1. Історія розвитку фізіології

Перші дані щодо функцій людини і тварин були сформульовані лікарями і мислителями Древньої Греції - Гіппократом (460-377 до н.е.), Аристотелем (384-322 до н.е.) та Древнього Риму - Галеном (171-200).

У Х-Х1 ст. високий рівень культури був у Середній Азії. Тут жив і творив найвидатніший учений того часу Ібн-Сіна (Авіценна) (980-1037). Його наукові трактати з медицини містять чимало даних щодо функцій організму,

В епоху Відродження посилився інтерес до природничих наук, у тому числі й до біології. Виникнення фізіології як самостійної експериментальної науки пов'язано з ім'ям англійського лікаря Вільяма Гарвея (1578-1657), який у 1628 р. опублікував капітальну працю „Анатомічне дослідження рухів серця і крові у тварин". Дослідами на тваринах було доведено, що кров рухається в одному напрямі замкненою системою кровоносних судин - артерій та вен і, що постійний рух крові обумовлений скороченнями серця. Відкриття було доповнено італійським дослідником М. Мальпігі (1628-1694). Вивчивши під мікроскопом капіляри, що з'єднують артерії і вени в замкнену мережу судин, він описав також мікроскопічну будову кров'яних тілець, шкіри, легень, нирок.

Перший повноцінний посібник із фізіології латинською мовою у 8 томах „Elementa physiologia corporis humani" було написано А. фон Галлером у 1757-1766 рр. і згодом неодноразово оновлено німецькими авторами. У першій половині XIX ст. з'явилися підручники з фізіології Г. Прохаски (Чехія), І. Мюллєра (Німеччина), О.М. Філомафітського (Росія).

У XIX ст. у деяких країнах Європи закладаються і формуються фізіологічні школи, які використовували, в першу чергу, експериментальні дослідження, видатними представниками яких були: у Німеччині - І. Мюллєр (1801-1858), Г. Гельмгольц (1821-1894), Е. Дюбуа-Реймон (1813-1896), Р. Гейденгайн (1834-1897), К. Людвіг (1816-1895); у Франції - Ф. Мажанді (1783-1855), К. Бернар (1813-1878); в Англії -Ч. Белл (1774-1842), Дж. Ленглі (1850-1916), Ч. Шеррингтон (1855-1949); у США - У. Кеннон (1871-1945); у Росії - І.М. Сєченов (1829-1905), І.П.Павлов (1849-1936).

Фізіологія XX сторіччя характеризується комплексним підходом до вивчення життєвих процесів, розглядом їх на різних рівнях організації, широким використанням в експерименті новітньої електронної апаратури. У цей період усі фізіологічні функції і механізми регуляції почали розглядатись з урахуванням їх фізико-хімічної, біохімічної і молекулярної природи. Поряд із цим чітко позначився системний підхід до вивчення організму, що дозволяє простежити функції в їх динаміці і в зв'язку з багатьма іншими явищами.

Розвиток рибальства і рибництва потребує все більш глибоких знань фізіології риб, без яких неможливе ні раціональне освоєння водних біоресурсів, ні розведення більш високопродуктивних порід риб. Вивчення фізіологічних основ харчування, реакції риб на різноманітні хімічні, зорові, електричні й інші види подразників дозволяють раціонально організувати утримання риб і знизити витрати на їх вирощування та годівлю.

Велику роботу з фізіології риб проводили у Радянському Союзі, в тому числі і на Україні. З фізіології риб була відома низка наукових шкіл: Г.С. Карзинкіна, що вивчала азотистий обмін із застосуванням радіоактивних ізотопів; В.С. Івлєва і Г.Г. Вінберга - енергетичний обмін; МЛ. Гербильського - гормональну регуляцію життєвих циклів; П.А. Коржуєва - фізіологію крові; В.А. Пегеля - фізіологію травлення; М.С. Строганова - вплив факторів середовища на організм риб та ін.

У 40-90-х роках написано монографії з різних питань фізіології риб: П.А. Коржуев „Эволюция дыхательной функции крови", 1949; В.А. Петель „Физиология пищеварения рыб", 1950; С.Н. Скадовський „Экологическая физиология водных организмов", 1955; Г.Г. Віиберг „Интенсивность обмена и пищевые потребности рыб", 1956; М.С. Строганов „Физиологическое приспособление рыб к температуре среды", 1956; В.В. Краюхин „Физиология пищеварения пресноводних костистых рыб", 1963; В.А. Матюхин „Биоэнергетика и физиология плавания рыб", 1973; Н.Т.Іванова „Атлас клеток крови рыб", 1983; І.А. Шпарковський „Физиология пищеварения рыб: двигательная функция", 1986; Н.А. Головіна, І.Д. Тромбицький „Гематология прудовых рыб", 1989 та ін.

В Україні основні дослідження з фізіології риб проводять в інституті гідробіології НАНУ та інституті рибного господарства УААН.

Запитання для самоперевірки

1. Що вивчає фізіологія риб?

2. Які основні завдання стоять перед фізіологією риб?

3. Яка основна мета вивчення фізіології риб?

4. Які основні підходи до вивчення функцій риб та які розділи фізіології їх вивчають?