14

НЕ Лекція 3 (т5) Споживчий комплекс, суспільні блага і рекреаційний потенціал

3 Лекція (т5): Споживчий комплекс, суспільні блага і рекреаційний потенціал

1. Зміст, структура та значення споживчого комплексу у відтворенні національної економіки

2. Сучасний стан споживчого комплексу національної економіки та основи управління його розвитком

3. Суспільні блага, особливості їх виробництва та споживання

4. Теорія суспільного вибору

5. Рекреаційний потенціал, його структура, проблеми та перспективи розвитку в Україні

1. Зміст, структура та значення споживчого комплексу у відтворенні національної економіки

Споживчий комплекс національної економіки – це сукупність галузей та видів економічної діяльності, зайнятих виробництвом товарів народного споживання і наданням населенню різноманітних послуг, покликаних задовольнити повноцінний набір тих особистих і суспільних потреб, які безпосередньо пов'язані зі створенням умов і досягненням цілей економічного і соціального прогресу держави і суспільства, з формуванням особистості громадянина, із забезпеченням відтворення трудового і особистісного потенціалів нації, з вирішенням поточних завдань забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства в цілому, окремих соціальних груп і прошарків населення, окремих громадян і членів їх сімей.

Споживчий комплекс національної економіки включає в себе дві групи галузей, пов'язаних з виробництвом продукції і послуг:

1. Групу галузей, пов'язаних з виробництвом продовольчих і непродовольчих товарів народного споживання.

2. Групу галузей, пов'язаних з виробництвом, наданням та споживанням робіт і послуг, що задовольняють конкретні громадські та особисті соціальні потреби громадян країни.

Першу групу галузей споживчого комплексу прийнято називати матеріально-речовим сектором соціальної сфери національної економіки, а другу - соціально-культурним сектором.

Визначаючи склад секторів і галузей споживчого комплексу національної економіки, виявляючи необхідність, доцільність та зміст їх функцій, слід уточнити такі поняття, як «вид економічної діяльності» і «галузь економіки».

Відповідно до методичних рекомендацій статистичної комісії ООН, що міститься в Міжнародної стандартної галузевої класифікації всіх видів економічної діяльності - МСГК, ці поняття розрізняються і трактуються таким чином.

Економічна діяльність як процес є поєднання дій, що призводять до отримання певного переліку продукції. Це досягається тоді, коли об'єднуються ресурси (устаткування, робоча сила, технологічну сировину і матеріали) і виробничий процес для створення конкретних товарів і послуг.

Галузь економіки є сукупність усіх виробничих одиниць, які здійснюють переважно однаковий чи подібний вид виробничої діяльності.

Розділяючись на дві великі групи галузей, споживчий комплекс національної економіки країни представляє сьогодні високорозвинену структуру, яка складається з галузей:

1. Сільське господарство, мисливство та лісове господарство.

2. Обробна промисловість.

3. Електроенергія, газ та водопостачання.

4. Будівництво.

5. Оптова і роздрібна торгівля, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоциклів, побутових виробів та предметів особистого споживання.

6. Готелі та ресторани.

7. Транспорт, складське господарство і зв'язок.

8. Зв'язок (діяльність національної пошти, кур'єрська і електрична зв'язку).

9. Фінансове посередництво.

10. Діяльність по операціях з нерухомим майном та орендою, дослідна і комерційна.

11. Державне управління та оборона; обов'язкове соціальне страхування.

12. Охорона здоров'я і соціальні послуги.

13. Надання комунальних, соціальних, персональних послуг.

14. Діяльність з ведення приватних домашніх господарств.

15. Інші.

До складу споживчого комплексу входять галузі та види діяльності, що відносяться до виробничої та невиробничої сфер національного господарства.

Як відомо, в основі поділу національної економіки країни на виробничу і невиробничу сфери господарства лежать принципи оцінки результатів суспільної праці у процесі функціонування конкретної галузі. При цьому до сфери матеріального виробництва відносяться ті галузі, в процесі діяльності яких результати праці є споживчими вартостями (товарами) або матеріальними послугами, здатними задовольнити ті чи інші потреби виробництва або населення.

До числа подібних галузей належать в першу чергу промисловість, сільське господарство, будівництво та ряд інших.

До галузей невиробничої сфери національної економіки входять галузі й види економічної діяльності, суспільно корисна праця, результати якої відображаються у вигляді духовних благ і нематеріальних послуг.

До числа цих галузей належить транспорт, зв'язок, торгівля і ін

За своїм призначенням галузі споживчого комплексу доцільно розділити на три великі групи.

1. Галузі, діяльність яких пов'язана з задоволенням соціально-культурних та інтелектуальних потреб людей, а також зі створенням і забезпеченням необхідних умов життєдіяльності. Це культура, мистецтво, освіта, охорона здоров'я, фізична культура, відпочинок, спорт, туризм і т. п. Діяльність галузей цієї групи пов'язана із забезпеченням передбачених Конституцією країни державних гарантій обов'язковість надання послуг всім без винятку громадянам країни.

2. Галузі, що створюють матеріальні блага, що задовольняють в матеріально-речовій формі (речі, харчі, ліки і т. д.) різноманітні матеріальні громадські та особисті потреби людей. До них відносяться галузі та підгалузі легкої та харчової промисловості, сільського господарства, в частині виробництва продовольства і сировини для переробної промисловості, підрозділи житлового та комунального будівництва і т. п.

3. Галузі, що не створюють матеріальні блага, але продовжують процес виробництва щодо їх утворення, розпочатий в інших галузях матеріального виробництва, і тим самим збільшують вартість цих благ, при одночасному поліпшенні споживчих властивостей товарів, надання їм відповідних властивостей, форм і стандартів придбання та споживання. Сюди відносяться: торгівля, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт, зв'язок. Завдання цієї групи галузей полягає в тому, щоб усіляко сприяти скороченню витрат праці на ведення домашнього господарства, здійснювати обслуговування сімей, розширювати можливості задоволення духовних і культурних запитів громадян.

Наприклад, найважливіші результати функціонування продовольчого комплексу та входять до його складу галузей та видів економічної діяльності - це:

а) забезпечення населення високоякісними продовольчими і непродовольчими товарами вітчизняного та імпортного виробництва;

б) підвищення загальноосвітнього, професійно-кваліфікаційного та культурного рівня населення країни;

в) поліпшення здоров'я громадян та підвищення якості медичної допомоги та оздоровчої роботи;

г) збільшення вільного часу громадян за рахунок розширення обсягів та видів послуг і скорочення витрат праці в домашньому та особистому підсобному господарстві;

д) поліпшення середовища проживання і спілкування, охорони навколишнього середовища.

Функціональна роль і значення галузей споживчого комплексу, його якісна спеціалізація і специфіка в процесі становлення і функціонування господарської системи країни соціально орієнтованого ринкового типу проявляються у таких його формах, як міждержавна, загальнонаціональна, міжрегіональна, міжгалузева, галузева, регіональна, окремого автономного суб'єкта ринкового господарства.

Через діяльність галузей споживчого комплексу здійснюється взаємозв'язок економічного та соціального розвитку в національній господарській системі, взаємини та взаємозв'язки між її регіональними і галузевими елементами, а також взаємозв'язок національної економіки України з національними економіками країн ближнього і далекого зарубіжжя. З його допомогою проводиться взаємозв'язок всіх відтворювальних процесів, що протікають в країні. А головне, забезпечується процес досягнення цілей соціального прогресу, вирішення поточних і перспективних завдань, реалізації соціальної політики держави.