- •Київський коледж зв’язку
- •Проектування мережі передачі даних на базі технології Ethernet у віртуальному середовищі
- •1. Аналіз та опис схеми мережі передачі даних (мережева технологія, фізичні компоненти).
- •2. Пояснення принципів ір-адресації у мережах передачі даних: призначення та різновиди ір-адрес, моделі адресації.
- •3. Розбиття мережі на підмережі відповідно до заданого діапазону ір-адрес.
- •4. Визначення мережевої адреси (Network Address) та широкомовної адреси (Broadcast Address) для кожної підмережі, призначення кожному мережевому пристрою ір-адреси із розрахованого діапазону.
- •5. Побудова відповідної мережі передачі даних у віртуальному середовищі програми Packet Tracer та проведення необхідних налаштувань мережевих пристроїв.
- •6. Перевірка працездатності мережі з використанням команд ping та tracert.
1. Аналіз та опис схеми мережі передачі даних (мережева технологія, фізичні компоненти).
Коротко описати технологію побудови мережі передачі даних. Пояснити призначення мережевих пристроїв.
2. Пояснення принципів ір-адресації у мережах передачі даних: призначення та різновиди ір-адрес, моделі адресації.
Коротко описати принципи ІР-адресації у мережах передачі даних (призначення та будова ІР-адреси та маски, різновиди ІР-адрес, принципи класової та безкласової моделі адресації мереж).
3. Розбиття мережі на підмережі відповідно до заданого діапазону ір-адрес.
Використання адресного простору у локальній мережі має бути добре продуманим. Призначення ІР-адрес не повинно мати випадковий характер. Воно має бути сплановане і задокументоване, щоб уникнути дублювання адрес у мережі, щоб здійснювати контроль доступу у мережу та забезпечити захищеність і продуктивність мережі.
Розбиття мережі на підмережі (subnetting) дозволяє створювати кілька логічних мереж з загального адресного простору. Слід пам‘ятати, що кожен інтерфейс маршрутизатора має унікальну адресу мережі. Отже у мережі буде стільки підмереж, скільки ліній зв‘язку відходить від маршрутизаторів у мережі.
Наприклад:
Р ис. 13 Рис. 14
На малюнку 13 – 6 ліній зв‘язку відходить від маршрутизаторів, тому в цій мережі можна виділити 6 підмереж. На малюнку 14 – 2 лінії зв‘язку, тому підмереж буде також 2.
Кожна підмережа має свою адресу мережі (Network Address) та широкомовну адресу (Broadcast Address).
Розбиття на підмережі здійснюється використанням одного або кількох біт з частини хоста для мережевої частини (мал. 15). Це робиться розширенням маски. При цьому кілька біт з частини хоста ІР-адреси позичається для створення додаткових біт у частині мережі цієї адреси. Чим більше біт з частини хоста використовуються, тим більше підмереж можна створити. Позичаючи кожен біт, число доступних підмереж подвоюється. Наприклад, якщо ми позичаємо 1 біт, можна визначити 2 підмережі. Якщо позичаємо 2 біта – 4 підмережі. Але чим більше біт позичається для розбиття на підмережі, тим менше ІР-адрес будуть доступними для кожної утвореної підмережі.
Рис. 15
Приклад:
Маршрутизатор А, зображений на малюнку має два інтерфейси для з‘єднання двох мереж. Для розбиття на підмережі доступний адресний простір 192.168.1.0 /24. Потрібно створити дві підмережі (кожен інтерфейс маршрутизатора – у своїй підмережі). Для цього слід позичити один біт з частини хоста ІР-адреси. Отже замість маски 255.255.255.0 буде використана маска 255.255.255.128. Найбільш значимий біт у останньому октеті буде використаний для відокремлення двох підмереж. Для однієї підмережі він буде дорівнювати «0», а для іншої – «1».
Формула для розрахунку підмереж.
Кількість підмереж = 2^n, де n – кількість позичених біт
Для нашого прикладу:
2^1 = 2 підмережі
Кількість хостів у підмережі = 2^n – 2, де n - кількість біт, що залишились у частині хостів.
Для нашого прикладу:
2^7 - 2 = 126 хостів у кожній підмережі.
Значення останнього октету для адрес мереж кожної з підмереж:
Subnet 1: 00000000 = 0
Subnet 2: 10000000 = 128