- •Кафедра правових і загальнонаукових дисциплін
- •Правознавство
- •Донецьк 2011
- •Ідентифікація навчальної дисципліни (модуля) «правознавство»
- •1. Дисципліна
- •Правознавство
- •2. Опис Змістовий модуль 1. Держава та право
- •3. Зв’язки з забезпечуючими дисциплінами
- •5. Бібліографія :
- •Тематичний план навчальної дисципліни (модулю) «Правознавство»
- •1.1. Теорія держави
- •1.1.1. Поняття та структура суспільства та держави
- •1.1.2. Класифікація держав (Форма держави)
- •1.2. Теорія права
- •1.2.1. Поняття, ознаки, функції та джерела права
- •1.2.2. Право й інші соціальні норми
- •Порівняння ознак правових й інших соціальних норм
- •1.2.3. Форми (джерела) права
- •1.2.4. Система права. Правова система
- •1.3. Правовідносини
- •1.3.1. Правовідносини, їх елементи
- •1.3.2. Правосуб’єктність
- •1.3. Конституційне право
- •1.3.1. Загальна характеристика галузі конституційного права України
- •1.3.1.1. Поняття, предмет, метод конституційного права
- •1.3.1.2. Джерела конституційного права України
- •1.3.1.3. Принципи конституційного права України
- •1.3.1.4. Конституція України: поняття, функції, юридичні властивості. Класифікація конституцій
- •1.3.1.5. Основні характеристики України як суверенної держави
- •1.3.1.6. Форма держави Україна
- •1.4. Основні права, свободи та обов’язки громадян України
- •1.4.1. Розвиток ідеї прав людини
- •1.4.2. Громадянські та політичні права
- •1.4.3. Економічні, соціальні та культурні права
- •1.4.4. Індивідуальні та групові права. Права меншин
- •1.4.5. Права та обов’язки громадянина в Конституції України
- •1.4.6. Вибори. Референдуми
- •1.4.6.1. Виборче право. Види виборів. Принципи виборчого права
- •Виборче право
- •1.4.6.2. Виборчі системи
- •1.4.6.3. Референдуми
- •2.1. Трудовий договір
- •2.1.1. Поняття, предмет, методи трудового права
- •2.1.2. Трудовий договір: поняття, сторони
- •2.1.3. Строки трудового договору, контракт
- •2.1.4. Випробування при прийнятті на роботу
- •2.1.5. Переведення на іншу роботу
- •2.1.6. Колективний договір
- •2.1.7. Підстави для припинення трудового договору:
- •2.1.8. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 кЗпП)
- •2.1.9. Розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст.40 кЗпП)
- •2.2. Умови праці
- •2.2.1. Робочий час
- •2.2.1.1. Норми робочого часу
- •2.2.1.2. Ненормований робочий час, надурочні роботи, робота в нічний час
- •2.2.1.3. Праця неповнолітніх
- •“Робочий час неповнолітніх”
- •2.2.1.4. Охорона праці жінок
- •Глава xіі кЗпП містить норми, що охороняють працю жінок:
- •2.2.2. Час відпочинку
- •2.3. Трудова дисципліна
- •2.3.1. Поняття та значення трудової дисципліни. Заходи заохочення та стягнення
- •2.3.2. Заробітна плата
- •2.4. Трудові суперечки
- •2.4.1. Індивідуальні трудові спори
- •2.4.2. Колективні трудові спори
- •2. 4.3. Матеріальна відповідальність
- •3.1. Суб’єкти господарського права
- •3.1.1. Поняття, предмет та система господарського права України
- •3.1.2. Господарські правовідносини. Методи господарського права
- •3.1.3. Суб’єкти господарського права
- •3.2. Ліцензування і патентування
- •3.2.1. Загальні основи ліцензування підприємницької діяльності
- •3.2.2. Види господарської діяльності, що ліцензуються
- •3.2.3. Оформлення і переоформлення ліцензії
- •3.2.4. Анулювання ліцензії. Нагляд, контроль і відповідальність у сфері ліцензування
- •3.3. Правові основи підприємництва
- •3.3.1. Господарська діяльність, як основа підприємництва
- •3.3.2. Поняття та ознаки підприємництва
- •3.3.3. Види господарської діяльності
- •3.4. Цивільне законодавство
- •3.4.1. Поняття, принципи та джерела цивільного. Суб’єкти цивільного права
- •3.4.2. Цивільно-правові відносини
- •3.4.3. Фізична особа як суб‘єкт цивільного права
- •3.4.4. Особисті немайнові права фізичної особи
- •3.4.5. Юридична особа як суб’єкт цивільного права
- •3.4.6. Майнові права суб’єктів цивільного права
- •3.4.6.1. Право власності та його зміст. Форми права власності
