- •5.4. Культура Київської Русі
- •Писемність і освіта
- •Писемність Київської Русі Контрольна робота
- •Писемність і літературна традиція
- •[Ред.] Освіта та наукові знання
- •Архітектура
- •Глаголиця Кирилиця Пам'ятки писемності у слов'ян
- •1 Писемна культура Київської Русі
- •2 Освіта в Київській Русі
- •3 Наукові знання та література Київської Русі
- •Ідеал страстотерпця. Святі Борис та Гліб
- •Публікації
- •Бібліотека
- •Монументальний живопис Київської Русі Реферат
- •Деякі міста
- •[Ред.] Історія
- •[Ред.] Доба архаїки
- •[Ред.] Доба Перикла
- •[Ред.] Римська доба
- •[Ред.] Візантійська та османська доба
- •[Ред.] Сучасна історія
[Ред.] Візантійська та османська доба
За візантійської доби стають християнськими храмами Ерехтейон та Парфенон, останній носив назву Церкви Святої Софії. 1205 року Афінами заволоділи франки (хрестоносці), і герцоги Делароші (фр. De La Roche) влаштовують у Пропілеях та у Пінакотеці свою резиденцію. Парфенон в цей час стає кафедральним собором — Нотр-Дам де Афіни.
1456 Афіни завойовує Османська імперія, армією на чолі із Омара Турахана, одного з найталановитіших полководців Мехмеда Завойовник. Парфенон перетворюється на мечеть, Ерехтейон — на гарем турецького коменданта. У 1687 р. венеціанська армія взяла в облогу Акроопль, постійно обстрелюючи його. Один зі снарядів потрапив просто в Парфенон, використовувався, який на той час використовувався як пороховий склад. Це призвело до колосальних вибуху, храм був зруйнований. У тому ж році храм Ніки Аптерос був розібраний турками на складові мармурові блоки, які використовувалися ними для зміцнення бастіону. Частина Пропілей також знищена вибухом.
[Ред.] Сучасна історія
Див. також: Мармури Парфенона
1801 р. британський посол у Константинополі лорд Томас Брюс Ельджин (1811—1863), отримав дозвіл султана зробити креслення та створити копії стародавностей Афінського акрополя. Натомість відбулось масштабне вивезення мистецької спадщини Стародавньої Греції. Тепер ці твори зберігаються в Британському музеї. В результаті військових дій Грецької національно-визвольної війни проти турецьких завойовників, що почалася в Греції 1821 р., деякі будівлі Акрополя значно постраждали (частина Ерехтейона була зруйнована). Після здобуття Грецією незалежності і проголошення Афін столицею, Акрополь передається під опіку держави. Знищуються мінарет над Парфеноном, турецькі зміцнення Пропілей, відновлюється храм Ніки Аптерос (1834—1838), проводяться розкопки, в результаті яких знайдено велику кількість творів архаїчних архітектури та скульптури, вони експонувались в Музеї Акрополя. З 1898 до другої світової війни проводились масштабні реставраційні роботи. Нині всі вцілілі стародавності Афінського акрополя представлені у Новому музеї Акрополя.
Від 1987 року Афінський акрополь є визнаний об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, сама ж організація ЮНЕСКО використовує стилізоване зображення Парфенону у своєму логотипі. Уряд Греції з 1983 року веде поки що безуспішні переговори з Британським музеєм щодо повернення скульптур.
Під час страйків і загальнонаціональних акцій протесту 2010 року всередині жовтня майже на 2 дні Афінський акрополь був заблокований близько 300 працівниками міністерства культури Греції, і таким чином «визволяти» пам'ятку довелося грецькій поліції, внаслідок чого відбулася жорстка сутичка, в тому числі із застосуванням сльозогінного газу[4].
До сучасного ансамблю Афінського акрополя входять:
|
|
Театр Діоніса
Пропілеї