Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення інвестицій. Назвіть відомі Вам класифікації інвестицій.

2. Які фактори сприяють формуванню сприятливого інвестиційного клімату? Дайте оцінку інвестиційного клімату в Україні.

3. Дайте визначення структурній політиці. Що є основою реалізації державної структурної політики?

4. Яким образом класифікуються джерела інвестиційної діяльності? Які з них грають найбільш істотну роль? Приведіть приклади.

5. Що можна віднести до основних напрямів залучення інвестицій у національну економіку?

6. Назвіть законодавчі акти, що регулюють інвестиційну діяльність у країні.

7. Що відноситься до пріоритетів державної інвестиційної політики? Назвіть основні довгострокові пріоритети.

8. Яким чином державно-приватне партнерство може сприяти залученню інвестицій у національну економіку? Приведіть приклади такого партнерства.

9. Яку роль грає фондовий ринок у збільшенні обсягу внутрішніх і зовнішніх інвестицій? Які дії по розвитку фондового ринку можуть підсилити інвестиційні потоки?

10. Наскільки велика роль амортизаційного фонду серед джерел інвестиційної діяльності? Які наслідки можуть бути в результаті масового застосування прискореної амортизації?

Змістовий модуль ііі. Господарський комплекс національної економіки і його структура тема 7 господарський комплекс національної економіки і його структура

1. Структура і пріоритети розвитку господарського комплексу країни.

2. Промисловий комплекс.

3. Агропромисловий комплекс.

4. Сфера товарного обігу.

1. Структура і пріоритети розвитку господарського комплексу країни

Сфера матеріального виробництва є найважливішої складовою національної економіки. До сфери матеріального виробництва відносяться сукупність галузей, що виробляють засоби виробництва і предмети споживання. У галузях матеріального виробництва створюється нова вартість продукції (промисловість, сільське господарство, будівництво) або збільшується вартість раніше виробленого продукту (торгівля, транспорт).

Розвиток і управління матеріального виробництва національної економіки здійснюється через регулювання діяльності підприємств, великих галузей, міжгалузевих господарських комплексів.

Розвиток сфери матеріального виробництва здійснюється за допомогою Господарського кодексу України, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 р., Закону України "Про державне оборонне замовлення" від 03.03.99 р., Закону України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22.12.95 р., Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р., Закон України "Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23.12.97 р., Закон України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" від 05.06.2003 р., Закон України "Про основи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р., Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р., Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.99 р., а також інших законів і законодавчих актів.

Класифікаційною одиницею галузі є підприємство як юридична особа, що має самостійний баланс і рахунок у банку. Якщо підприємство займається різнорідною діяльністю, воно враховується в складі тієї галузі економіки, до якої належить переважна частина цієї діяльності.

Галузь – це сукупність підприємств і виробництв, що володіють спільністю виробленої продукції, технології і потреб, що задовольняються.

У складі господарського комплексу виділяють також міжгалузеві господарські комплекси. Міжгалузеві господарські комплекси це сукупність підприємств, які економічно, технологічно і організаційно взаємозалежні між собою і випускають готовий до кінцевого споживання певний вид продукції. До міжгалузевих господарських комплексів належать: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, комплекс будівельних матеріалів, військово-промисловий, транспортний, аграрно-промисловий, соціальний.

За показниками розвитку Україна відноситься до індустріально-аграрних країн світу. Промисловість виступає провідною сферою економіки країни, визначає рівень її економічного розвитку, можливості участі у світовому господарському житті.

Технологічний або техніко-економічний уклад – це сукупність технологій, характерних для певного рівня розвитку виробництва. Розрізняють наступні уклади:

Перший уклад був заснований на нових технологіях у текстильній промисловості, використанні енергії води.

Другий – пов'язаний з розвитком залізничного транспорту і механізацією виробництва на базі використання парового двигуна. Економічним стимулом цього періоду були вугілля і транспортна інфраструктура.

Третій уклад базувався на застосуванні в промисловому виробництві електроенергії, розвитку важкого машинобудування і електротехнічної промисловості. У цей період розвивається виробництво автомобілів кольорових металів, концентруються банківський і фінансовий сектор.

Четвертий уклад заснований на подальшому розвитку енергетики, на використанні нафти, газу. У розвинених країнах до середини 70-х р. він досяг свого максимального розвитку.

П'ятий уклад, одержав розвиток у середині 80-х років. Він ґрунтується на досягнення в області інформаційних і комунікаційних технологій, аерокосмічній техніки, наукомістких виробництв.

Шостий уклад почав формуватися на початку ХХІ ст. і характеризується розвитком біотехнології, генної інженерії, штучного інтелекту.

Основні завдання регулювання сфери матеріального виробництва періодично міняються залежно від цілей державного регулювання соціально-економічного розвитку країни. У цей час в умовах завершення трансформаційних процесів і становлення ринкової економіки основними завданнями державного регулювання господарського комплексу національної економіки є:

1. Підтримка галузей економіки, що забезпечують майбутній економічне зростання.

2. Раціональна структурна перебудови сфери матеріального виробництва шляхом зміни співвідношень між добувними і переробними галузями, підвищення ролі наукомістких виробництв.

3. Технічне переозброєння галузей матеріального виробництва.

