Тема 3. Прогнозування соціально-економічного розвитку в системі дре

1. Суть і призначення економічних і соціальних прогнозів.

2. Функції, об’єкти і суб’єкти, принципи прогнозування.

3. Система та класифікація методів прогнозування, сфера їх застосування.

4. Рівні прогнозної роботи в Україні.

І. Прогнозування (від грецького – знання наперед) – вид пізнавальної діяльності людини, спрямованої на формування прогнозів розвитку об’єкта на основі аналізу тенденцій його розвитку.

Прогноз складається з метою визначення напрямів і тенденцій розвитку будь-якого процесу, ймовірних строків появи тих або інших подій, обсягів необхідних робіт.

Класифікація прогнозів:

- ознака “відношення до об’єкта прогнозу”:

а) активні прогнози;

б) пасивні прогнози;

- ознака “мета прогнозу”:

а) конфірмативні прогнози, мета яких – довести або спростувати те чи інше уявлення про об’єкт прогнозу;

б) планіфікаційні прогнози, мета яких – створити фундамент для планування;

- ознака “ступінь усвідомлення і обґрунтованості доказів і методів прогнозів”:

а) інтуїтивні прогнози, зроблені через неусвідомлення методів і принципів прогнозів;

б) логічні прогнози, в яких містяться логічні обґрунтування вихідних принципів прогнозів, методи прогнозування і способи оцінки результатів;

• ознака “форма вираження результатів прогнозу”:

а) кількісні;

б) якісні;

• ознака “рівень мови науки, в пропозиціях якої сформульовано прогноз”:

а) пропозиція індивідуального фактора в пропозиціях мови спостереження;

б) прогноз емпіричних залежностей;

в) прогноз теоретичних закономірностей;

• ознака “метод, застосований для прогнозування”:

а) прогнози, одержані загальнонауковими методами, за аналогією, дедуктивні, індуктивні тощо;

б) прогнози, одержані інтернауковими методами, – екстраполяція, інтерполяція, моделі, експертні оцінки тощо;

в) прогнози, одержані науковими методами, індекси в економіці, патенти в техніці;

- ознака “кількість методів для прогнозів”:

а) симплексний – прогноз, для якого використовується один метод;

б) дуплексний – прогноз, для якого застосовуються два методи;

в) комплексний прогноз, для якого необхідно більше двох методів;

- ознака “час прогнозованої події”:

а) довгострокові прогнози – економічні (10-30 років), розвитку техніки (5-7 років), погоди (10-100 діб);

б) середньострокові прогнози – економічні (2-5 років), розвитку техніки (5-7 років), погоди (3-10 діб);

в) короткострокові прогнози – економічні (до 1 року); розвитку техніки (1-3 роки), погоди (1-2 доби).

Прогнозування – складова частина системи ДРЕ, яка повинна виявити важливі проблеми та визначити напрямки розвитку країни. Результати прогнозних розрахунків використовуються державними органами для вироблення і обґрунтування соціально-економічної політики держави.

ІІ. Основні принципи прогнозування:

1. Цілеспрямованість.

2. Системність.

3. Наукова обґрунтованість.

4. Багаторівневе описання.

5. Інформаційна єдність.

6. Адекватність прогнозів об’єктивним закономірностям розвитку.

7. Альтернативність.

8. Послідовне подолання невизначеності.

Основні функції прогнозування:

1. Науковий аналіз процесів і тенденцій;

2. Дослідження об’єктивних зв’язків явищ в економіці;

3. Оцінка об’єкта прогнозування;

4. Виявлення альтернатив розвитку економіки;

5. Нагромадження наукового матеріалу для обґрунтування вибору управлінських рішень.

Основні об’єкти прогнозування:

• окремі великі сфери і підсистеми економіки;

• галузі і підгалузі;

• види виробництва;

• природні ресурси;

• трудові ресурси;

• наука та техніка;

• соціальна сфера;

• зовнішньоекономічна діяльність;

• екологія;

• окремі регіони;

• демографічні проблеми.

