- •Аналіз наслідків Першої світової війни з точки зору пере балансування сил на світовій арені.
- •2. Аналіз основних параметрів відносин між Україною та Росією.
- •IV. Новий формат співробітництва (з 2004 р.):
- •Політика
- •2. Економіка
- •3. Аналіз основних проблем еволюції системи міжнародних відносин в повоєнний період.
- •4. Аналіз процесу глобалізації в просторі і часі.
- •5. Антимодернізація та контрмодернізація.
- •6. Вибір шляхів модернізації та культурно-цивілізаційні блоки
- •7. Виміри міжнародного порядку.
- •8. Вплив глобалізації на природу міжнародних відносин.
- •9. Вплив інтеграційних процесів в Європі на систему міжнародних відносин.
- •10. Міжнародні регіони у структуруванні зовнішньої політики України.
- •12. Глобалізація і фрагментація міжнародного середовища.
- •Глобальні проблеми світової політики.
- •14. Глобальні проблеми як фактор посилення взаємозалежності світу.
- •15. Головні характеристики Вестфальської системи мв
- •16. Гомогенність та гетерогенність міжнародних систем
- •17. Держава в постбіполярній системі мв.
- •18. Дефініювання та типологія міжнародних систем.
- •19. Діалектика поліциклічності, полілінійності, стадійності та цивілізаційної унікальності розвитку людства в дослідженні глобальних політичних процесів.
- •20. Ерозія Вестфальської світополітичної моделі світу: причини і прояви.
- •21. Етапи модернізації.
- •22. Етапи розвитку теорії політичної модернізації.
- •23. Етапи та чинники становлення України як суб’єкта мв.
- •25. Зміст категорії глобалізація та її субкатегорій і методологія її використання в дослідженні міжнародних відносин.
- •26. Зміст поняття «система» в науці про міжнародні відносини.
- •27. Ієрархія систем.
- •28. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси в сучасному світі.
- •Парадигма дезінтеграції
- •29. Історико-соціологічний підхід до дослідження міжнародних систем.
- •30. Історичні типи міжнародного порядку.
- •31. Історичні форми глобалізації міжнародних відносин.
- •32. Критерії типології міжнародних систем.
- •35. Міжнародний і світовий порядок.
- •36. Місце руху неприєднання в сучасній системі мв.
- •37. Моделі і стратегії глобальних взаємодій.
- •38. Об’єктивні передумови виникнення глобалістики
- •39. Особливості, етапи формування сучасної системи мв.
- •40. Основні характеристики Ялтинсько-потсдамської системи мв
- •41. Основні етапи розвитку системних досліджень мв.
- •Особливості Віденської системи мв.
- •Особливості і закономірності розвитку міжнародних систем.
- •45. Полі і моно полярність в мв.
- •47. Політичний простір глобального світу.
- •46. Політичний час глобального світу
- •48. Потенціал впливу зп України на європейські мв.
- •49. Причини конфліктогенності постбіполярноті системи мв
- •53. Світові цивілізаційні цикли. Групи синхронних цивілізацій.
- •55. Систематизація та класифікація глобальних проблем.
- •56. Системний метод дослідження світових політичних процесів та глобальних змін
- •57. Системний підхід до аналізу мв.
- •58. Системні війни. Аналіз наслідків іі св з точки зору перебалансування сил на світовій арені.
- •59. Стратегічне партнерство в зп України.
- •60. Структура глобальних політичних досліджень
- •61. Структура міжнародних відносин в умовах біполярності
- •62. Сучасні функції ядерної зброї в міжнародних відносинах
- •63. Теоретичні підвалини глобалістики
- •64. Теорії міжнародного середовища
- •65. Теорія міжнародної стратифікації
- •66. Теорія міжнародного порядку
- •67. Типи контролю міжнародних систем.
- •68. Типологія підходів до дослідження міжнародних систем
- •69. Типологія та динаміка локальних цивілізацій
- •70. Типологія, структура та функціональне призначення безпеки.
- •71. Україна в європейському просторі
- •Характеристика етапів розвитку глобалістики.
