2) Успенський собор у Києві-Собо́р Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці — головний соборний храм Успенської Києво-Печерської Лаври.

Успе́нський собо́р Побудований у 1073—1078 роках заходами Теодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича. Наприкінці XI століття до собору здійснено ряд прибудов — зокрема, з північного боку хрещальню у формі малої церковці св. Івана. У XVII столітті надбудовано додаткові бані, а також здійснено декорування в стиліукраїнського бароко. При відступі радянських військ із Києва 16-17 вересня 1941 року собор було заміновано диверсійною групою Івана Кудрі, а 3 листопада — зруйновано.

Відбудовано 2000року. Внутрішня центральна частина була оздоблена мозаїками, решта стін мали фресковий розпис. За Києво-Печерським Патериком, одним з авторів мозаїк мав бути чернець Аліпій Печерський. Після багатьох перебудов ці твори не збереглися.

3)Троїцька надбрамна церква в Києво-Печерській Лаврі

Троїцька надбрамна церква — церква над Святою брамою Києво-Печерської лаври у Києві, побудована у 1106—1108 роках. Єдина серед наземних споруд Лаври, яка збереглася неушкодженою з часів Київської Русі:не була зруйнована ні під час землетрусу 1230 р., ні під час татаро-монгольського погрому 1240 р., коли всі інші храми перетворилися на руїни. Архітектура церкви типова для будівництва церков XI — XII сторіччя, яке було поширене за часів Київської Русі. На декор, орнаменти та кольорове вирішення значною мірою вплинули традиції українського фольклорного мистецтва. Відмінною особливістю церкви є те, що тут ніколи не було хорів. В інтер`єрі церкви є ще один не звичний для православних храмів елемент - вздовж західної та південної стін, а також у притворі стоять порізблені крісла. Причина їх появи в тому, що після барокової реконструкції церква була передана до відання Миколаївського лікарняного монастиря, і тут службу слухали літні ченці та старі самітні козаки, що доживали свій вік при монастиреві.

4) Михайлівський собор у Видубицькому монастирі.

Михайлівський собор Видубицького монастиря зведений у 1070—1088 роках Великим князем Всеволодом Ярославичем. Хоча будівництво почалось, коли Всеволод був Переяславським князем, а велось у роки його правління Черніговом, саме він вважається засновником монастиря. Схiдна стiна храму страждала вiд зсувiв, що траплялись внаслiдок повеней. В серединi XVII ст. власним коштом храм реставрував митрополит Петро Могила. Пiсля пожежi 1760 року собор був вiдновлений архiтектором М. I. Юрасовим. Наступна реставрацiя була здiйснена у 1974—1981 рр. Пiд час реставрацiйних робiт у 1974—1981 рр. було виявлено фресковий живопис XI ст. та розписи XVIII—XIX столiть.

Третій період давньоруського зодчества представлений будівлями XII - початку XIII століття, що дозволяють говорити про наявність у кам'яному зодчестві цілого ряду стилістичних напрямків і виділяти в ньому Київську, Чернігівську, Волинську, Галицьку школи.

Київська школа представлена Кирилівською церквою в Києві, Юрьевской (Успенської) церкви в Каневі, церквою Св. Василя в Овруче.

Кирилівську церкву було збудовано в 1139 році на далекій околиці стародавнього Києва — Дорогожичах (Дорогожичі). Звідси засновник церкви чернігівський князь Всеволод Ольгович (Всеволод ІІ 1139-1146) 1139 року взяв штурмом Київ під час міжусобної боротьби за київський престол. Храм названий на честь святого Кирила (це ім'я взяв при хрещенні князь Всеволод). Для представників династії Ольговичів храм був заміською резиденцією і родовою усипальнею. В 1194 році тут було поховано київського князя Святослава (Святослав Всеволодович)— героя давньоруської поеми «Слово о полку Ігоревім».

Успенський (Юріївський) собор у Каневі. Збудований 1144 року князем Всеволодом Ольговичем, тип малого шестистовпного хрестовокупольного одноверхого храму, близького архітектурою до київських церков — Кирилівської і Богородиці Пирогощі. Легенда говорить, що в давні часи дві церкви, невідомо ким побудовані, пливли з Царгорода по Дніпру і одна з них зупинилася в Каневі, а інша – в Києві. Крім свого основного призначення храм служив сховищем для міщан під час нападів ворогів.

