- •Економічні передумови та розвиток туристичної індустрії
- •1.1. Компонентна структура туристичної індустрії
- •1.2. Економічні передумови розвитку туристичної індустрії
- •Особливості туріндустрії
- •1.3. Роль туристичних кластерів у розвитку туристичної індустрії
- •Координаційна рада
- •Туристичний кластер
- •Координаційна рада
- •Санаторно-курортний кластер
- •1.4. Місце і роль інфраструктури в туристичній індустрії
- •1.5. Принципи ціноутворення в туризмі
- •1.6. Інвестиційна активність в індустрії туризму
- •Розділ 2
- •2.1. Конкуренція як спосіб життя й основний стимул розвитку туристичної індустрії
- •2.2. Конкурентні переваги туристичних підприємств: сутність та класифікація.
- •2.3. Система забезпечення конкурентоспроможності туристичної індустрії.
- •2.4. Якість - основа конкурентоспроможності туристичного продукту
- •Розділ 3 організація функціонування готельної індустрії
- •3.1. Характеристика індустрії розмішування туристів
- •Усі засоби розміщення можна класифікувати за:
- •3.2. Стратегія розвитку підприємств готельного господарства
- •3.3. Організація надання послуг у готельному господарстві
- •3.4. Управління якістю готельних послуг
- •Способи та методи загального управління якістю
- •3.5. Проблематика розвитку готельного господарства
- •3.6. Інновації в готельному бізнесі
- •Розділ 4
- •4.1. Класифікація туристичних підприємств
- •4.2. Організаційна структура туристичного підприємства
- •4.3. Принципи управління туристичним підприємством
- •4.4. Особливості кадрової політики туристичного підприємства
- •4.5. Комунікації туристичного підприємства
- •4.6. Організація туристичного товарообігу
- •Санаторно-курортна діяльність у системі туристичної індустрії
- •5.1. Санаторно-курортний комплекс у системі туристичної діяльності: сутність і значення
- •5.2. Стратегічне управління санаторно-курортним підприємством
- •5.3. Економічна природа санаторно-курортних послуг
- •5.4. Принципи організації санаторно-курортного лікування
- •5.5. Оцінка курортно-рекреаційних ресурсів та потенціалу санаторних закладів на прикладі Трускавця та Моршина
- •Узагальнена інформація про роботу санаторно-курортних закладів м. Трускавець за 12 місяців 2004 року
- •I. Фінансові показники
- •III. Виконання плану обслуговування за звітній період
- •IV. Ліжковий фонд
- •V. Кількість оздоровлених осіб за звітній період
- •VI. Реалізація путівок за звітній період
- •VII. Іноземці, що перебували на оздоровлені
- •Узагальнена інформація про роботу санаторно-курортних закладів району (міста обласного значення) за 12 місяців 2004 року
- •I. Фінансові показники
- •II. Кошти, виділені на поліпшення основних фондів
- •III. Виконання плану обслуговування за звітний період
- •IV. Ліжковий фонд
- •V. Кількість оздоровлених осіб за звітний період
- •VI. Реалізація путівок за звітний період
- •VII. Іноземці, що перебували на оздоровлені
- •5.6. Аналіз перспектив розвитку санаторно-курортного комплексу України
- •Функціонування туристичної індустрії: регуляторні особливості
- •6.1. Організаційно-правове забезпечення туристичної індустрії в Україні
- •6.2. Основи державної туристичної політики
- •6.3. Міжнародні відносини України у сфері туризму
- •Додаток 1 Указ Президента України Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року
- •Основні напрями розвитку туризму в україні до 2010 року
- •Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки
- •Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки Загальні положення
- •Мета і основні завдання Програми
- •Фінансове забезпечення Програми
- •Організація та контроль за виконанням Програми
- •1. Організація перевірок
- •2. Права комісії
- •3. Обов'язки та відповідальність комісії
- •4. Порядок проведення перевірки:
- •6. Оскарження рішення про анулювання ліцензії
- •7. Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання
- •1. Загальні положення
- •2. Порядок заповнення та використання бланка ваучера
- •Використана література
- •Компонентна структура туристичної індустрії…………………. 5
Р03ДІЛ 1
Економічні передумови та розвиток туристичної індустрії
1.1. Компонентна структура туристичної індустрії
Індустрія туризму - це міжгалузевий господарський комплекс, який спеціалізується на створенні турпродукту, здатного задовольняти потреби населення у проведенні дозвілля, у подорожах, відпочинку та оздоровленні шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення.
Елементами туристичної індустрії є підприємства та установи, мета функціонування яких - задоволення певних туристичних потреб (мотиваційних, змістовних, комфортності, атракції (притягування) тощо).
У сучасному світовому господарстві туристична індустрія впевнено утримує провідні позиції. Особливо швидкими темпами вона розвивається тоді, коли відсутні або вичерпані природні та соціально-економічні передумови для розвитку промисловості чи сільського господарства.
Туристична індустрія об'єднує різнорідні галузі та види діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери. Головною проблемою при віднесенні окремих видів діяльності до туристичної індустрії є вибір класифікаційних ознак. Економічна діяльність, пов'язана з туризмом, традиційно визначається з точки зору попиту, споживання товарів і послуг відвідувачами та витрат, які вони несуть. При такому підході індустрія туризму - збірна сфера, яка охоплює різні види господарської діяльності, оскільки туристи мають витрати у всіх секторах туристичного обслуговування. Доповнення такого підходу критеріями відбору видів економічної діяльності, а саме: масштабом і концентрацією виробництва, спеціалізацією, переважаючим напрямом туристичних витрат, дозволяє точніше окреслити сферу індустрії туризму. При цьому доцільно виокремити такі складові сфери індустрії туризму:
розміщення;
перевезення;
харчування;
ТУРИСТИЧНА ІНДУСТРІЯ
Сектор харчування
Сектор перевезень
Сектор розміщення
Сектор лікування і оздоровлення
Сектор реалізації послуг
Рис. 1.1. Структура туристичної індустрії
реалізація послуг;
дозвілля і розваги;
лікування та оздоровлення.
Компонентна структура туристичної індустрії - це сукупність туристичних галузей, окремих секторів і видів рекреаційної діяльності, які розкривають особливості її функціонування і розвитку в межах певного географічного простору.
Станом на 01.01.2004 року в туристичній та курортній галузях налічувалося 8,3 тис. підприємств, у тому числі: 3,9 тис. суб'єктів туристичної діяльності; 1,2 тис. готелів та інших місць для короткотермінового проживання; 3,2 тис. санаторно-курортних закладів. При цьому фактично надавали послуги 7,7 тис. підприємств, зокрема: 3,9 туроператорів і турагентів; 1,2 тис. готелів та інших місць для короткотермінового проживання; 2,6 тис. санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, з яких 1,9 є госпрозрахунковими. Завдяки підвищенню ефективності діяльності підприємств галузі та інтенсифікації праці останніми роками збільшуються обсяги наданих ними послуг.
Готельне господарство - головна складова сектору розміщення туристичної індустрії України. Готельні підприємства перебувають у державній і комунальній, колективній та приватній власності. Переважає колективна форма власності, в якій - майже 60% готелів України. Важливим показником ефективності функціонування готельного господарства є кількість іноземних відвідувачів, що обслуговується, оскільки це - джерело надходження валютних ресурсів.
Україна має одноманітну структуру функціональних типів готельних засобів (модусів) розміщення, в якій домінують класичні готелі та гуртожитки для приїжджих. Окремі типи підприємств, які поширені в інших країнах, - мотелі, кемпінги, молодіжні бази, готелі сімейного типу - в Україні достатньо ще не розвинені. Міжнародний досвід свідчить, що саме такі підприємства могли б дати суттєвий поштовх розвитку готельного господарства і туристичної індустрії в цілому.
Рівень розвитку сектору розміщення туристичної індустрії України має суттєві територіальні диспропорції. На це вказують такі показники, як:
забезпеченість населення місцями в оздоровчо-рекреаційних закладах;
загальна місткість модусів розміщення;
кількість модусів на одиницю площі;
розподіл об'єктів туристичної інфраструктури за окремими адміністративно-територіальними одиницями.
