68. Будівельний комплекс Укр.,його розвиток в роки незалежності.

Будівельний комплекс Укр. забезпечує матеріально-технічні умови функціонування вітчизняної економіки через створення та оновлення основного капіталу. До найважливіших напрямків д-сті буд. комплексу Укр. належить виробництво будівельних матеріалів, власне будівництво, будівельне машинобудування, проектно-конструкторські й дослідні роботи в галузі будівництва. Частка будівельного комплексу в господарстві досить значна. Будівельний комплекс тісно пов'язаний з усіма галузями господарства. За його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих фондів. Разом з тим комплекс є споживачем продукції багатьох галузей. У будівництві використовується 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів, вироби хімічної промисловості, велика кількість палива й води. Наявність у складі будівельного комплексу стількох багатопрофільних підприємств зумовлює потребу в координації їх діяльності, налагодження між ними господарських зв’язків, здійснення централізованого управління. Формування ринкової с-ми господарювання в Укр. та проведення структурної перебудови вітчизняної економіки вплинули на розвиток будівельного комплексу в роки незалежності. У 1990-х рр.. спостерігалось падіння виробництва в будівельній галузі та погіршення фінансових показників діяльності через не адаптованість п-ств будівельного комплексу до нових умов господарювання (як свідчить динаміка індексів фізичного обсягу випуску товарів у будівництві, цей сектор економіки є чутливим до змін ек. та політ. ситуації в країні). Від часу проголошення незалежності Укр. відбувається реформування с-ми держ. управління будівельним комплексом. Початково було створене Міністерство інвестицій і будівництва Укр., правонаступником якого у 1993 р. стало Міністерство у справах будівництва і архітектури, реорганізоване у 2004 р. у Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України. На сьогоднішній день Мінбуд є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування, архітектури, промисловості будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства та міського електричного транспорту. Одним з пріоритетів державної політики у сфері будівництва є розв’язання житлової проблеми, оскільки рівень забезпеченості житлом населення Укр. є недостатнім. У 2002 р. була затверджена Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002-2012 рр., згідно з якою передбачається інвестування у будівництво та придбання житла для молоді на суму 5,8 млрд.грн.

69. Формування сучасної системи звязку і телекомунікацій в Укр.

Зв'язок і телекомунікації належать до високотехнологічних сфер національної економіки України, що є важливою передумовою для прискорення інтеграційних процесів і входження до світового інформаційного простору. До того ж с-ма зв’язку України та телекомунікацій, забезпечуючи оперативне або інтерактивне передавання своєчасної, достовірної та повної інформації, сприяє прискоренню розвитку нац.ек.Укр. До особливостей цієї галузі вітчизняної економіки належить те, що вона представлена багатофункціональними підприємствами, що беруть участь у наданні послуг лише не окремому етапі виробничого процесу. Це обумовлює наявність суб’єктів, що займають монопольне становище і необхідність державного регулювання. На момент проголошення незалежності вітчизняна с-ма зв’язку та телекомунікацій була частиною єдиної мережі зв’язку колишнього СРСР, що зумовило потребу у формуванні відповідної нац.. с-ми. У 90-х рр. в Україні починають створюватися держ.інституції, що здійснюють держ.регулювання у галузі зв’язку та телекомунікацій, формується відповідна законодавча база, розробляються концепції та держ.програми розвитку цієї галузі. Законодавство України про телекомунікації складається з Конституції України, Закону України «Про телекомунікації» (2003 р.) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері. У 2006 р. набула чинності концепція розвитку телекомунікацій в Україні до 2010 р.. ЇЇ метою є розширення номенклатури послуг, підвищення їх якості, наближення її до міжнародних стандартів, формування конкурентного середовища. Однією з найважливіших проблем розвитку цієї галузі є те, що Укр. одержала у спадок від СРСР фізично та морально застарілу с-му зв язку та телекомунікацій. Проте у 1990-х рр. показники роботи п-ств зв’язку виявилися відносно стабільними, що створило умови для модернізації їх діяльності та впровадження нових технологій. У 1994 р. з цією метою було створено «Укртелеком», а згодом задля формування конкурентного середовища в цій сфері виникають і ін.. п-ства. Проведена реорганізація діяльності галузі зв’язку та телекомунікацій та зростання обсягів виробництва Укр. у 21ст. спричинила збільшення обсягів наданих послуг та покращення їх якості. За даними 2008 р. на 100 сімей припадає 61 домашній телефонний апарат. До прикладу у 1990 р. цей показник становив 29 телефонних домашніх апаратів. Але найдинамічнішими темпами розвивався в Укр. мобільний зв'язок. У 2008 р. доходи п-ств. Від надання послуг пошти та зв’язку населенню ( у фактичних цінах з урахуванням ПДВ) склали 11612 млн.грн. Таким чином, пріоритетними напрямами розвитку галузі зв’язку та телекомунікацій в Укр. є будівництво сучасних ліній зв’язку, впровадження легкого доступу до мережі Інтернет, вдосконалення державного регулювання цієї сфери. Це дозволить Україні швидше інтегруватися у європейську та світову с-му зв’язку та телекомунікацій.