Церква Св. Василя в Овруче. Свято-Василівський собор в Овручі — діючий православний (УПЦ МП) храм у місті Овручі (районний центр Житомирської області), у теперішній час являє реконструкцію давньоруської церкви, здійснену на початку ХХ століття. Мурований собор святого Василя було споруджено в Овручі близько 1190 року князем Рюриком Ростиславичем. Він постав на місці старої дерев'яної церкви (за переказами, побудованої 997 року рівноапостольним Великим князем Володимиром Святославичем, який отримав при хрещенні ім'я Василь). Культову споруду виконано в первинних формах, проте завершення було помилково зроблено за типом церков середини XII століття, тобто зі зниженими арками. У 1990 році овруцький Василівський храм був освячений і відкритий для богослужінь. У будівлі при церкві наразі діє жіночий монастир.

Чернігівська школа

Характерними для Чернігівської школи є Борисоглебский собор, Іллінська церква, Успенський собор Елецкого монастиря, Пятницкая церква в Чернігові.

Борисоглебський собор. За час існування Борисоглебский собор неодноразово був зруйнований і перебудований. В 1952-58 р. його реконструювали в первісному виді. Дослідженнями встановлено, що Борисоглебский собор перекриває собою більше древнє спорудження, залишки стін і фундаментів якого були виявлені під підлогою храму. Щодо цих залишків існує припущення, що це міг бути двокамерний князівський терем або ж більше древній (ніж існуючий Борисоглебский собор) храм. Прикрасою експозиції собору є срібні з позолоттю царські врата, вагою 56 кг. Вони були виготовлені на початку XVIII століття за вказівкою гетьмана Ивана Мазепы, Зараз Борисоглебский собор є музеєм Національного архітектурно — історичного заповідника «Чернігів древній» і Будинком хорової спадщини, де проходять концерти духовної музики. У соборі розміщені дві постійно діючі виставки: «Фреска чернігівських храмів» і «Архітектура й ремесло Чернигова XI — XIII століть».

Іллінська церква — церква в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області збудована у 1653 (за іншими даними — у 1656) році за наказом гетьмана Богдана Хмельницького як родова церква-усипальниця. Коли у 1657 році Хмельницький помер, його поховали у Іллінській церкві праворуч від вівтаря. Археологічні дослідження 1970-их показали, що ані труни, ані тіла Хмельницького на місці поховання вже немає, а ґрунт був неодноразово перекопаний. Після Радянсько-німецької війни в церкві відкрили музей Богдана Хмельницького.

В липні 1845 року Тарас Шевченко, під час подорожі по Україні, побував і в Суботові, де серед інших малюнків намалював і Іллінську церкву.

Стоїть в селі Суботові

На горі високій

Домовина України,

Широка, глибока.

Ото церков Богданова.

Там-то він молився,

Щоб москаль добром і лихом

З козаком ділився…

Успенський собор Елецького монастиря. Легенда свідчить, що засновано Успенський монастир ще в середині XI століття князем Святославом Ярославичем на одній з ялин в цій місцевості ікони Божої Матері. Це була грандіозна для свого часу архітектурна споруда 25м висоти собор було видно не тільки з будь-якого кінця міста, але і з навколишніх сіл. В кінці 1921 року Єлецький монастир було закрито. З 1944 по 1964 на території монастиря розташовувалася Чернігівська обласна філармонія. На початку 90-х років XX століття релігійне життя у монастирі відновилось. Тут заснували жіночий монастир. Сьогодні підземелля Єлецького монастиря являють комплекс закладених цеглою підземних камер і переходів, що розміщуються кількома ярусами. До них додається підземна галерея довжиною 70 метрів, яка з'єднує Успенський собор і Петропавловську церкву. За огорожею Єлецького монастиря на північ від нього піднімається великий земляний насип — всесвітньовідомий курган Чорна могила, насипаний у 60-их роках Ⅹ століття над похованням знатного воїна, останнього чернігівського дохристиянського князя, який фігурує як князь Чорний.

П'ятницька церква в Чернігові. П´ятницька церква представляє найвищі досягнення останнього, домонгольського етапу розвитку архітектури. Сучасний вигляд храму– реконструкція його в первісних формах. Цей храм було споруджено як трапезну церкву П’ятницького монастиря в кінці ХІІ – на початку ХІІІ століття на чернігівському посаді, біля торгу, і названо на честь святої великомучениці Параскеви-П’ятниці (жінки, яка проповідувала християнство язичницьким народам у перші століття нашої ери) – покровительки торгівлі, сільського господарства, сім’ї. Фактично то була фортеця. Старовинна легенда розповідає про те, що коли монголо-татари вже захопили місто Чернігів, залишилася стояти одна П’ятницька церква, в якій заперлися і оборонялися ченці, жінки та діти. Попри всі атаки, загарбники ніяк не могли її взяти, і більша частина завойовників пішла на Київ. А коли закінчилися останні запаси хліба і води – захисники-ченці піднялися у верхню частину храму і викинулися на списи кочівників. З 1991 року П’ятницька церква – діючий храм.