- •80. Явище міжнародних відносин. Виникнення і еволюція.
Шпори
Аналіз наслідків Першої світової війни з точки зору пере балансування сил на світовій арені.
Перша світова війна: Дата: 28.06.1914 (убивство австрійського ерцгерцога Франца Фердінанда в Сараєво) – 11.11.1918. Місце: Європа, Африка, Близький Схід (недовго в Китаї та на Тихоокеанських островах). Сторони: Четверний Союз (Австро-Угорщина, Німеччина, Османська імперія, Болгарія), Антанта (Росія, Франція, Великобританія, Італія – з 1915 року, США, Японія + ще 26 країн). Характер: системна війна. Розпочалася внаслідок розпаду Віденської системи балансу сил після поразки Росії у Кримській війні, об'єднання Італії та Німеччини і формування ворожих блоків – Антанта (1891 р. – франко-російська угода; 1893 р. – таємна військова конвенція Франція – Росія; 1904 р. – Росія + Великобританія + Франція; 1907 р. – британсько-російська угода про розподіл сфер впливу в Ірані, Афганістані, Тибеті) і Троїстий Союз (1882 р. – Німеччина, Австро-Угорщина, Італія), які ставили перед собою завдання переділу сфер впливу на свою користь. Результат: Перемога країн Антанти. Розпад Німецької, Російської, Османської та Австро-Угорської імперій. Виникнення нових незалежних держав у Східній та Центральній Європі. Започаткування Версальсько-Вашингтонської системи МВ (Дві підсистеми – Європейська підсистема: Версальський мирний договір 1919 р. з Німеччиною, договори з союзниками Німеччини (4 червня 1920 р. Тріанонський з Угорщиною, 10 серпня 1920 p. Севрський, 10 вересня 1919 р. Сен-Жерменський з Австрією, 27 листопада 1919 р. Неїнський з Болгарією); Далекосхідна підсистема – договори, підписані на Вашингтонській конференції (11.1921 – 02.1922) – Договір чотирьох держав (Велика Британія, США, Франція та Японія), 13.12.1921 p., взаємні гарантії недоторканості острівних володінь в Тихому океані; Договір п'яти держав (Велика Британія, США, Японія, Франція й Італія), 6.02.1922 p., співвідношення між флотами цих країн за класом лінкорів у пропорції 10 :10 : 6 : 3,5 : 3,5. Договір дев'яти держав (США, Велика Британія, Франція, Японія, Італія, Бельгія, Голландія, Португалія й Китай) 6.02.1922 p., принцип поваги суверенітету, територіальної й адміністративної недоторканості Китаю, принципи "відкритих дверей" та "рівних можливостей" у торгівлі й розвитку промисловості на всій території Китаю.)
Наслідки:
• Перегрупування сил на світовій арені. Політична самоізоляція США від європейських справ. – зростання ролі США за межами американського континенту → американська експансіоністська політика (після перемоги в іспано-американській війні 1898 р.): ідеологічне обґрунтування – доктрина Монро (міжнародно-правовий аспект), вільсонівський універсалізм (січень 1918 р. – "14 пунктів": відкрита дипломатія, свобода судноплавства, загальне роззброєння, ліквідація митних бар'єрів, розв'язання колоніальних суперечок, утворення Ліги Націй та ін..; засуджувалися несправедливі війни, таємна дипломатія, проголошувався принцип самовизначення націй), доктрина відкритих дверей (економічний аспект) + план Дауеса (1924), план Юнга (1929) (розроблені для Нім.) = економічна залежність Європи від США.
• Закріплення лідерства США, Британії та Франції у новій системі. Значні територіальні, політичні та економічні надбання країн-переможниць дали їм фактичне право зміни характеристик міжнародної системи та формування її за сад.
• Територіальні зміни – розпад Німецької, Османської, Австро-Угорської імперій. Перевага Франції у Європі, Британії – на Близькому Сході + панування на морі. → прикордонні суперечки у Європі.
• Утворення нових суверенних суб'єктів міжнародних відносин у Європі, зовнішня політика яких на пізніших етапах розвитку системи справила значний вплив на проходження системних кризових процесів.