- •3.4.6.2. Право інтелектуальної власності
- •3.4.6.3. Поняття спадщини та спадкування права власності
- •3.4.6.4. Цивільно-правовий захист власності
- •3.5. Угоди. Договори та їх види
- •3.5.1. Поняття зобов’язань. Підстави виникнення і припинення зобов’язань
- •3.5.2. Цивільно-правові правочини (угоди). Договори
- •3.5.3. Цивільно-правова відповідальність: поняття й особливості
- •4.1. Теорія злочину
- •4.1.1. Поняття, задачі кримінального права. Дія Кримінального Кодексу в просторі, у часі і по колу осіб
- •Дія Кримінального Кодексу в просторі, у часі і по колу осіб
- •4.1.2. Злочин, його ознаки
- •4.1.3. Класифікація злочинів
- •4.1.4. Стадії вчинення злочину (ст.Ст.13,14,15)
- •4.1.5. Склад злочину. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)
- •4.1.6. Вік кримінальної відповідальності
- •4.1.7. Вина й її форми
- •Форми вини
- •4.1.8. Співучасть у злочині
- •4.1.9. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •4.2. Теорія покарання
- •4.2.1. Покарання і його види
- •4.2.2. Види покарань
- •4.2.3. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (розділ хv кк)
- •4.3. Адміністративне право
- •4.3.1. Поняття, предмет, метод та система адміністративного права України
- •4.3.2. Виконавча влада, державне управління та адміністративне право
- •4.3.3. Адміністративно-правові відносини: поняття, види, структура та основні риси
- •4.3.4. Адміністративне правопорушення, його склад
- •4.3.5. Поняття і основні риси адміністративної відповідальності
4.3. Адміністративне право
4.3.1. Поняття, предмет, метод та система адміністративного права України
Для адміністративного права як для галузі права є характерною наявність певного кола суспільних відносин, які складаються у сфері державного управління.
Державне управління має своїм призначенням здійснення виконавчої влади. Державний характер такого управління полягає в тому, що в його процесі реалізуються завдання, функції та інтереси держави і з метою його здійснення створюються спеціальні органи, які діють на основі законів та в межах своїх повноважень. Головним призначенням цих державних органів є здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності у сфері державного управління.
Як самостійній формі державної діяльності державному управлінню притаманні наступні характерні риси:
- воно має загальнодержавний характер, тому що охоплює найбільш важливі сторони життя держави та суспільства;
- державне управління – це підзаконна діяльність, бо заснована на законі і спрямована на виконання Конституції України та інших законодавчих актів;
- воно має юридично-владний, розпорядчий характер;
- організаційно-правові засоби регулювання і координації управлінської діяльності забезпечуються державним примусом;
- безпосередніми об’єктами свого виконавчо-розпорядчого впливу є галузі економічного, соціального та адміністративно-політичного будівництва;
- державне управління здійснюється безперервно і постійно.
Наведене вище дає нам змогу визначити, що адміністративне право – це галузь системи права України, яка регулює суспільні відносини у сфері державного управління.
Предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних відносин, які виникають у зв’язку з реалізацією функцій державного управління, з приводу здійснення широкої і різноманітної виконавчої та розпорядчої діяльності.
Сферою правового регулювання адміністративного права є сфера діяльності виконавчих та розпорядчих органів і суспільні відносини управлінського характеру, що складаються у структурі цих органів, між самими органами управління та органами державного управління й об’єктами управління. Це свідчить, що управлінські правовідносини мають внутрішню та зовнішню спрямованість.
Внутрішня спрямованість державного управління – це внутрішньо-організаційні правовідносини, що складаються при створенні держаного органу, визначенні його штату, компетенції, структури, системи тощо.
