6. Правові акти прокурорського нагляду за додержанням законів при провадженні дізнання та досудового слідства

Правові акти прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства — це, як вже зазначалося, передбачені кримінально-процесуальним законом відповідні рішення прокурора, які він приймає, здійснюючи нагляд. Кожен правовий акт прокурорського нагляду має певну форму, породжує певні юридичні наслідки і фіксує реалізацію прокурором конкретного повноваження. Це повноваження має на меті або усунення наслідків порушення закону, відновлення порушеного права, або надання юридичної сили конкретному рішенню органу дізнання чи слідчого у випадках, передбачених законом, або припинення й попередження можливих у майбутньому порушень закону у діяльності піднаглядних органів.

Акти прокурорського нагляду можуть виступати у формі постанови, письмової вказівки, доручення, подання, письмової вимоги, письмової резолюції (надпису) у вигляді санкції, згоди (погодження), затвердження (або у відмові у дачі санкції, згоди, затвердження) на відповідній постанові чи поданні органу дізнання, слідчого.

Обов'язок та одночасно можливість, тобто повноваження прокурора щодо винесення тих чи інших постанов, якими оформляються відповідні процесуальні рішення прокурора, передбачено статтею 227 КПК України, що визначає наглядові повноваження прокурора на досудовому слідстві, а також пунктом 14 статті 32, статтями 97, 98, 100, статтею 130 КПК України та деякими іншими статтями КПК. Так, згідно з положеннями статті 130 КПК України про рішення, прийняті прокурором у випадках, зазначених у цьому кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне прокурор, складається мотивована постанова.

Постанови, зокрема, виносяться у разі скасування різноманітних незаконних та необгрунтованих постанов органів дізнання та слідства, наприклад, про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальних справ, зупинення досудового слідства, закриття кримінальних справ, а також при прийнятті прокурором рішень щодо постанови про направлення заяви (повідомлення) про злочин або матеріалів кримінальної справи за належністю чи підслідністю, передачі справ від одного органу слідства до іншого, усунення особи, яка проводить дізнання або слідство, від дальшого їх ведення, визнання підслідності кримінальних справ, обрання, зміну, скасування запобіжного заходу, про допуск захисника до участі у справі та у багатьох інших випадках. Тобто постанови прокурора виступають як правові засоби здійснення його наглядових повноважень.

Всі постанови прокурора, залежно від правових підстав для їх складання та цілей, які переслідуються при їх прийнятті, можна розподілити на такі види:

-постанови, які скасовують визнані прокурором незаконними та необґрунтованими (відповідно до пункту 2 ст.227 та інших статей КПК України) рішення органу дізнання або слідчого, наприклад, скасування незаконних постанов про зупинення досудового слідства, закриття кримінальних справ, незаконно та необґрунтовано призначених експертиз, тощо.

- постанови, які скасовують незаконне рішення органу дізнання або слідчого та одночасно містять рішення прокурора за фактом, що став підставою для прокурорського реагування, прийняте відповідно до вимог закону. Так, скасувавши незаконну постанову про порушення кримінальної справи, прокурор може одночасно відмовити в такому порушенні або закрити справу, а скасувавши незаконну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор одночасно порушує її (згідно з ч.ч.2,3 ст.100 КПК України). Скасовуючи постанову про зупинення досудового слідства або закриття кримінальної справи, прокурор має право одночасно прийняти рішення про передачу справи у провадження іншого слідчого.

- постанова прокурора може бути актом, який не лише скасовує незаконну постанову піднаглядних органів, а й може містити відповідну вказівку суб'єктам кримінального процесу щодо проведення тих чи інших слідчих дій. Наприклад, скасувавши незаконну постанову слідчого про закриття кримінальної справи, прокурор може одночасно у своїй постанові надати вказівки щодо обов’язкового проведення слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи (допитати в якості свідків тих чи інших осіб, провести обшуки або виїмки, призначити експертизи, тощо).

- постанови прокурора можуть не скасовувати ті чи інші незаконні постанови слідчого або органу дізнання, а лише містити прийняті у межах його компетенції та передбачених законом повноважень певні процесуальні рішення, наприклад, щодо порушення кримінальних справ, зупинення досудового слідства, закриття кримінальних справ, обрання, зміни або скасування запобіжного заходу, оголошення розшуку, притягнення особи як обвинуваченого, щодо усунення слідчого (особи, яка здійснює дізнання) від подальшого провадження досудового розслідування, передачі справи від одного слідчого іншому, визнання підслідності справи. Такими постановами оформляються також і рішення прокурора про проведення тих чи інших слідчих дій, спрямованих на здобуття доказів та дослідження певних обставин справи, зокрема, обшуків, виїмок, освідування, ексгумації трупа, призначення тих чи інших експертиз та ін.