Волинська школа

Уявлення про Волинську школу дає Успенський собор у Володимиру-Волинському.

Успенський собор у Володимиру-Волинському. Кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці у Володимирі-Волинському — православний (УПЦ МП) храм у місті Володимир-Волинський Волинської області, збудований волинським князем Мстиславом Ізяславичем у 1160 р. Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському — єдина пам’ятка на Волині, що дійшла до нас із часів Київської Русі. 1156 року правнук Володимира Мономаха, Мстислав II Ізяславич, котрий був удільним князем у Володимирі, а пізніше великим Київським князем, збудував храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Освячення храму було після розпису в 1160 році. Після освячення храм став кафедральним, продовжуючи історію першої єпископської кафедри Волинської єпархії, заснованої на цих землях у 992 році. Разом з єпископським будинком і дзвіницею складає своєрідний комплекс так званого «замочку» — укріпленої резиденції волинських єпископів. Храм побудований придніпровськими майстрами.

Галицька школа

З будівель Галицькой школи до наших днів збереглася церква Св. Пантелеймона в із Шевченково Івано-Франківської області.

Церква Св. Пантелеймона в с. Шевченково Івано-Франківської області — найстаріший і єдиний із збережених храмів Галицько-Волинського князівства, заснований у 1194 році князем Романом Мстиславичем є діючою греко-католицькою церквою. Храм був освячений ім'ям Святого Пантелеймона, на честь діда Романа Мстиславича київського князя Ізяслава, християнське ім'я якого Пантелеймон.

Особливу групу становлять пам'ятники дорадянської історії України: державного й громадського життя, соціальних і національно-визвольних рухів, військової історії, історії виробництва й техніки, науки й культури.

На жаль, виявлене й узято на облік лише 6,3% від загальної кількості цих об'єктів історико-культурної спадщини. До того ж вони розташовані нерівномірно, а в багатьох районах відсутні взагалі. Наприклад, у Вінницькій області, у якій 26 районів, їх немає в 12-ти, у Кіровоградської, відповідно, з 21 району - в 14, у Ровенській з 15-ти в 13, в Автономній Республіці Крим з 15-ти в 10. У цілому по Украини з 480 районів пам'ятники дорадянської історії відсутні в 199-ти.

Причини такої ситуації мають як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. На території України відбувалися важливі історичні події, які негативно вплинули на стан охорони й збереження пам'ятників - свідків минулих історичних эпох. Її територія неодноразово була ареною спустошливих кровопролитних воєн, зокрема під час Визвольної війни українського народу середини Х ст., російсько-турецьких, Кримської, Першої й Другої світових воєн і т.д. Всі ці війни щораз приводили до загибелі багатьох пам'ятників історії й культури. Ще однією із причин їхньої втрати є природне руйнування стародавніх об'єктів внаслідок радіаційного й теплового впливу сонця, температурних перепадів, атмосферних опадів, впливу вітру, геологічних впливів, гідрологічних зсувів

Загальна кількість архітектурно-історичних, містобудівних об'єктів, пам'ятників монументального мистецтва в Україні складає 49147 об'єктів.

Їхня цінність і чисельність (насичення, густина) у межах областей істотним чином розрізняються.

Найцінніші культурно-історичні ресурси - в Київській, Львівській, Тернопільських, Полтавської, Чернігівської областях, Республіці Крим.

Що стосується частки найвидатніших ресурсів в загальній їх чисельності, то найбільша вона є у Волинській (17,3%), Закарпатській (13,4%), Львівській областях, а найменша - в Запорізькій, Донецькій

Перша п'ятірка админодиниць за кількістю видатних об'єктів - це Львівська область (3934 об'єкти), АР Крим (3441), Київська (2886), Чернігівська (2859), Одеська (2663) області.

Як найменша чисельність видатних археологічних, архітектурно-історичних, містобудівних об'єктів, пам'ятників монументального мистецтва в Закарпатській (674), Чернівецькій (750), Волинській (837) областях.

За чисельністю пам'ятників архітектури, їх насиченості і якості (пам'ятники світового і європейського рівня) серед «стовбурів номінацій» виділяється

- пам'ятники сакральної (культової) архітектури (1186 об'єктів, у тому числі 10 об'єктів світового і європейського рівня, представництво у всіх адміністративно-територіальних суб'єктах держави)

- пам'ятники суспільної архітектури (955 об'єктів, у тому числі 10 об'єктів світового і європейського рівня, представництво в 24 з 25 админодиницях України).

