6. 3. Зв’язки

Структура каталогів файлової системи не завжди є деревом. Багато файлових систем дає змогу задавати кілька імен для одного й того самого файла. Такі імена називають з’явзками (links). Розрізняють жорсткі і символічні з’явзки.

6. 3. 1. Жорсткі зв’язки

Ім’я файла не завжди однозначно пов’язане з його даними. За підтримки жорстких зв’язків (hard links) для файла допускається кілька імен. Усі жорсткі зв’язки визначають одні й ті самі дані на диску, для користувача вони не відрізняються: не можна визначити, які з них були створені раніше, а які – пізніше.

Підтримка жорстких зв’язків у POSIX

Для створення жорстких зв’язків у POSIX призначений системний виклик link(). Першим параметром він приймає ім’я вихідного файла, другим -ім’я жорсткого зв’язку, що буде створений:

#include<unistd.h> // для стандартних файлових операцій POSIX

link (“myfile.txt” , “myfile_hardlink.txt”);

Зазначимо, що стандартні засоби вилучення даних за наявності жорстких зв’язків працюватимуть саме з ними, а не безпосередньо із файлами виклику вилучення файла використовують виклик вилучення зв’язку (який зазвичай називають unlink ()), що вилучатиме один жорсткий зв’язок для заданого файла. Якщо після цього зв’язків у файла більше не залишається, його дані також вилучаються.

// вилучити файл, якщо в нього був один жорсткий зв’язок

unlink (“myfile.txt”);

Підтримка жорстких зв’язків у Windows XP

Жорсткі зв’язки здебільшого реалізовані в Unix-сумісних системах, їх підтримують також у системах лінії Windows XP для файлової системи NTFS. Для створення жорсткого зв’язку в цій системі необхідно використати функцію CreateHardLink(), ім’я зв’язку задають першим параметром, ім’я файла – другим, а третій дорівнює нулю:

CreateHardLink (“myfile_hardlink.txt” , “myfile.txt”, 0);

Для вилучення жорстких зв’язків у Win32 API використовують функцію DeleteFile():

DeleteFile (“myfile_ hardlink.txt”);

Зазначимо, що для файлових систем, які не підтримують жорстких зв’язків, виклик DeleteFile() завжди спричиняє вилучення файла.

Жорсткі зв’язки мають певні недоліки, які обмежують їх застосування:

Не можуть бути задані для каталогів;

Усі жорсткі зв’язки одного файла завжди мають перебувати на одному й тому самому розділі жорсткого диска (в одній файловій системі);

Вилучення жорсткого зв’язку потенційно може спричинити втрати даних файла

6. 3. 2. Символічні зв’язки

Основні поняття

Символічний зв’язок (symbolic link)-зв’язок, фізично відокремлений від даних, на які вказує. Фактично це спеціальний файл, що містить ім’я файла, на який вказує. Наведемо властивості символічних зв’язків.

Через такий зв’язок здійснюють доступ до вихідного файла.

При вилученні зв’язку, вихідний файл не зникне.

Якщо вихідний файл перемістити, або вилучити, зв’язок розірветься, і доступ через нього стане неможливий, якщо файл потім поновити на тому самому місці, зв’язком знову можна користуватися.

Символічні зв’язки можуть вказувати на каталоги і файли, що перебувають на інших файлових системах (на іншому розділі жорсткого диска). Наприклад, якщо створити в поточному каталозі зв’язок system-docs, що вказує на каталог /usr/doc, то перехід у каталог system-docs призведе до переходу в каталог /usr/doc.

Підтримка символічних зв’язків на рівні системних викликів

Для задання символічного зв’язку у POSIX визначено системний виклик symlink (), параметри якого аналогічні до параметрів link().

symlink (“myfile.tx”t , “myfile_symlink.txt”);

Для отримання шляху до файла або каталогу, на який вказує символічний зв’язок, використовують системний виклик readlink().

// PATH__MAX – константа, що задає максимальну довжину шляху

char filepath [PATH_MAX+1];

readlink (“myfile-symlink.txt” , filepath , sizeof (filepath))

// y filepath буде шлях до myfile.txt

Символічні зв’язки вперше з’явилися у файлових системах Unix, у Windows XP вони підтримуються файловою системою NTFS під назвою точок з’єднання (junction points), але засоби API для їхнього використання не визначені.