклад, тексті: «Хлопчик біг щодуху, зовсім не дивлячись собі під ноги» (газ.).

Поширені в газетах вислови на кшталт «Зберемо вро­жай, не дивлячись на негоду»; «Об'єднаємося, не дивлячись на відмінність у політичних поглядах» помилкові з погляду лексичних норм. Замість не дивлячись тут мас бути незва­жаючи.

Одержувати, отримувати, діставати, здобувати, набувати

Чи є різниця між словами одержувати й отримувати? Семантичної відмінності немає, обидва вживають на поз­начення поняття «брати те, що дають, надсилають, дару­ють» і под. Давніші традиції в літературній мові має слово одержувати. Скажімо, в одинадцятитомному «Словнику української мови» воно ілюстроване уривками з творів Лесі Українки, Михайла Коцюбинською, Івана Франка, Павла Тичини та багатьох інших письменників, що репрезенту­ють різні говори загальнонародної української мови. Слово отримувати, хоч і досить давно існує в нашій мові, знач­ного поширення набуло протягом останнього десятиріччя, воно активніше вживається в мові молодшого покоління. Незважаючи на те, що тепер більшість людей (серед них і я) віддає перевагу лексемі одержувати, можна з певністю сказати, що згодом переможе слово отримувати. Стосунки між похідними уподібняться до взаємин між твірними одиницями мови. А в синонімічній парі тримати — дер­жати друге слово в сучасній літературній мові вживається далеко рідше, поступово набуваючи розмовного забарв­лення. Обидва ці слова мають конкретне значення: одер­жують (отримують) гроші, книжки, запрошення тощо. А коли йдеться про щось абстрактніше, більш доречними є слова діставати, здобувати, набувати. Наприклад, діста­вати звання, здобувати освіту, набувати розголосу. У мовній практиці засобів масової інформації часто збідню­ють цей синонімічний ряд, уживаючи всюди тільки одер­жувати й отримувати.

Останні і (всі) інші, решта

Розповідаючи про роботу програми «Промінь», диктор каже: «Кожної п'ятнадцятої й сорок п'ятої хвилини ми передаємо інформаційні повідомлення, весь останній час — музику». Останній, як відомо, це той, котрий закінчує щось, кінцевий; антонім до слова перший; відповідає росій­ському последний. У цитованому уривку останній недореч­не, бо вжите під упливом російського остальной, яке в нашій мові відтворюється словами решта, інший. Приміром: «Двоє останутся, а остальные пусть уходят. — Двоє залишаться, а інші (всі інші) хай ідуть (а решта хай іде)». Наведений фрагмент дикторського тексту мав би звучати так: «Кожної п'ятнадцятої й сорок п'ятої хвилини ми передаємо інформаційні повідомлення, а решту часу — музику».

Палац, палацовий і двірець, двірцевий

У мовній практиці досить часто виникають непоро­зуміння, зумовлені недотриманням рекомендацій словни­ків. Наприклад, за словниками, основний прикметник до слова палац — палацовий, а засоби масової інформації подають двірцевий переворот, двірцеві інтриги тощо, хоч слово двірець — це не палац, а вокзал. У цьому значенні (вокзал), на мою думку, його варто повернути до активного вжитку в літературній мові. Пор.: «Слово замок колись означало не окрему палацову споруду, а цілу укріплену територію» (журн.); «Слова його розвіються на чотири вітри і не дійдуть до ушей палацової шляхти» (З. Тулуб); «Вікно моє виходило на залізничний двірець» (В. Самійленко); «Міністр інкогніто прибув. «Біжіть, стрівайте на двірці», Защебетали горобці» (О. Олесь).