Прийняття прокурором подібних рішень про проведення процесуальних та слідчих дій фактично є одним із передбачених законом способів реалізації його наглядової функції за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, насамперед, у формі безпосередньої участі прокурора у провадженні дізнання і досудового слідства (ч.5 ст.227 КПК України).

Постанови можуть виноситись і щодо інших питань, якщо таким способом прокуророві необхідно забезпечити додержання режиму законності під час дізнання та досудового слідства, прийняття законних і обґрунтованих рішень у кримінальних справах. Можна без перебільшення констатувати, що постанова є одним з найбільш розповсюджених та ефективних документів або актів прокурорського реагування на порушення закону органами дізнання та досудового слідства.

Незалежно від підстав для складання прокурором певного виду наглядової постанови, цей процесуальний акт повинен мати притаманні йому реквізити. Так, кожна постанова має вступну, описову (мотивувальну) та резолютивну частини. У вступі зазначаються місце і час її складання, посада, класний чин (військове звання) прокурора. В описовій частині фіксується, на яких підставах і яку кримінальну справу (її номер та інші дані) перевірено прокурором, характер виявлених порушень закону, тобто які положення закону порушено і в чому фактично полягають ці порушення, вказується, ким вони допущені. У резолютивній частині формулюється процесуальне рішення прокурора.

Письмові вказівки є найбільш універсальним процесуальним документом прокурора імперативного характеру, що можуть бути спрямовані як на виявлення порушень закону, так і на їх усунення, попередження або на їх реагування.

Вказівки прокурора у кримінальній справі, по матеріалах вирішення заяв і повідомлень про злочини, з інших питань направляються органу дізнання, слідчому, начальнику слідчого підрозділу. Вказівки можуть встановлювати обов'язок слідчого (органу дізнання) щодо порушення кримінальної справи та її розслідування, перевірки окремих версій, застосування конкретних заходів процесуального примусу, збору і перевірки доказів, розшуку осіб, які вчинили злочин, виконання певних слідчих дій та у певний строк, пред’явлення обвинувачення, зміни кваліфікації злочину, який інкримінується обвинуваченому, прийняття тих чи інших процесуальних рішень, що мають значення для законного обґрунтованого розслідування справи, тощо.

Вказівки можуть бути як самостійним документом - актом прокурорського нагляду, так і складовою іншого акту. Наприклад, згідно з вимогами ст.229 КПК України прокурор, у разі наявності підстав для цього, повертає на додаткове розслідування кримінальну справу зі своїми вказівками.

Обов'язковість вказівок прокурора передбачена не тільки КПК, а й Законом України «Про прокуратуру», у ст. 32 якого, зокрема, зазначено, що вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять дізнання і досудове слідство стосовно порушення кримінальних справ і провадження розслідування, даються згідно з кримінально-процесуальним законодавством і є обов'язковими для цих органів. Особливе значення Закон «Про прокуратуру» (ст. 15) надає вказівкам Генерального прокурора України з питань розслідування, які є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і досудового слідства. Таким чином, ці вказівки виходять за межі відомчих нормативно-правових актів, законом встановлюється їх обов'язковість для всіх органів дізнання, передбачених ст. 101 КПК, та органів досудового слідства, тобто слідчих прокуратури, слідчих органів внутрішніх справ, слідчих податкової міліції і слідчих органів безпеки.

Вказівки прокурора повинні ґрунтуватись виключно на законі, надавати у межах повноважень та компетенції прокурора, бути конкретними, із чітким визначенням заходів, які необхідно виконати та строків їх виконання. Вказівки не повинні містити суперечностей одна з одною, їх вимоги не можуть суперечити вимогам закону.

Окрім постанов, вказівок та актів резолютивного характеру прокурор користується і такими, як: доручення (про затримання, привід, проведення обшуку, виїмки тощо), подання (про усунення причин злочину та умов, що сприяли його скоєнню, про взяття під варту), письмова вимога (щодо витребування справ, документів, матеріалів тощо).

Доручення прокурора направляються органам дізнання щодо виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшуку осіб, які вчинили злочини, у т.ч. з розшуку і затримання осіб, які вчинили злочини а межами України, виконання інших слідчих дій а також виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентної органу іноземної держави.

Подання містять вказівки на характер установленого прокурором порушення закону, допущеного слідчим (органом дізнання), і вимоги прокурора щодо вжиття відповідних заходів за цими фактами, вирішення питання про відповідальність винних і повідомлення про результати розгляду подання в установлений законом термін.

Письмові вимоги містять найменування документів кримінальної справи, на які прокурор робить запит для вивчення.

Організаційно-розпорядчі повноваження прокурора в стадії досудового розслідування закінчуються направленням кримінальної справи до суду.

О.В. Геселев