4. Взаємовигідна інтеграція у світову економіку в якості рівноправного партнеру розвинених країн світу.

5. Підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

6. Раціоналізація розміщення суб'єктів матеріального виробництва по регіонам країни.

7. Досягнення соціальної прийнятності економічних процесів у депресивних, не перспективних галузях.

8. Забезпечення екологічної безпеки виробництва, особливо в енергетиці, хімічній і металургійній промисловості.

Розвиток сфери матеріально виробництва в найближчій перспективі буде характеризуватися сталим економічним ростом у зв'язку з розширенням зони світового ринкового господарства в результаті поглиблення інтеграційних процесів, а також із прискоренням НТП, інтеграцією сфер матеріального виробництва і послуг з метою більше раціонального використання ресурсів знань, праці і капіталу, глобальним енерго- і ресурсозбереженням, розвитком інноваційного бізнесу, розширенням попиту на всі принципово нові продукти виробництва і споживання. Разом з тим можливим буде дія факторів, які гальмують економічний розвиток: фінансові кризи регіонального і міжнародного характеру, насичення попиту на товари масового споживання і послуги традиційного призначення, різкі коливання цін на нафту, обмеження виробництва по екологічним причинам і т. ін. Відмітною рисою економічного зростання в найближчій перспективі стане подальше розширення нематеріальної сфери, що обумовить зняття багатьох матеріально-ресурсних і екологічних проблем.

У суспільстві знань, риси якого здобувають усе більше країн, економічне зростання і відтворення умов життя в основному залежать від сфери послуг, хоча виробництво товарів залишається основою матеріальної економіки і життєзабезпечення населення. Крім того, важливим фактором сталого економічного зростання, є процес інтеграції матеріального виробництва, що спостерігається в першу чергу в наукомістких секторах обробної промисловості і сфері телекомунікацій, де очікуються найвищі темпи економічного зростання.

Однією з ознак становлення економіки знань, що реалізує високоефективні сучасні технології, є зниження або хоча б стабілізація сформованого в економіці рівня фондоозброєності праці – вона продовжує і буде продовжувати швидко зростати. До того ж кількісний зростання сполучається з високою швидкістю заміни наявного основного капіталу новим і якісним удосконаленням структури цього капіталу в результаті переходу переважно до комплексного наукомісткого капіталонакопиченню без збільшення норми нагромадження, що дозволить забезпечити стійкий економічний ріст, головною умовою якого стануть виробництво, розподіл і використання знань і інформації. Таким чином, в інвестиційному процесі збережуться і одержать подальший розвиток такі тенденції, що виявилися в останні десятиліття в результаті:

- помірних темпів зростання капіталовкладень, які відображають більше низьку капіталоємність нової економіки, впливу ресурсозберігаючої спрямованості науково-технічного прогресу;

- подальшого розширення меншої капіталомісткості сфери послуг;

- посилення процесу технологічної модернізації виробничого апарату;

- підвищення ефективності проектних рішень.

Модернізаційна спрямованість інвестиційного процесу проявляється в технологічній структурі інвестицій – відбувається збільшення частки видатків на машини і обладнання в загальному розмірі капітальних вкладень. Таким чином, три головних фактори детермінують ефективність розвитку світового господарства. По-перше, зрушення в структурі господарства, у тому числі розвиток сфери послуг, що переважно визначає трудомісткий, але малокапітало- і малоресурсний тип розвитку. Це сприяє і більше повній зайнятості, тобто вирішує соціальні завдання, одночасно знижуючи потребу в основному капіталі (у порівнянні з виробництвом товарів). По-друге, перехід до наукомісткої економіки і зниження частки ресурсномістких галузей визначають тенденцію глобального ресурсозбереження і, імовірно, стануть однієї з основ сталого зростання економічної ефективності в прогнозному періоді. По-третє, у зв'язку з масовим застосування інформаційно-комп'ютерних технологій у виробництві, зниження ціни на одиницю продуктивності цього обладнання в перспективі може розглядатися як важлива передумова забезпечення сталого економічного зростання і, відповідно, підвищення ефективності використання капітальних вкладень.

У чинність цього головна мета організаційних структур на всіх рівнях господарювання в Україні повинна бути спрямована на забезпечення корінної структурної і технологічної модернізації виробничої бази більшості галузей виробництва, підвищення ділової активності і ефективності виробництва, поліпшення інвестиційного клімату й інноваційної діяльності.

Досягнення зазначеної цілі передбачає рішення наступних актуальних завдань:

- сприяння інтеграційним процесам у промисловості як одним з засобів збільшення її потенціалу і підвищення конкурентоспроможності;

- зосередження інвестиційних ресурсів на розвитку виробництва, які забезпечують економічне зростання за рахунок інтенсивних факторів або збільшують базу для відтворення самих інвестиційних ресурсів;

- удосконалення системи відбору і обґрунтування інвестиційних проектів, які здійснюються за рахунок як однеканального (у тому числі бюджетного), так і багатоканального фінансування;

- посилення контролюючої і регулюючої ролі держави на природними монополіями, протидія процесу необґрунтованого зростання тарифів на послуги, перерозподіл потенційних інвестиційних ресурсів промисловості в напряму інших високотехнологічних укладів.