Зовнішня спрямованість державного управління характеризується зовнішньо-організаційними правовідносинами, що складаються між органами державного управління та галузями державного впливу під час виконання цими органами владно-розпорядних функцій та повноважень.
Вони виникають, розвиваються та припиняються між: вищими і нижчими органами виконавчої влади; органами виконавчої влади і підпорядкованими їм підприємствами, установами, організаціями; органами виконавчої влади, які не пов’язані безпосередньо підпорядкованістю; органами управління і органами громадських організацій; органами виконавчої влади і громадянами.
Для зазначених суспільних відносин характерним є органічний зв’язок із здійсненням мети державного управління і тому в них обов’язково бере участь орган державного управління або посадова особа, яка представляє цей орган, наділена певними повноваженнями щодо здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності.
Адміністративно-правове регулювання виконавчої та розпорядчої діяльності здійснюється на засадах підпорядкування об’єкта управління суб’єкту управління, тобто побудовано на засадах їх організаційної підлеглості. Це означає, що адміністративно-правове регулювання має своїм об’єктом такі суспільні відносини, в яких стан сторін характеризується їх фактичною нерівністю: один із учасників «підлеглий» відносно іншого. У відносинах між органами управління і громадянами також існує нерівність волі сторін, але вона не носить характеру організаційної підлеглості громадянина цим органам.
Така особливість адміністративно-правового регулювання суспільних відносин визначає вибір методів юридичного впливу, які притаманні адміністративному праву. Під адміністративно-правовим методом регулювання розуміється сукупність правових засобів і прийомів, які застосовують органи управління для забезпечення регулюючого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини.
Загальними методами адміністративно-правового регулювання є:
- припис – це накладення суб’єктом управління прямого юридичного обов’язку об’єкта управління здійснити певні дії;
- заборона – це накладення суб’єктом управління прямого юридичного обов’язку об’єкта управління не здійснювати певні дії;
- дозволяння – це юридичний дозвіл здійснювати певні дії за своїм розсудом.
Наявність предмета та методів галузі права обумовлює необхідність забезпечення суспільних відносин, що нею регулюються, комплексом правових норм, які утворюють специфічний адміністративно-правовий режим регулювання і, водночас, складають систему адміністративного права.
Система адміністративного права – це сукупність усіх норм, що утворюють адміністративне право як самостійну галузь права та відображає внутрішньо-організаційне послідовне розміщення системи елементів – інститутів і норм цієї галузі, – їх єдність і структурний взаємозв‘язок.
Система адміністративного права складається із двох частин: загальної і особливої. Таке визначення системи адміністративного права обумовлене сутністю і специфікою державного управління, а також особливостями порядку і правил формування будь-якої галузі права.
Загальна частина адміністративного права об’єднує норми, що закріплюють принципи державного управління; правове становище суб’єктів адміністративного права; форми і методи виконавчої та розпорядчої діяльності; адміністративний процес; засоби забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.
Особлива частина адміністративного права містить норми, що регулюють управління економікою держави, управління соціально-культурною сферою, управління адміністративно-політичною діяльністю та міжгалузеве державне управління в окремих сферах.
Поряд з поділом на дві основні частини – загальну і особливу - система адміністративного права складається із адміністративно-правових інститутів.
Адміністративно-правовий інститут – це сукупність правових норм, що регулюють тісно пов’язані, однорідні суспільні відносини. До адміністративно-правового інституту, наприклад, можна віднести інститут держаної служби.
Основу системи адміністративного права складає адміністративне законодавство, що є складовою частиною всього законодавства України. Під адміністративним законодавством розуміється система правових актів, які містять адміністративно-правові норми, що регулюють управлінські відносини у сфері виконавчої та розпорядчої діяльності.
Визначення поняття, предмета, метода та системи адміністративного права дозволяє встановити конкретні галузі та групи суспільних відносин, врегульованих цією галуззю права, їх специфіку, способи регулятивного впливу, порядок виникнення, функціонування та формування змісту прав, обов’язків та відповідальності суб’єктів цих відносин, а також специфіку реалізації та захисту прав суб’єктів адміністративних правовідносин під час здійснення управлінської діяльності.