• "Дискриміноване" становище переможених держав та Радянської Росії. Переможені держави → територіальні втрати, "виключені" з ряду системотворчих елементів + перетворені виключно на об'єкти впливу Версальської підсистеми. Німеччина (подібно – Туреччина, Болгарія) втратила права на свої колонії, сильно обмежувалася у володінні збройними силами та пригнічувалася економічно через механізм репарацій. Радянська Росія, формально не будучи переможеною, виявилася на початковому етапі також виключеною з процесу системотворення. Формальним визнанням цього факту з боку Росії вважається Раппальський договір 1922 р., після якого розпочинається широка кооперація між Німеччиною та Радянською Росією (пізніше СРСР), яка за своєю суттю була "блоком ображених", себто держав, що найбільше прагнули перегляду статус-кво системи. Як передумова початку нової війни.
• Формування Європейської (Версальської) частин системи під впливом політичних та військово-стратегічних міркувань країн-переможниць: ігнорування інтересів переможених держав та новоутворених країн → вразливість системи. Світ поступово перестає бути євроцентристським, міжнародна система починає перетворюватися на глобальну.
• Відносна рівновага Далекосхідної підсистеми. нестабільність обумовлювали невизначеність політичного розвитку Китаю, мілітаристський зовнішньополітичний курс Японії та ізоляціонізм США.
• Стратегічна перевага Японії на Тихому океані. Заборона спорудження нових військово-морських баз близько від Японії = США мали відмовитися від укріплення островів у центральній та західній частинах Тихого океану. США і Великій Британії заборонялося мати бази на відстані менше як 5 тис. км від Японії.
• Створення першої міжнародної організації (Ліга Націй) – мета: підтримання миру, збереження повоєнного статус-кво (не виконано: СРСР в складі ЛН 1934 – 1939, Німеччина – 1926-1933, Японія вийшла у 1933), виконання умов Версальського миру + колективні дії всіх членів → принцип одностайності (недолік!). Статут підписали 44 держави (США не підписали під впливом ізоляціоністів). Введено поняття мандату ("А" – протекторат/території Османської імперії, "В" – самоврядування/Центральна Африка, "С" – анексія/Південно-Західна Африка). ЛН – неефективна у виконанні своїх стабілізаційних функцій. Це стало свідченням відсутності міцної договірно-правової бази системи.
• Із завершенням Вашингтонської конференції закінчилася фаза становлення нової міжнародної системи: виникли центри сили, яким вдалося виробити порівняно стійку систему взаємин між собою; в основному були розв'язані найбільш спірні питання, пов'язані з повоєнним урегулюванням, знята напруженість у відносинах між великими державами.
• Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин відрізнялася вкрай високим рівнем гетерогенності як внаслідок протистояння в політико-ідеологічній (демократія і тоталітаризм) політичній, військовій, економічній сферах, так і внаслідок наявності декількох більш-менш незмін них протягом усього періоду її існування груп акторів, що знаходилися у стані перманентного системного протистояння.
• Для Версальсько-Вашингтонської системи характерною була певна асинхронність у трансформаційних процесах у двох основних підсистемах (європейській та далекосхідній), що призводило до подальшої дестабілізації системи за принципом каналізації = системні зміни в одній з підсистем із часом викликали новий сплеск трансформацій в іншій (більша каталізуюча роль – далекосхідної підсистеми).
• специфічний тип контролю системи – егалітарно-ієрархічний: ієрархія засобів та суб'єктів системного контролю + основні елементи контролю на практиці були оформлені в егалітарний спосіб (колективна безпека, Ліга Націй, міжнародно-правові угоди універсального характеру тощо). Подібна гібридність контрольних механізмів зумовила крах системи.
Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин є одною з найскладніших для системного аналізу через високий ступінь "розмитості" меж окремих етапів розвитку даної системи, швидкою трансформаційною динамікою системи та невизначеністю статусу низки акторів по відношенню до системи та інших акторів в окремі періоди розвитку Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин.