§ 13. Поняття і види влади

Влада – це авторитетна сила, вольові відносини між людьми, в яких ті, хто має владу, визначають поведінку підвладних осіб. Це реальна можливість здійснення своєї волі у соціальному житті, нав’язування її іншим людям при використанні різних засобів і методів, включаючи примус. Звідси, влада – це завжди двобічні відносини, де воля носія влади здійснюється через підлеглість підвладного.

Владу можна класифікувати за різними підставами:

а) за сферою реалізації розрізняють економічну і політичну владу;

б) відповідно до суб’єктів, що беруть участь у владовідносинах – державну владу, владу формальних і неформальних об’єднань.

Ми зупинимося на понятті політичної та державної влади.

Політична влада – це вироблення і запровадження у життя політичних програм усіма суб’єктами політичної системи1.

Державна влада здійснюється за допомогою соціального управлінського апарату на визначеній території, на яку поширюється державний суверенітет, має можливість використовувати тут засоби організованого і законодавчо встановленого примусу і насильства.

Ідея поділу влади має далеку історію. У Біблії можна прочитати про владу Божу і владу кесареву. Монтеск’є, видатний філософ ХVІІІ століття, доводив, що поділ влади є найпершою умовою правової організації суспільства і держави, що рівновага влад покликана забезпечити існування політичних свобод.

Єдина державна влада за принципом поділу влад здійснюється законодавчими, виконавчими та судовими органами державної влади, що дає змогу запобігти диктаторству будь-якої з них і водночас організувати їх спільну діяльність на основі взаємозалежності та взаємодії у процесі реалізації єдиної державної влади в Україні згідно з Конституцією.

Особливе місце в системі органів державної влади в Україні має Президент України, який не входить безпосередньо до жодної з гілок влади. Проте його статус як глави держави наділяє його повноваженнями, згідно з якими він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до Конституції України державна влада здійснюється на підставі державних програм.

Законодавча влада – це влада, на яку покладена функція прийняття та видання законів – нормативних актів вищої юридичної сили, якщо інше не передбачено референдумом.

Виконавча влада – це правозастосовна влада, на яку покладається функція виконання законів. Виконавча влада діє на підставі таких принципів: пріоритет прав і свобод громадян, законність, демократизм.

Судова влада забезпечує належну дію механізму держави, шляхом здійснення правосуддя. Правосуддя здійснюється виключно судами. Завдання правосуддя – захист від будь-яких посягань на суспільний лад України, політичну систему, права і свободи громадян.

§ 14. Верховна Рада України

Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Виходячи з принципу розподілу влад, жодна влада не має переваг, вона незалежна від інших. Верховна Рада України має вплив на діяльність інших державних органів та органів місцевого самоврядування виключно через прийняття відповідних законів, які є загальнообов’язковими.

Верховна Рада України складається з однієї палати. Конституційний склад Верховної Ради України – це 450 депутатів, які обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

Повноваження Верховної Ради України нового скликання починаються у день відкриття її першого засідання. Особи, обрані до Верховної Ради України, повинні здійснювати депутатські повноваження на постійній основі, тобто вони не можуть перебувати на державній службі. Повноваження народних депутатів виникають з моменту прийняття присяги. Народним депутатам гарантується депутатська недоторканість. Верховна Рада України здійснює свою роботу посесійно.

Конституція України закріплює повноваження Верховної Ради України. С.Л. Лисенков поділяє їх на кілька груп за суттю і призначенням:

– пов’язані зі змінами Конституції України;

– пов’язані з прийняттям законів;

– бюджетні;

– пов’язані з визначенням засад політики держави та програм суспільного розвитку;

– що визначають взаємовідносини Верховної Ради та Президента;

– пов’язані з формуванням інших державних органів;

– контрольні;

– пов’язані з організацією адміністративно-територіального поділу країни;

– пов’язані зі здійсненням зовнішніх функцій держави1.

– Стаття 92 Конституції визначає перелік питань, які регулюються виключно законами:

– питання прав і свобод людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основних обов’язків громадянина;

– питання громадянства, право суб’єктивності громадян, статусу іноземців та осіб без громадянства;

– питання демографічних та міграційних процесів, прав корінних народів і національних меншин, порядку застосування мов;

– питання фінансових відносин у державі, порядок формування Державного бюджету та бюджетної системи України, основи грошового обігу та валютного регулювання;

– питання, пов’язані з порядком направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав і порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України.

Конституція України визначає порядок прийняття законів.

Так, стаття 93 Конституції визначає, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові, народним депутатам, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

Розгляд законопроектів Верховною Радою України згідно з Регламентом Верховної Ради України здійснюється в трьох читаннях.

Ухвалений Верховною Радою закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові.

Президент протягом 15 днів після отримання закону підписує його та оприлюднює або повертає до Верховної Ради України з пропозиціями для повторного розгляду. Після повторного розгляду закон має бути підписаний і оприлюднений протягом 10 днів. Якщо протягом визначеного строку Президент не повертає закон до Верховної Ради, то він вважається схваленим і має бути підписаний Президентом і офіційно оприлюднений.

Конституцією встановлюється, що закон набуває чинності через 10 днів з дня офіційного оприлюднення, якщо щось інше не передбачено самим законом.

Згідно з Конституцією України керівництво Верховною Радою України здійснюють Голова Верховної Ради України, Перший заступник Голови Верховної Ради України і заступник Голови Верховної Ради України, які обираються Верховною Радою України зі свого складу та відкликаються нею.

Голова Верховної Ради України веде засідання Верховної Ради України; організовує підготовку питань для розгляду на засіданнях Верховної Ради України; підписує акти, прийняті Верховною Радою України; представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Верховної Ради України, обирає голів цих комітетів. Комітети здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України.

У разі необхідності для підготовки і попереднього розгляду питань, що входять до повноважень Верховної Ради України, але мають тимчасовий характер або не потрапляють у коло питань, що підлягають розгляду в уже існуючих комітетах, Верховна Рада створює тимчасові спеціальні комісії.

Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада України може створювати тимчасові слідчі комісії.

Конституція не закріплює конкретний порядок організації та діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових, спеціальних і слідчих комісій, а покладає вирішення цих питань на відповідне законодавство.