Пам'ятники військової архітектури (145 об'єктів) представлені в 18 суб'єктах з 25 (72%),

найвидатніші пам'ятники садово-паркового мистецтва (19 об'єктів) виявлені в 10 админодиницях (40%),

промислової архітектури (13 об'єктів) - в шести областях (24%),

архітектурні монументи : - в семи областях.

Що стосується найціннішої складової - об'єктів світового і європейського рівня, то у межах України їх виділено 19

Культові об'єкти туристичних ресурсів пов'язані з релігією або віруваннями (сучасними або имевшими місце в людській історії). Туристи відвідують святі місця не тільки з паломницькими цілями, але й для того, щоб подивитися на застиглих свідків подій священних писань (Ізраїль, Йорданія, Мекка, Рим).

В церковному ландшафті України виділимо вісім конфесійних складових (в порядку зменшення загальної чисельності церков і сакральних пам'яток архітектури):

• православні церкви (7076; 2001),

• греко-католицькі (2671; 1247),

• католицькі (517; 169),

• протестантські церкви (1536; 25),

• релігійні общини іудейського віросповідання (47; 8),

• релігійні общини мусульман (40; 11),

• общини східних релігій (2; 0),

• окремі релігійні общини (8; 3).

З 12069 сакральних споруд в Україні 3464 є пам'ятниками архітектури.

Окрему групу складають монастирі (172 об'єкти, які всі є ПА).

Останні зіграли надзвичайно важливу роль у формуванні суспільно-політичної думки, наукового і культурного життя народу, а також розвитку суспільної свідомості, суспільного інтелекту. Саме за монастирськими стінами виникли перші друкарні, лікарні, бібліотеки, різні колекції і т.д..

Найдревнішими монастирями - пам'ятниками архітектури - є:

Святогорській в Холодному (XV в., Волинь),

Летічевській (XVI в., Хмельнітчина),

Міжгористий (1400 р., Львівщина),

Успенський (XV-XVII в., Ровненщина),

Троїцкий в Межіріче (15-17 в., Ровненщина),

Миколаївський в Мукачеве (XIV в., Закарпаття),

Почаєвськая Лавра (XV в., Тернопільщина),

Печерний в Севастополі (VIII-IX ст.),

Печерний в Бахчисараї (8-9 в.),

Києво-печерська Лавра (11-20 в.) і ін.

Кількісно сакральне поле України продовжує насищатися все новими і новими об'єктами, втім кількість пам'ятників поступово зменшується, їх якість (автентичність, ціннісний ранг) через нестачу засобів на реставрацію продовжує погіршуватися. Тому навряд чи широке захоплення будівництвом церков, їх чисельне зростання, яке вже давно перетворилося на ординарний процес, можна рахувати доцільним. Наявні засоби з більшою користю для духовного виховання, розвитку пізнавального туризму, підвищення якості і рівня культурно-історичного актуала було б доцільне направити на реставрацію, реконструкцію тих культових комплексів і сакральних об'єктів, яким властива певна харизма, високий культурно-історичний імідж і духовне наповнення. Шлях «клонування» культових комплексів, екстенсивного розвитку «сакрального ландшафту» не надаватиме сприяння його якісному розвитку. В той же час цей факт свідчить про загострення міжконфесіоної боротьби - по суті боротьби за душі людей, за нерухомість, за контроль над територією.

Серед САТП України найбільша чисельність церков всіх напрямів виявлена в Львівській (1817, 703, відсутні церкви двох направлень з восьми - релігійної общини мусульман і общини східних релігій), Тернопільській (1169, 410, відсутні церкви чотирьох напрямів — релігійні общини іудейського віросповідання, релігійні общини мусульман, общини східних релігій, окремі релігійні общини), Івано-Франківській (1004, 541, відсутні церкви трьох напрямів - релігійні общини мусульман, общини східних релігій, окремі релігійні общини) областей.

Найменша кількість церков у Кіровоградській (70, 47, відсутні церкви п'яти напрямів), Запорізькій (85, 0, відсутні церкви п'яти напрямів), Харківській (98, 64, відсутні церкви трьох напрямів) областях.

Отже, православні церкви в церковному ландшафті України займають першу позицію як за загальною чисельністю культових об'єктів (біля 59% від загальної), так і по їх цінності (біля 58% ПА від загальної чисельності пам'ятників архітектури), другу позицію займають греко-католицькі (відповідно 22 і 36%), третю - католицькі (4 і 5%).