5. Спілкування як форма буття людей

Спілкування* - складний, багатоплановий процес встановлен­ня і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами спільної діяльності та криє в собі обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття й розуміння іншої людини.

У спілкуванні розрізняють такі взаємопов'язані аспекти:

• комунікативний (полягає в обміні інформацією);

• інтерактивний (полягає в обміні діями);

• перцептивний (передбачає взаємосприймання і встановлення взаєморозуміння партнерів).

Вітчизняна психологічна наука виходить із принципу нерозрив­ної єдності спілкування і діяльності.

У західних соціально-психологічних системах описується зазви­чай якийсь один аспект спілкування, і контакт між людьми зводить­ся або до обміну інформацією, або до взаємодії, або до процесу між-особистісної перцепції.

На мій погляд, спілкування може не тільки бути «супроводжую­чим» психологічним феноменом у процесі групової діяльності, а й виступати в ролі власне діяльності. Це в тому разі, якщо в процесі спілкування якась, хоча б одна, сторона внаслідок спілкування отри­мала ідеальний продукт діяльності.

Це може бути нова думка, яка спонукає до дії; ідея, що заполони­ла «білу пляму» в непроясненій концепції тощо.

Наприклад, ви зустріли свого знайомого і спитали: «Привіт, як справи?» У відповідь почули: «Нормально. А як у тебе?»

• Нічого. Все в порядку!

• Бувай. Привіт сім'ї.

Наведений діалог - проста комунікація, яка не є діяльністю.

Але якщо після привітання ви заговорили зі своїм знайомим про спільну проблему, знайшли спосіб її вирішення і навіть пішли вирі­шувати - ми маємо спілкування як діяльність, причому в «чистому» вигляді - адже в наявності ідеальний продукт (результат) діяльності.

На рис. 11 подано загальну психологічну структуру діяльності.

* Краткий психологический словарь. - С. 213-214. З 9^12

Питання для самоконтролю

1. Які основні компоненти структури діяльності?

2. Схарактеризуйте основні процеси діяльності (інтеріоризація та екстеріоризація).

3. Дайте визначення філогенезу та онтогенезу.

4. Дія та операція як елементи діяльності.

5. Характеристика засобів діяльності.

6. Що таке потреба і мотив діяльності?

7. Чим одночасно може бути ціль (мета)?

8. На що вказує ігрова поведінка у тварин?

9. Етапи ігрової поведінки та ігрової діяльності у дітей.

10. Характеристика двох протилежних, але внутрішньо зв'яза­ них процесів навчання.

11. Процес викладання і зумовлення його змісту.

12. Що таке учіння і в яких формах воно виступає?

13. Що фіксують і в чому виражаються знання?

14. У що матеріалізуються знання і на що можуть перетворю­ ватися?

15. В якій формі бувають знання?

16. Що таке навичка?

17. Як виробляються навички і яка функція свідомості при цьому?

18. Які бувають навички за своєю психічною структурою?

19. Уміння і його сутність.

20. Поняття про сформоване уміння.

21. У чому виявляється і чим визначається узагальненість умінь?

22. Управління процесом викладання. Основні моменти.

23. Сутність управління учінням.

24. Праця як вид діяльності людини. Наукова організація праці.

25. Репродуктивна і творча праця. Праця за алгоритмом.

26. Спілкування як вид діяльності та комунікативний елемент діяльності.

27. Гра як вид діяльності у дорослих людей.

28. Характеристики матеріального та ідеального предмета діяль­ ності.

Теми для самостійних досліджень (рефератів, курсових робіт)

1. Дослідження основних етапів творчого процесу в науковій діяльності.

2. Виникнення початкової ідеї (задуму) в художній творчості та способи її реалізації.

3. Дослідження причин успіху та невдач у процесі менеджерсь­ кої діяльності.

Мораль та освітянська діяльність. Етичні вимоги до виклада­ ча (вчителя) та їх обґрунтування

5. Самостійне здобуття знань. Способи самовдосконалення осо­бистості.