В розробці прогнозів приймають участь спеціалісти різних рівнів і напрямів науково-пошукової діяльності - суб’єкти прогнозування.

ІІІ. Предмет економічного прогнозування – розвиток у майбутньому продуктивних сил в їхньому взаємозв’язку і взаємозалежності.

Методологія економічного прогнозування являє собою сукупність теоретичних підходів та методичних прийомів, які застосовуються в процесі розробки економічних прогнозів.

Методика прогнозування – набір робочих прийомів, що формують технологію прогнозування, якими користуються розробники прогнозів в своїй роботі.

Методами прогнозування називають сукупність прийомів та оцінок , які дають змогу на основі аналізу минулих внутрішніх і зовнішніх зв’язків, притаманних об’єкту, а також їхніх змін, винести судження певної ймовірності щодо майбутнього розвитку об’єкта.

Залежно від характеру джерел інформації методи прогнозування поділяються на два класи: евристичні і фактографічні. В першому випадку джерелом інформації є дані, отримані за допомогою логічних прийомів і методологічних правил теоретичного дослідження. В другому прогностична розробка базується виключно на фактичному матеріалі, конкретних даних, які детально характеризують зміни в часі ознак об’єкта прогнозування.

Клас евристичних методів прогнозування включає в себе інтуїтивні та аналітичні методи. До інтуїтивних належать методи, що передбачають залучення експертів як спеціалістів у даній галузі пізнання та практики, а також метод мозкових атак. До аналітичних належать методи, що ґрунтуються на логічному аналізі моделі процесу прогнозування.

Клас фактографічних методів прогнозування поділяється на статистичні івипереджувальні методи. Статистичні методи ґрунтуються на побудові і аналізі емпіричних часових рядів характеристики об’єктів, а випереджувальні – на обробці інформації, що має відношення безпосередньо до часу попередження.

Методи дослідницького прогнозування.

Метод екстраполяції передбачає, що на основі статистичних даних визначаються закономірності змін, і, відповідно, тенденції змін даних. Після цього визначаються значення прогнозованих величин за межами існуючих емпіричних часових або динамічних рядів.

Метод ґрунтується на припущенні про незмінність факторів, що визначають розвиток об’єкта, який вивчається, і полягає в розповсюдженні закономірності розвитку об’єкта в минулому на його майбутнє.

Метод автокореляційних функцій – вираження взаємного зв’язку між сусідніми членами часового ряду, що розглядається.

Метод регресивних кореляційних моделей полягає в знадходженні математичних формул, які показують статистичний зв’язок одного показника з іншими або з групою інших.

Метод нормативного прогнозування – пошук оптимального шляху досягнення певної кінцевої мети в майбутньому, передбаченої завданням.

Метод сітьового планування та управління є ефективним засобом розробки нормативних прогнозів, що охоплюють фактори часу, ресурси і технічні результати, які впливають на можливості досягнення певної мети.

Метод експертних оцінок.

Метод ПАТТЕРН – шаблон, модель, схема і перекладається з англ. як допомога плануванню за допомогою відносних показників технічної оцінки. Внаслідок застосування методу формується колективне судження на основі використання принципу дерева цілей.

Метод історичної аналогії засновано на визначенні і використанні аналогії об’єкта прогнозування з однаковим за природою об’єктом, що випереджає перший у своєму розвитку.

Методи моделювання. Вдосконалення методів розробки прогнозів в основному полягає в більш широкому використанні модельного апарата для отримання кількісних і якісних результатів.

IV. Рівні прогнозної роботи в Україні:

• народногосподарський (макроекономічний) рівень, коли прогнози розробляються по економіці в цілому;

• міжгалузевий народногосподарський рівень – при формуванні прогнозів розвитку найважливіших народногосподарських комплексів;

• регіональний – відображає прогнозування економічного і соціального розвитку в розрізі областей, регіонів, міст, селищ і сіл;

• галузевий – охоплює формування прогнозів розвитку окремих галузей народного господарства;

• рівень первинної ланки – охоплює прогнозування діяльності фірм, підприємств, виробничих об’єднань, акціонерних компаній та інших юридичних осіб.