- •Методичні вказівки
- •1 Опис виробу
- •2 Оцінка ринку збуту
- •3 Розрахунок витрат на виробництво. Розрахунок собівартості і ціни виробу
- •3.1 Розрахунок витрат на основні матеріали і напівфабрикати власного виробництва
- •3.2 Розрахунок витрат на покупні комплектуючі і напівфабрикати
- •3.3 Розрахунок основної заробітної плати
- •3.4 Додаткова заробітна плата.
- •3.5 Єдиний соціальний внесок
- •4 Визначення вартості виробничих фондів і розрахунок амортизаційних відрахувань
- •4.1 Розрахунок вартості виробничих фондів
- •4.2 Розрахунок вартості нематеріальних активів
- •4.3 Розрахунок амортизаційних відрахувань.
- •5 Оцінка показників ефективності використання виробничих фондів
- •6 Розрахунок показників по праці і заробітній платі
- •7 Оцінка ризику і страхування
- •8 Фінансовий план
- •9 Оцінка стратегії фінансування і економічної ефективності інвестицій
- •9.1 Економічний ефект у виробника
- •9.2 Економічний ефект у споживача
- •9.3 Оцінка економічної ефективності розробки виробу
- •Висновок
- •Список джерел інформації
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Додаток в
- •2. Ціни на обладнання (usd)
9 Оцінка стратегії фінансування і економічної ефективності інвестицій
На практиці в цьому розділі бізнес-плану викладається план отримання коштів для реалізації проекту. При цьому аналізуються також основні питання:
- скільки коштів потрібно для реалізації проекту?
- звідки намічається одержати ці кошти і в якій формі?
- яка економічна ефективність інвестицій?
Сума необхідних коштів визначається в попередньому розділі бізнес-плану. Ці кошти можуть бути одержані за рахунок кредитів, залучення акціонерного капіталу, з власних фінансових резервів, бюджетного фінансування. Фінансування через кредити переважне для проектів на основі діючого виробництва. При цьому ризик для банків відносно невеликий, а, значить, і не передбачається підвищена плата за кредит. Крім того, наявні активи виступають як матеріальне забезпечення кредиту.
При створенні акціонерного товариства контрольний пакет акцій (51% вартості виробничих фондів) вважаємо таким, що належить власнику. Інші розподіляються між працівниками підприємства, іншими особами, фінансовими установами (банками). Студент самостійно вибирає структуру фінансування залежно від вартості виробничих фондів, форми власності і інших міркувань.
Оцінка економічної ефективності інвестицій може виконуватися різними способами.
Рішення про економічну доцільність виробництва і використання нового виробу у вітчизняній практиці традиційно ухвалювалося на основі розрахунку економічного ефекту. Існували обов'язкові для використання відповідні методики його визначення. Зараз немає вимог обов'язкового використання якої-небудь методики. В той же час, економічне обґрунтування серйозних розробок, як правило, виконується. Нижче викладається декілька можливих варіантів розрахунку економічного ефекту. Його вибір в курсовому проекті здійснюється за узгодженням з викладачем.
9.1 Економічний ефект у виробника
Економічний ефект у виробника може бути визначений як:
Ев = Вt – Ct – Пt
де: Вt - виручка від реалізації продукції в рік, грн.;
Ct - собівартість річного випуску виробів в рік, грн.;
Пt - загальна сума податків і виплат з балансового прибутку в рік t, грн.
Величина Вt може бути визначена як:
Вt = Цпрi * At
де: Цпрі - ціна продажу виробу, грн.;
At - об'єм продажів, шт.
В курсовому проекті величину Пt можна визначити як:
Пt = ПДВ + Пп
де: Нп - податок на прибуток (23% від величини прибутку на виріб), грн.
Різниця між економічними ефектами у виробника може бути визначена як:
ΔЕв = Евб - Евн
9.2 Економічний ефект у споживача
Економічний ефект може бути також розрахований за ціною споживання як:
Есп = Цспб * а - Цспн
де: Цспб, Цспн - ціна споживання базового і нового виробу, грн.;
а - коефіцієнт еквівалентності.
,
де: - коефіцієнт обліку зростання одиниці нового виробу (В2) в порівнянні з одиницею базового виробу (В1).
- коефіцієнт обліку зміни терміну служби нового виробу (Т1) в порівнянні з терміном служби базового виробу (Т2).
Ціна споживання визначається як:
Цсп = Цпр + І
де: І - експлуатаційні витрати за термін служби, грн.
Склад і методи розрахунку експлуатаційних витрат залежать від виду виробу. Так для електротехнічних виробів експлуатаційні витрати, як правило, включають такі основні елементи:
І’ = Ве + Вп + Вн + А + ЗБ
де: Ве - витрати на покриття втрат електроенергії, грн.;
Вп, Вн - витрати на планові і непланові ремонти, грн.;
А - амортизаційні відрахування по виробу, грн.;
ЗБ - збиток через відмови виробу, грн.
Витрати на покриття втрат електроенергії визначаються так:
Ве = Р * Фд * Кзп * Кзч * ВкВт*г
де: Р - втрати електроенергії, кВт;
Фд – дійсний фонд часу роботи (в машинобудуванні при двозмінному режимі роботи Фд=4015ч);
Кзп, Кзч - коефіцієнти завантаження по потужності і за часом;
ВкВт*г - вартість однієї кіловат-години електроенергії, грн.
Для електродвигунів, тиристорних перетворювачів і деяких інших електроустановок величина ΔР розраховується так:
,
де: Р1, Р2 - первинна і вторинна потужність, кВт;
- коєфіцієнт корисної дії електродвигуна.
Витрати на планові ремонти, як правило, включають:
Вп = Во + Вп + Вс + Вк
де: Во - витрати на огляди, грн.;
Вп - витрати на поточні ремонти, грн.;
Вс - витрати на середні ремонти, грн.;
Вк - витрати на капітальні ремонти, грн.
Конкретні методики їх розрахунку залежать від системи технічного обслуговування і ремонту, що використовується в галузі-споживачі. Витрати на капітальний ремонт виробу в машинобудуванні можуть бути розраховані, наприклад, так:
Вк = Ккр * Срек * R
де: Ккр – коефіцієнт враховує річну частину витрат на капітальний ремонт;
Срек – собівартість капітального ремонту однієї ремонтної одиниці;
R – ремонтна складність виробу.
Витрати на непланові ремонти укрупнено можуть бути розраховані так:
Вн = Сн * Пн
де: Сн - середня вартість одного непланового ремонту (на практиці визначається спеціальними дослідженнями в експлуатації), грн.;
Пн - середнє число непланових ремонтів за рік (визначається надійністю виробу).
При експоненціальному законі розподілу відмов величина Пн може бути знайдена як:
,
де: Т - напрацювання виробу на відмову, год.
У КП витрати на планові і непланові ремонти прийняти у розмірі 15 % від ціни продажу виробу.
Амортизаційні відрахування при цьому визначаються по самому виробу як:
,
де: Цпр – ціна проектованого виробу;
К’ – супутні капітальні вкладення (за відсутності конкретних даних в якості К’ можуть бути взяті витрати на транспортування, монтаж і наладку виробу у розмірі 0,05 – 0,1 вартості виробу);
На - норма амортизації на виріб (визначається з терміну служби виробу).
Збиток через відмови визначається надійністю і особливостями роботи виробу.