3. Сутність товарного виробництва і товарно-грошових відносин. Гроші, їхня сутність і функції.

В історії товарному виробництву передує натуральне (первіснообщинний, рабовласницький і феодальний лад).Сутністю натурального господарства є те, що всі вироблені продукти праці (їжа, одяг, знаряддя праці) використовуються для задоволення потреб самих виробників. Створюваний у суспільстві додатковий продукт (рабами чи кріпаками) також присвоюється у натуральній формі (напр. натуральна рента).

Товарне виробництво – це така історична форма виробництва, коли всі вироблені продукти праці призначені не для безпосереднього задоволення потреб самих виробників, а для обміну їх на ринку за допомогою купівлі-продажу.

Сутність товарного виробництва розкривається через поняття товар і його властивості.

Товар – це продукт праці, призначений для обміну.

Товар має подвійний характер:

1. Споживчу вартість. Її сутність полягає у тому, що товар здатний задовольнити ті чи інші потреби людей як предмет особистого споживання (їжа, одяг), предмети праці (сировина, матеріали). Будь-який продукт праці, який не має споживчої вартості, не може бути товаром.

2. Мінову вартість. Це властивість товару у певних пропорціях обмінюватися на інші товари. Мінова вартість є формою вартості товару, зовнішнім виявом її в акті обміну.

Вартість товару – це втілена у товарі праця. Але не просто будь-яка індивідуальна праця, а суспільно-необхідна.

По-перше, вартість виникає у процесі виробництва, коли створюється конкретний предмет, річ, що здатна задовольнити людську потребу. І тому без споживчої вартості товар не матиме вартості.

По-друге, вартість виникає лише на ринку, в процесі обміну, тобто тоді, коли у продукту праці з’являється мінова вартість. Під час обміну (продажу) продукт праці стає товаром, оскільки він визнається іншими товаровиробниками.

Товар з’являється як результат праці та обміну, і тому праця теж має подвійний характер – конкретний та абстрактний.

Конкретна праця – це діяльність товаровиробника з усією унікальністю техніки та технології, специфікою умов, духовними та фізичними затратами праці. Конкретна праця створює і конкретний продукт з його споживчими властивостями, тобто вона створює споживчу вартість.

Абстрактна праця створює вартість товару. На ринку внаслідок обміну (придбання) товару відбувається визнання необхідності затраченої на нього конкретної праці.

Вартість має таку ознаку, як її величина. Вона визначається на ринку внаслідок внутрішньогалузевої конкуренції. Величина вартості товару визначається кількістю не індивідуальної, а суспільно необхідної праці для його виробництва і вимірюється фактичним робочим часом.

Гроші з’являються на одному з етапів розвитку товарного обміну.

Спочатку, за часів натурального обміну, обмінним еквівалентом були деякі конкретні товари, як, напр.., худоба, зерно, шкіри. Така форма торгівлі, за допомогою якої відбувається вимір, оцінка, зіставлення вартості товарів, ніби вираження їх вартості у вартості іншого товару має назву еквівалентної форми власності.

Загальний еквівалент – це товар, який у масі товарів став еквівалентом для всіх інших. З його споживчою вартістю нерозривно пов’язана еквівалентна форма власності.

У товарному виробництві гроші набувають статусу загального посередника. Вони – остання форма загального еквівалента.

Функції грошей:

1. Гроші як міра вартості. За їх допомогою вимірюється вартість усіх товарів. Мірою вартості є ціна товару, тобто виражена у грошах вартість товару.

2. Гроші як засіб обігу. За їх допомогою відбувається обмін товарів, тобто гроші стають посередником у русі товарів від одного виробника до іншого.

3. Гроші як засіб накопичення. Як правило, цю функцію виконує золото та інші дорогоцінні метали, оскільки паперові гроші зазнають інфляції.

4. Гроші як засіб платежу.

5. Світові гроші. Ця функція виявляється у тому, що гроші служать міжнародним платіжним засобом і забезпечують товарообмін у світі.