8

Лекція 2. Проблеми організаційно - правовоГо забезпечення протидії та запобігання корупції в україні План

1. Соціальні передумови необхідності активізації державної політики у сфері протидії корупції.

2. Правове забезпечення протидії та запобігання корупції.

3. Організаційне забезпечення протидії та запобігання корупції.

4. Заходи щодо протидії та запобігання корупції.

5. Контроль і нагляд за виконанням законів у сфері протидії та запобігання корупції.

6. Міжнародне співробітництво у сфері протидії та запобігання корупції.

1. Соціальні передумови необхідності активізації державної політики у сфері протидії корупції.

У Законі України „Про засади запобігання та протидії корупції” під корупцією розуміється використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки, пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. Таким чином, корупція – це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ послуг, пільг або інших переваг. Інакше кажучи, корупція - це використання свого службового становища в особистих, корисливих інтересах, або інтересах третіх осіб, завдяки зловживанню владою, яке тягне за собою адміністративну або кримінальну відповідальність. Фактично, це перетворення посади в ринковий товар, і певний спосіб державного управління.

За роки незалежності корупція в Україні отримала досить широке розповсюдження. Згідно з Індексом сприйняття корупції міжнародної організації Transparency International, Україна у 2008 р. посіла 134 місце (із 180) з індексом 2,5 (максимальний індекс, який відповідає повній відсутності корупції - 10, індекс нижче 3 вважається небезпечним), у 2007 р. — 118 місце (із 179) з індексом 2,7, у 2006 р. — 99 місце (із 163) з індексом 2,8, у 2005 р. — 107 місце (із 158) з індексом 2,6. У попередні роки індекс корумпованості був ще нижчим.

Про розповсюдження цього явища в Україні свідчать і статистичні дані, що упродовж 2005-2008 рр. до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних дій притягнуто 18741 службову особу (для порівняння: за 2002-2004 рр. — 12269). До кримінальної відповідальності за хабарництво в означені періоди притягнуто відповідно 2434 і 1708, за розкрадання державних коштів — 6601 та 7659.

В останні роки, за даними кримінально-правової статистики, рівень службових злочинів значно зменшився. Так, якщо у 2002 році було зареєстровано 22 599 службових злочинів, то у 2005 – 17 922, у 2006 – 16 396, у 2007 – 15 555, у 2008 – 15 495. Динаміка службових злочинів у 2006 році зменшилась на 8,5%, у 2007 – на 5,2%, у 2008 – на 0,4%. Відповідно зменшився і рівень судимості. Так, якщо за вчинення службових злочинів у 2002 році було засуджено 3 767 осіб, то у 2003 – 3 664, у 2008 – 2 927.

Питома вага службових злочинів у загальній структурі злочинності за останні роки суттєво не відрізняється і становить у середньому 0,4%. Це свідчить про систематичність і стабільність, як вчинення цих злочинів, так і їх виявлення та реєстрації. У структурі службових злочинів, виявлених у 2008 р., як і в попередні роки переважають зловживання владою, або службовим становищем 3 968; хабарництво – 2 297: одержання хабара 1 910, давання хабара 386; перевищення влади або службових повноважень 726; інші службові злочини: службове підроблення, провокація хабара, службова недбалість складають незначну питому вагу у структурі службової злочинності.

Треба зауважити, що до кількісних показників, якими характеризується корупційна злочинність, варто підходити обачливо, оскільки її зниження супроводжується в ряді регіонів України штучним зменшенням цих показників за рахунок притягнення до відповідальності осіб, які підпадають під дію Закону України “Про боротьбу з корупцією”, що обумовлює у наступному припинення кримінальних справ у процесі розслідування або їх судового розгляду. Так, наприклад, у 2008 році справи про службові злочини у відношенні 3 208 осіб були закриті в судах. До 80% засуджених застосовувався запобіжний захід – підписка про невиїзд.

За вчинення протиправних діянь до відповідальності згідно з Законом України «Про боротьбу з корупцією» у 2008 році притягнуто 2245 державних службовців першої–сьомої категорій, 275 службових осіб райоблдержадміністрацій і 1627 – органів місцевого самоврядування. Окремо слід зазначити, що за вчинення корупційних діянь згідно з цим законом до відповідальності притягнуто у 2008 році 815 працівників правоохоронних органів.

