3. Поняття професійної діяльності. Предмет праці, засоби праці, умови праці

У психології праці саме професійна діяльність є предметом вивчення. Однак поняття діяльності набуває міждисциплінарного змісту (її вивчають економіка, соціологія, філософія). Проте саме психологія відіграє ключову роль у комплексному, міждисциплінарному підході.

Особливість діяльності полягає у тому, що вона є не лише предметом вивчення, а й засобом дослідження – дослідження важливих загально психологічних закономірностей. Це є наслідком того, що праця характеризується двояко – зовнішньо (що піддається спостереженню, експліцитно) та внутрішньо (приховано від спостереження, імпліцитно), об’єктивно і суб’єктивно. Ці дві сторони трудової діяльності закономірно пов’язані, що і робить можливим розкриття психологічного змісту за його зовнішніми проявами в цілому.

У загальному виді діяльність – індивідуальна форма існування суспільних відносин, яка характеризує спосіб включення особистості в існуючу систему розділеної праці.

У психологічному розумінні діяльність – це форма активного відношення суб’єкта до дійсності, спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей і пов’язана зі створенням значимих цінностей або засвоєнням соціального досвіду. Під відношеннями слід розуміти синтез всієї взаємодії людини зі світом, включаючи раціоналістичні, емоційні, між особистісні та інші аспекти.

Йдеться про відношення продуктивного типу, тобто такі, які мають певний результат. Причому результат представлений не тільки у вигляді певного продукту (цінності, виробу), а й у вигляді освоєних людиною знань, умінь, соціального досвіду.

Діяльність – це таке відношення, яке регулюється свідомою метою як ідеальним образом майбутнього результату. Ціль є системоутворюючим фактором діяльності, тобто головним критерієм для визначення її змісту, структури і динаміки. У цьому полягає головна відмінність діяльності від інших форм активності людини (імпульсивної, мимовільної активності). Зміст діяльності визначається не потребами людини як такими, а саме метою. Те, чому людина діє певним чином, не співпадає з тим, для чого вона діє. Виникає важливий діяльнісний феномен – явище розходження потреб, мотивів людини з безпосередніми цілями її діяльності.

Основні загальнопсихологічні властивості (атрибути) діяльності:

• предметність – спрямованість діяльності на перетворення або освоєння певного об’єкта, який виділяється суб’єктом в якості предмета своєї цілеспрямованої діяльності;

• адаптивність – здатність діяльності до гнучкої перебудови і трансформації при змінах зовнішніх і внутрішніх умов її реалізації;

• системності – організаційна цілісність компонентів діяльності (системні якості діяльності).

Саме системність діяльності обумовлює існування двох її планів – зовнішнього (предметно-дієвого) та внутрішнього (власне психологічного). Існує важлива проблема оптимальної пропорції зовнішньої (об’єктивізованої) та характеристики діяльності і характеристики її внутрішнього (власне психологічного) змісту. Така пропорція встановлена на основі двох важливих загальнопсихологічних принципів. Перший – принцип єдності психіки і діяльності, згідно якого зовнішні і внутрішні компоненти діяльності являють нерозривну цілісність і повинні взаємо пояснюватися одне через одне. Другий – принцип двохетапності психологічного вивчення діяльності: аналіз її змісту і аналіз її психологічних механізмів. Перший етап пов’язаний з характеристикою об’єктивного змісту діяльності, другий – з аналізом суб’єктивного, власне психологічного змісту.

Зовнішня характеристика професійної діяльності здійснюється через поняття суб’єкта і об’єкта праці, предмета, умов і засобів діяльності.

Предмет праці – сукупність речей, процесів, явищ, з якими суб’єкт у ході діяльності практично або мислиннєво взаємодіє.

Засоби праці – сукупність знарядь, здатних посилювати можливості людини розпізнавати особливості предмета і впливати на нього.

Умови праці – система соціальних, психологічних, санітарно-гігієнічних і фізичних характеристик діяльності.

Внутрішня характеристика професійної діяльності передбачає опис процесів і механізмів її психічної регуляції, її структури і змісту, а також операціональних засобів її реалізації.

Властивості системності діяльності як найбільш узагальнена, інтегральна характеристика дозволяє краще зрозуміти і предмет її психологічного вивчення. Оскільки діяльність є надзвичайно складною системою, її психічна регуляція повинна бути аналогічною – складною, комплексною, багато аспектною. Відтак предметом психологічного вивчення діяльності виступають психологічні компоненти, які пробуджують, спрямовують і регулюють активність суб’єкта і реалізують її у виконавських діях.