8.2 Фінансові інвестиції: сутність, об'єкти, форми, методи оцінки

Визначення фінансових інвестицій наведено в П(С)БО 2: фінансові активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

З урахуванням даного визначення, основними цілями фінансового інвестування можна визначити:

* одержання прибутку (зазвичай довгострокові фінансові інвестиції);

* поглинання чи здобуття контролю над підприємством-конкурентом, у тому числі з метою його ліквідації;

* створення інтегрованих корпоративних структур ( концернів, холдингів);

* поліпшення фінансово-господарських зв’язків із постачальниками сировини, матеріалів та споживачами готової продукції;

* диверсифікація діяльності та одержання доступу на певні сегменти ринку;

* збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції).

Згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції поділяються на ті:

* що має підприємство до моменту їх погашення; * що враховуються за методом участі у капіталі. До них відносяться фінансові інвестиції в асоційовані підприємства; в дочірні підприємства; в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільні підприємства);

* інші фінансові інвестиції.

Разом з тим у П(С)БО 2 закріплено розподіл фінансових інвестицій на довгострокові і поточні.

У складі довгострокових фінансових інвестицій можуть відображатися вкладення підприємства в активи, що утримуються з метою одержання прибутку: цінні папери – акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі (придбані з дисконтом за грошові кошти з метою одержання прибутку при їх погашенні); внески до статутних фондів інших підприємств тощо.

До поточних фінансових інвестицій відносять вкладення підприємством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, короткострокові цінні папери та інші доходні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів. Поточне фінансове інвестування може здійснюватись також у рамках політики рефінансування дебіторської заборгованості.

Поточними фінансовими інвестиціями можуть також вважатися векселі, якщо вони використовуються як цінний папір.

Здійснення фінансового інвестування суб’єктами підприємництва характеризується певними особливостями, а саме:

1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності підприємств, який має тісний зв'язок з операційною діяльністю та процесом реального інвестування.

2. Фінансові інвестиції використовуються підприємствами, як правило, для отримання додаткового інвестиційного доходу та проти інфляційного захисту вільних грошових активів.

3. Процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних з фінансовим інвестуванням, є простішим і менш трудомістким порівніно з реальним інвестуванням, але потребує спеціальних знань та процедур управління.

Фінансове інвестування здійснюється підприємствами у таких основних формах:

• Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв'язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв’язків із постачальниками, споживачами, розширення ринків збуту тощо. За своїм змістом ця форма наближається до реального інвестування, будучи менш капіталомісткою й оперативною. Пріоритетна мета – не стільки отримання інвестиційного прибутку, скільки встановлення фінансового впливу на спільне підприємство задля забезпечення стабільного формування операційного прибутку підприємства.

• Вкладення капіталу в дохідні інструменти грошового ринку, спрямоване на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним інструментом є депозитний вклад до комерційного банку. Ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й основною метою є створення інвестиційного прибутку.

• Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів є найбільш масовою і перспективною формою фінансових інвестицій. Головна мета – одержання додаткового інвестиційного прибутку. Використання цієї форми пов’язане з широким вибором альтернативних фінансових рішень як за інструментами, так і за строками; рівнем державного регулювання і захищеності інвестицій; наявністю оперативної інформації про стан і кон’юнктуру фондового ринку.

Методи оцінки фінансових інвестицій при відображенні їх у фінансовій звітності визначені національними П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Первісна оцінка та відображення в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій здійснюються за собівартістю, яка складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів. Обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Для відображення на дату балансу запроваджуються фактично три методи оцінки фінансових інвестицій:

- за справедливою вартістю;

- за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

- за методом участі у капіталі.

Вони застосовуються залежно від того, в який об’єкт здійснено інвестиції.

У зв’язку з цим розрізняються такі об’єкти інвестування:

- фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу, обліковуються за справедливою вартістю;

- фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, обліковуються за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

- фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства), обліковуються за методом участі в капіталі.

Наприклад, собівартість інвестиції, придбаної шляхом обміну на облігації, балансова вартість яких 450 тис.грн, номінальна вартість – 500 тис.грн., справедлива вартість – 510 тис.грн буде становити 510 тис.грн.