За складеними органами прокуратури протоколами за вчинення корупційних діянь до адміністративної відповідальності у 2008 році притягнуто 1487 осіб, у тому числі посадових осіб органів влади та органів місцевого самоврядування – 557, органів внутрішніх справ – 209, податкової служби – 37, військовослужбовців – 271 та 32 депутати.

На усунення причин та умов, що сприяють корупційним проявам, прокурорами внесено майже 1200 актів реагування, за результатами розгляду яких до відповідальності притягнуто 1250 службових осіб. Скасовано близько 400 неправомірних рішень, прийнятих унаслідок корупційних діянь.

Але це тільки статистичні дані. А що з цього приводу думають громадяни? Загальнонаціональні опитування громадської думки „Стан корупції в Україні”, які були проведені Київським міжнародним Інститутом соціології у 2007-2008 рр., показали, що тільки 10-16% опитаних безумовно довіряють владі, 52% розглядають корупцію як звичний спосіб життєдіяльності в Україні, виправданий у більшості ситуацій, 77% вважають, що з 2004 року рівень корупції в Україні значно зріс, 67% українців повідомили, що впродовж року були втягнуті в корупцію, 64% - давали хабарі за порушення правил дорожнього руху. Але лише 4% опитаних виявили готовність подати скарги до правоохоронних органів про корупційні дії службових осіб. Наявність корупції в судах зазначається у відповідях 49% респондентів, в прокуратурі – 42,9%, серед нотаріусів – 22,8%. 14,9% опитаних вважають за необхідне посилити кримінальну відповідальність за корупційні прояви.

Загалом, найбільш корумпованими, на думку громадян, є: Верховна Рада України (54,2%), Уряд (44,9%), ДАІ (57,5%), міліція (54,2%), медичні заклади (54%), суди (49%), вищі навчальні заклади (46,3%), прокуратура (42,9%), митна і податкова служби (40,3%). На початку 2008 року 62,8% опитаних громадян України були переконані у корумпованості публічних службовців . На думку громадян, одна з перших причин корупції — зловживання службовим становищем серед державних посадовців (17,4%), котрі використовують свої службові посади для власної вигоди.

У зв’язку з цим, виникає декілька питань. Перше питання: а чи можливо взагалі подолати корупцію?

Звісно, як явище підкупу окремих чиновників повністю подолати її неможливо. Але як явище масштабного розпаду влади безумовно подолати її можна. Про це свідчать приклади Італії, Гонконгу, Швеції, Швейцарії та інших держав.

Ключем до вирішення проблеми є переведення логіки розуміння корупції із морально-правової площини у площину вирішення проблем економічної ефективності діяльності потенційних корупціонерів. Тому не треба боротися з корупцією, необхідно розрушити корупційну систему за рахунок змін у функціонуванні нашої бюрократичної машини. Особливо це стосується простих форм корупції.

За рахунок правильної організації роботи чиновників можна суттєво зменшити корупційні прояви і послабити бюрократичний тиск на населення. Невже так складно приймаючи те чи інше рішення прорахувати економічний, політичний, моральний аспект при прийнятті нових законодавчих рішень. У цьому зв’язку достатньо привести приклад щодо позбавлення права інспектора ДАІ отримувати оплату штрафів на місці події, а тільки у судовому порядку. В результаті до державного бюджету не потрапили мільйони гривень, суди були завалені протоколами про адміністративні правопорушення, рішення їх не виконувалися, зросли в геометричній прогресії кількість ДТП. Хто від цього вибрав? Корупційна система.

Таким чином ніякі запобіжні заходи не будуть дієвими доки самі механізми здійснення управлінських функцій не будуть економічно ефективними, раціональними, заснованими на чітких правилах здійснення.

Друге питання: як боротися з корупцією, і чи достатня для цього існуюча правова база?

Однозначної відповіді немає. Все залежить від ступеню корумпованості країни. Боротьба з корупцією тісним чином пов'язана з боротьбою з тіньовою економікою. Мають застосовуватися різні засади з урахуванням специфіки відомства. Універсальних засобів не має. Так, як лікування певної хвороби залежить від її запущеності, так і боротьба з корупцією залежить від ступеню корупційності суспільства. Наше суспільство тотально корупціогенне. Тому боротьба з корупцією потребує рішучих кримінально-правових і ефективних профілактичних заходів.