Українська гетьманська держава та павло скоропадський Гетьманський переворот
Лютий-березень 1918р. – окупація України німецькими військами. УЦР виявилась неспроможною забезпечити вивезення до Німеччини продовольства згідно з підписаним договором. Українські політичні групи консервативного спрямування й офіцери українізованих частин та Вільного козацтва вступили в контакт з німецьким командуванням для встановлення в Україні твердої влади, а це було б для Німеччини гарантією успішного вивезення продовольства.
Загострюється конфлікт міх УЦР і окупаційної адміністрацією.
6 квітня 1918р. головнокомандуючий німецькими військами в Україні Ейхгорн видав наказ про засів усіх полів. УЦР розцінила його, як грубе втручання а економічне життя України. УЦР закликала український народ не підтримувати незаконні
дії німців.
Домовленості між Українською Народною Громадою (П.Скоропадським) і німецько-австрійським командуванням в Україні:
1. Визнання Брестських угод.
2. Розпуск УЦР. Відкладення скликання Установчих Зборів до повного «заспокоєння краю».
3. Погодження з німецьким командуванням кількості та умов використання українських збройних формувань.
4. Визнання необхідності відновлення цивільного судового апарату та обмеження компетенції військово-польових судів лише розглядом акцій, спрямованих проти австро-німецьких військ.
5. Упорядкування адміністративного апарату та розпуск усіх комітетів «революційного походження».
6. Зобов’язання України щодо забезпечення потреб військ Центральних країн (Четверного блоку).
7. Відродження вільної торговельної та іншої підприємницької діяльності.
8. Відновлення власності, збереження до певної норми великих господарств для забезпечення експортної здатності хліборобства. Парцеляція (поділ великих господарств на дрібні) великих маєтків, передача землі селянам за викуп у кредит.
Встановлення влади П.Скоропадського
Березень – квітень 1918р. – поширення руху заможних селян
проти аграрної політики УЦР. З’їзди землевласників у
Лубнах (25 березня) та Харкові (6 – 17 квітня).
Квітень 1918р. – створення в Києві Української Народної
Громади, яка вступила в переговори з німецьким
командуванням про зміну влади в Україні шляхом перевороту.
26 квітня 1918р. – санкціонування німецьким імператором
Вільгельмом ІІ зміни влади в Україні.
26 – 27 квітня 1918р. – роззброєння Синьожупанної дивізії.
28 квітня 1918р. – під час засідання УЦР німецькі солдати
заарештували двох міністрів.
29 квітня 1918р. – проведення хліборобського конгресу, на який зібралося 6432 уповноважені представники від 8 губерній. Всього в його роботі брали участь 8 тис. делегатів, переважно селяни. Конгрес засудив аграрну політику УЦР і обрав П.Скоропадського гетьманом України. Того ж дня в соборі Св. Софії єпископ Никодим миро помазав гетьмана, а на Софійській площі відслужив молебень. Тим часом віддані гетьману війська захопили всі урядові будинки в Києві та розігнали УЦР.
30 квітня 1918р. – П.Скоропадський проголосив себе гетьманом України: зосередив у своїх руках законодавчу, виконавчу та судову владу, керував закордонними відносинами, був головнокомандуючим армією та флотом.
В Україні припинила існування УНР, було встановлено монархічну форму державного правління.
Перші кроки гетьмана П.Скоропадського:
1. Проголошено Українську Державу.
2. Законодавча, виконавча і судова влади зосереджені в
руках гетьмана.
3. Створено уряд – Раду Міністрів (голова – Ф.Лизогуб),
який спирався на кваліфікованих чиновників царських
часів, великих землевласників та буржуазію.
4. Проголошено недоторканість приватної власності.
5. Видано конституційні документи:
- «Грамота до всього українського народу»;
- «Закони про тимчасовий державний устрій України».
6. Заходи Ради міністрів:
- розігнано органи місцевого самоврядування;
- переформовано військові частини;
- функції поліції та державної безпеки виконувала Державна варта;
- відновлено козацтво, яке захищало прикордонні губернії України;
- газети потрапили під жорстоку цензуру, заборонялися критика уряду, проведення зборів, мітингів, маніфестацій.