- •Поняття цивільного права як галузі права, науки та навчальної дисципліни.
- •Предмет і метод цивільно-правового регулювання.
- •Функції і принципи цивільного права.
- •Система цивільного права України.
- •Відмежування цивільного права від інших галузей права.
- •Предмет і методи науки цивільного права.
- •Поняття та види джерел цивільного права. Значення судової практики для розвитку цивільного права.
- •Цивільне законодавство, його ієрархія. Місце міжнародних договорів України в системі джерел цивільного права.
- •Дія цивільного закону в часі, просторі та за колом осіб.
- •Поняття і класифікація цивільних правовідносин.
- •Елементи цивільного правовідношення.
- •Правоздатність фізичної особи. Заборона на заняття певними видами діяльності.
- •Суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний цивільний обов'язок: поняття й структура.
- •Дієздатність фізичної особи: поняття та ступені дієздатності.
- •Обмеження дієздатності фізичної особи й визнання її недієздатною: підстави, порядок, правові наслідки.
- •Місце проживання ф.О. Визнання ф.О. Безвісно відсутньою і оголошення її померлою: підстави й правові наслідки. Наслідки повернення особи.
- •Поняття юридичної особи. Ознаки юридичної особи, зовнішні форми їх прояву.
- •Правоздатність юридичної особи. Ліцензування окремих видів господарської діяльності.
- •Органи управління юридичної особи, їх повноваження.
- •Виникнення та державна реєстрація юридичної особи. Місце знаходження юридичної особи.
Поняття цивільного права як галузі права, науки та навчальної дисципліни.
Цивільне право як галузь права – це системна сукупність правових норм, що становлять основний зміст приватного права та регулюють особисті немайнові й майнові відносини, які ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників, з метою задоволення останніми власних матеріальних і духовних потреб та інтересів.
Цивільне право як наука – це систематизована сукупність знань про цивільно-правове регулювання суспільних відносин, властивості та закономірності його розвитку, способи досягнення його ефективності, засоби отримання нових знань, необхідних для подальшого вдосконалення цивільного права.
Як галузь ЦП, так і його наука має свій предмет. Але, якщо предметом цивільного права є певні суспільні відносини, то предметом науки є саме цивільне право як галузь права, цивільне законодавство, законодавчі акти, в яких мають місце норми цивільного права, інші його джерела, правозастосовча практика тощо.
Цивільне право як навчальна дисципліна має за мету, передусім, навчити цивільному праву і науці цивільного права, що передбачає пізнання цивільно-правових норм, практики їх застосування, прищеплення навичок і вмінь аналізувати наукові теорії, вирішувати конкретні життєві ситуації, що виникають у сфері цивільно-правового регулювання. Базою для навчання є цивільне законодавство, наука цивільного права, загальна теорія права, філософія, історія та інші науки.
Предмет і метод цивільно-правового регулювання.
Предметом ЦП як галузі права є сукупність суспільних відносин, що регулюються його нормами, тобто особисті немайнові та майнові відносини.
Майнові відносини - це конкретні вольові відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших матеріальних благ від одного суб´єкта до іншого. Для цивільного права важливими є не речі та способи їх виробництва, а вольові відносини між людьми, що обумовлені їх прагненням до задоволення різноманітних життєвих потреб. Норми цивільного права забезпечують людині можливість задовольняти свої потреби в речах, а також встановлюють межі, в рамках яких суб´єкти можуть володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном, не порушуючи при цьому прав інших осіб. За змістом майнові відносини поділяються на три групи: а) відносини власності (закріплюють існуючий розподіл матеріальних благ); б) відносини у галузі товарообігу (зв'язані з переходом матеріальних благ від одних суб'єктів до інших).
Термін «особисті немайнові права» вживається для позначення різноманітних суб'єктивних прав, які належать громадянину або соціальному утворенню. В даному випадку маються на увазі особисті немайнові права на блага, невіддільні від особи: життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я, авторство. Вони індивідуалізують особу, втілюють її морально-політичну оцінку з боку суспільства. Зазначені особисті права поділяються на групи: а) особисті права, пов'язані з майновими, наприклад, особисті права авторів творів в галузі науки, літератури і мистецтва, наукових відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій; б) особисті права, які виникають та існують незалежно від майнових, тобто не пов'язані з ними, наприклад, право на ім'я, честь, гідність, на листи, щоденники, записки.
Правова галузь повинна мати свій специфічний метод правового регулювання, тобто сукупність правових засобів та способів впливу відповідної галузі права на суспільні відносини, що становлять її предмет. Цивільно-правовий метод характеризується такими ознаками:
Юридична рівність учасників, самостійність та незалежність (учасники правовідносин наділені юридично рівними можливостями щодо набуття та здійснення цивільних прав та створення і виконання цивільних обов’язків і не перебувають між собою у будь-якій залежності);
Диспозитивність у виборі поведінки (право сторін самостійно визначати характер своїх відносин у межах чинного законодавства);
Судове вирішення спорів;
Наявність майнової відповідальності сторін (до учасника правовідносин, який не виконує своїх обов’язків, порушує права інших або створює перешкоди для їх нормальної реалізації гарантується застосування обтяжливих заходів, переважно майнового характеру, що спрямовані на відновлення порушеного права, охоронюваного законом інтересу чи блага потерпілого учасника);