1. Економічна ефективність концентрації виробництва в підприємствах об’єднання, показники рівня концентрації виробництва в підприємствах об’єднання.

Ефективне використання сучасної техніки, високопродуктивного устаткування й інших ресурсів промисловості вимагає високої і раціональної концентрації спеціалізованого виробництва і збільшення виробничої потужності підприємства.

Концентрація - це процес, спрямований на збільшення випуску продукції чи надання послуг на підприємстві.

Концентрація на підприємстві може розвиватися на основі різних форм:

• збільшення випуску однорідної продукції (спеціалізовані підприємства);

• збільшення випуску різнорідної продукції (універсальні підприємства);

• розвитку концентрації на основі комбінування виробництва (підприємства - комбінати);

• розвитку концентрації на основі диверсифікації виробництва. Ця форма сама складна, вона означає одночасний розвиток не зв'язаних один з одним видів виробництв, розширення номенклатури й асортименту продукції в рамках одного підприємства.

З економічної точки зору найбільш доцільний шлях розвитку концентрації - інтенсивний, тобто, за рахунок упровадження нової техніки і технології і збільшення одиничної потужності устаткування.

Для аналізу рівня концентрації застосовуються як абсолютні, так і відносні показники, тому розрізняють абсолютну і відносну концентрацію.

Абсолютна концентрація характеризує розміри виробництва окремих підприємств, а її рівень визначають наступні показники: обсяг випуску продукції, середньорічна вартість основних виробничих фондів, середньосписочна чисельність працюючих. Найбільш об'єктивний показник обсягу випуску продукції.

Відносна концентрація характеризується розподілом загального обсягу виробництва в галузі між підприємствами різного розміру. Показники відносної концентрації: частка окремого підприємства у випуску якої-небудь продукції в обсязі її випуску в цілому по галузі; частка підприємства на ринку продаж і ін. Показники рівня відносної концентрації у визначеній мірі характеризують ступінь монополізації підприємства.

Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах.

2. Організаційно – управлінська структура асоціації, корпорації, консорціуму, концерну, холдингу, промислово-фінансової групи.

Найпоширенішими формами організаційних формувань об'єднання капіталу в Україні можуть бути фінансово-виробничі групи, тобто об'єднання юридично самостійних компаній, сформовані за допомогою фінансових методів (насамперед участі в акціонерному капіталі). Створення об'єднання підприємств є одним з найважливіших напрямів реструктуризації підприємств усіх форм власності. Таке об'єднання повинно в межах чинного законодавства забезпечувати захист вітчизняних товаровиробників та прибутковість їх діяльності.

Основними різновидами фінансово-виробничих груп є концерни, корпорації, фінансові групи (в яких холдингові функції виконують банки), фінансові угруповання (не так чітко оформлені в організаційному відношенні об'єднання), холдингові об'єднання, групи промислово-фінансові (в Україні) та фінансово-промислові (у Росії). Часто компанія, маючи формальний статус корпорації, холдингу, консорціуму або концерну, діє за принципом промислово-фінансової диверсифікації і, по суті, виконує функції промислово-фінансової групи (ПФГ).

Функціонування ПФГ в Україні виявляє комплекс проблем корпоративного управління, а саме:

вибір типу промислово-фінансового об'єднання;

вирішення конфлікту інтересів учасників;

вибір схем управління реальними власниками;

позбавлення синдрому "маленької людини".

Холдинговий механізм групової організації є домінуючим у створенні й функціонуванні багатьох зарубіжних ФПГ як на національному, так і транснаціональному рівні. Досить часто холдинг виступає як компанія, яка володіє контрольним пакетом акцій учасників групи і визначає завдяки цьому її стратегію.

Система участі в капіталі гарантує головному підприємству здійснення контролю над дочірнім підприємством, але цей контроль в основному має стратегічний характер. Механізм узгодження інтересів учасників групи визначають такі юридичні документи:

• угода з фінансових питань, що регулює інвестиційну і дивідендну політику підприємств на наступний фінансовий рік;

• договір про єдине управління, де чітко визначено, які функції делегуються керівництву головного підприємства, тобто централізуються, а які виконуються децентралізовано, кожним учасником самостійно.

Об'єднання промислового і фінансового капіталів стає важливою умовою створення ефективно діючого механізму інвестування і міжгалузевого переливання капіталу, встановлення раціональних технологічних і коопераційних зв'язків, прискорення НТП. Через створення ПФГ розв'язуються проблеми забезпечення надійних поставок і збуту продукції послаблення хвилі неплатежів, налагодження взаєморозрахунків між їх учасниками - тобто проблеми, що є істотними для нашої економіки. Крім того, об'єднання до груп промислових, фінансових, торговельних, страхових та інших організацій створює умови для реалізації державних програм, підвищення конкурентоспроможності, звуження сфери впливу тіньової економіки, посилення керованості економіки в цілому. Підприємницькі групи є доцільними також у справі боротьби із зарубіжними конкурентами і запобігання захопленню вітчизняних фірм іноземцями.