Санаторно-курортне господарство належить до важливих компонентів туристичної індустрії України. Наша країна посідає одне з провідних місць у Європі щодо забезпеченості курортно-лікувальними ресурсами (понад 3,2 тис. санаторно-курортних закладів різного функціонального призначення). Лікувальний напрям мають 30% з них, решта спеціалізуються на наданні загальнооздоровчих послуг. У державній власності - 25% закладів; у колективній - 58%; комунальній - 8%, а у приватній - 6%.
Щороку в Україні оздоровлюються 3 млн. осіб, в тому числі понад З тис. іноземців. Водночас оздоровчий потенціал є значно більшим - потужність оздоровчих закладів використовується лише на 30%, основною причиною чого є непристосованість більшості закладів до цілорічного функціонування. Курортні заклади потенційно в змозі прийняти у 2,5-3 рази більше відпочиваючих, а отже, у 2-3 рази підвищити ефективність своєї діяльності, сприяти зайнятості місцевого населення, направляти до бюджету більше відрахувань.
За наявності значного попиту на санаторно-курортні послуги як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках щорічний приріст кількості відпочиваючих становить лише один відсоток, одночасно впродовж багатьох років з різних причин не працюють майже 700 закладів, або 20%, це понад 50 тис. ліжко-місць, або 10% загального ліжкового фонду. За функціональним призначенням найбільша частка закладів, що не працюють, припадає на заклади відпочинкового профілю - 85%, в тому числі: 79% - бази відпочинку, понад 5% - пансіонати відпочинку, 0,5% - будинки відпочинку. Найбільш поширеними причинами простою є: відсутність коштів на експлуатацію закладу - 57%, перебування на капітальному ремонті -14%, відсутність осіб, які бажають оздоровлюватися – 6%, відсутність дозволу CEC - 7% тощо.
Переважна більшість санаторно-курортних закладів України надає комплекс послуг, спрямованих лише на організацію рекреаційного процесу, лікувальний напрям мають близько третини санаторно-курортних закладів.
Кожен із функціональних типів має свої особливості просторової локалізації. Бази, пансіонати і будинки відпочинку розташовані на територіях, що відповідають кільком умовам: наявні природні рекреаційно-туристичні ресурси, дво- і тригодинна транспортна доступність до центру зародження рекреаційних потоків. Санаторії й аналогічні їм заклади розміщуються в районах із запасами природних лікувальних ресурсів та сприятливими клімато-терапевтичними характеристиками - комфортні погодно-кліматичні умови, чисте повітря, насичене фітонцидами, ефірними оліями чи іонами солей. Санаторії-профілакторії є структурними підрозділами потужних підприємств та установ, розміщуються в безпосередній близькості від них і приурочені до рекреаційних ландшафтів великих міст чи приміських зон.
Велику роль у динамічному розвитку туризму відіграє сектор транспортних перевезень. Саме він є однією з перших складових при формуванні гостинності й туристичного іміджу країни в цілому.
Сектор розваг в українській індустрії туризму - ще в стані становлення.
Високим рівнем розвитку виділяється музейна справа, оскільки Україна має широко розгалужену мережу музеїв, експозиції яких вміщують численні унікальні історичні експонати і художні шедеври.
Основу розвитку туристичної індустрії формують такі суттєві моменти:
• збільшення частки в'їзного туризму;
• зменшення диспропорції між ресурсним забезпеченням і ступенем його використання;
пропагування національного туристичного продукту;
державна підтримка вітчизняного туризму.
Індустрія туризму функціонує як міжгалузевий комплекс завдяки налагодженим зв'язкам чи не з усіма державними управліннями та службами України. Зокрема, існують зв'язки з такими структурами, як правова (охоплює законодавчу та нормативну базу, митну та консульську служби), фінансово-економічна (системи оподаткування і страхування, фінансові взаємовідносини), кадрова (підготовка кадрів для туризму, наукові дослідження тощо). Державна політика полягає в стимулюванні потреб населення в послугах туризму, в протекціоналізмі туристичної діяльності шляхом створення правових основ та нормативної бази, сприятливого фінансового механізму, проведення фінансово-економічного регулювання, спрощення туристичних формальностей, підготовки кадрів та проведення науково-дослідної роботи у сфері туризму.
Виявом ефективності державної туристичної політики є прибутковість індустрії туризму та її внесок у національну економіку.