Підприємницьке середовище
Для характеристики умов підприємницької діяльності використовують поняття "підприємницьке середовище" та "інфраструктура" підприємництва. В довідникових виданнях інфраструктура трактується як сукупність складових, що має підпорядкований характер і забезпечує діяльність системи в цілому.
У найбільш загальному плані підприємницьке середовище, його основні характерні складові задаються економічною системою кожної держави. Так, англійські дослідники вважають, що система вільного підприємництва є економічною системою, яка характеризується наявністю у громадян права володіння капіталом і власністю, а також права займатися підприємництвом при обмеженому втручанні держави. Система вільного підприємництва стимулює діяльність підприємців і прагнення приватних власників фірм до прибутків. Отже, спираючись на це твердження, можна визначити основні ознаки підприємницького середовища: наявність різних економічних і юридично рівних форм власності та господарювання; економічна незалежність підприємців; еквівалентність обміну продуктів праці; економічна свобода і самостійність в господарській діяльності; конкуренція товаровиробників.
Слід розрізняти поняття підприємницького клімату і підприємницького середовища. Складові підприємницького середовища є пасивними доти, поки не буде створено відповідного підприємницького клімату. Останній є більш активною й динамічною категорією і означає сукупність конкретних параметрів складових підприємницького середовища, які регулюють, регламентують, задають підприємницьку діяльність і з якими підприємець, як господарюючий суб'єкт, вступає у взаємодію, розвивається сам і спонукає їх до саморозвитку.
Вихідним положенням при визначенні складових підприємницького середовища є забезпечення можливостей здійснення підприємницької функції, насамперед новаторсько-координуючої по забезпеченню суспільних потреб. Найповнішу характеристику підприємницького середовища дає англійський економіст А.Хоскінг, який вважає його основними складовими економічну обстановку, політичну ситуацію; правове, соціально-культурне, технологічне, географічне, інституціональне та організаційно-технічне середовище. Цей перелік можна доповнити екологічним середовищем як найважливішим для України, яка постраждала від техногенної катастрофи століття.
Економічна ситуація обумовлює рівень купівельної спроможності населення, заробітної плати, наявності вільних робочих місць, наявності і доступності грошових ресурсів, відсоткових ставок на капітал, розміру позичкового капіталу, розвитку економічних та юридичних прав власності. Оскільки економічне становище залежить від політичної ситуації, необхідно враховувати політичну спрямованість правлячих кіл, їх інтереси і мету.
Підприємницька діяльність здійснюється у відповідному правовому полі. Тут мова може йти про сфери обмеження, ступінь законодавчого регулювання і контролю, підтримку чи не підтримку.
Соціально-культурне середовище визначається моральними, релігійними нормами, звичаями, традиціями, притаманними місцевому населенню. Таке середовище безпосередньо впливає на види діяльності, перелік товарів тощо.
Технологічне середовище відбиває рівень науково-технічного прогресу, що безпосередньо впливає на розвиток підприємництва.
Географічне середовище характеризує територію країни, де здійснюється підприємницька діяльність: якість ґрунтів; наявність земель, придатних для сільськогосподарського виробництва; кліматичні умови; запаси сировини; наявність енергоресурсів, різних систем комунікацій, включаючи автомобільні магістралі, залізниці, морські і повітряні шляхи сполучення.
Геополітичне розташування України є сприятливим для здійснення підприємницької діяльності в усіх сферах, в тому числі і в сільському господарстві, і це є однією із найважливих умов зацікавленості іноземних інвесторів у вкладанні капіталу у вітчизняну економіку.
Інституціональне та організаційно-технічне середовище. Успішна підприємницька діяльність неможлива без наявності широкої мережі різнобічних інститутів, які допомагають підприємцям налагоджувати ділові контакти, здійснювати торгові операції, страхування діяльності, рекламування продукції тощо. До цих інститутів слід віднести:
– банки;
– страхові компанії;
– біржі, торгові доми, посередницькі фірми, що виконують функції реалізації продукції;
– рекламні агентства;
– навчальні заклади з підготовка кадрів та інститути післядипломної освіти;
– консалтингові структури;
– бізнес-центри та бізнес-інкубатори, підприємницькі кластери тощо;
– транспортні агентства;
– постачальники (запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, машин і устаткування, будівельних конструкцій, технологій тощо);
– підприємства по переробці сировини і торгівлі готовою продукцією;
– засоби зв’язку і передачі інформації;
– комунальні послуги.
Стан розвитку цих та інших складових підприємницького середовища свідчить про загальний рівень цивілізованості країни взагалі, що безумовно впливає і на розвиток самого підприємництва.