094709481ad3cbab8d5e8889627721d7IM_Navchal'no-metodichnij-posibnik_2015

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства Кафедра загального та слов᾽янського мовознавства

Ірина Миколаївна Шпітько

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ

«ІСТОРІЯ МОВОЗНАВСТВА»

Для студентів заочної та дистанційної форми навчання спеціальності «Українська мова та література»

Дніпропетровськ

2015

УДК 81(076) ББК 81 – 923.03 Ш 83

Рекомендовано до друку вченою радою факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства (протокол № 9 від 26.05.15)

Рецензенти: Турута І.І., к.філол.н., доцент кафедри загального та слов᾽янського мовознавства ДНУ ім. Олеся Гончара

Видання містить перелік тем, необхідних для самостійної роботи з курсу «Історія мовознавства». Основні опорні положення, які супроводжують кожну тему, допоможуть студентам у процесі самопідготовки.

Для студентів заочної та дистанційної форми навчання спеціальності «Українська мова та література».

Підписано до друку 30.05.15. Формат 60х84/16. Папір друкарський. Друк плоский. Ум. друк. арк. 0,7. Ум. фарбовідб. 0,7.

Наклад 50 прим.

Видано власним коштом

© Шпітько І.М., 2015

2

ПЕРЕДМОВА

Історія мовознавства – історіографічна дисципліна про етапи розвитку мовознавства, розвиток граматичних і загальнолінгвістичних учень, різні лінгвістичні традиції, напрями, школи, що мають світове значення. Цей курс знайомить студентів з великою кількістю фактів, над якими замислювалися видатні вчені різних епох і різних країн; розповідає про теорії та гіпотези, які виникали протягом розвитку науки про мову.

Основна мета курсу «Історії мовознавства» – показати безперервний процес розвитку лінгвістичної думки за 25 століть (V

ст. до н.е. – XX ст. н.е.).

Навчальною дисципліною передбачено:

-аналіз основних лінгвістичних традицій у історії мовознавства й основних етапів розвитку науки про мову;

-ознайомлення з лінгвістичними школами й найважливішими проблемами, які розроблялися представниками цих шкіл;

-аналіз лінгвістичних напрямів у історії науки про мову та її представників;

-з’ясування методів і прийомів лінгвістичного аналізу, які застосовувалися на різних стадіях розвитку мовознавства.

Пропонований навчально-методичний посібник, який містить перелік тем для самостійного вивчення дисципліни і основні положення кожного питання, має на меті допомогти студентам опанувати складний матеріал і швидко зорієнтуватися у великій кількості наявної інформації.

3

МОДУЛЬ 1 ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ МОВОЗНАВСТВА

Тема 1

Історія мовознавства як наука й лінгвістична дисципліна

1.Предмет і завдання історії мовознавства.

2.Термінологія історії мовознавства.

3.Питання систематизації наукових напрямів у історії мовознавства.

4.Лінгвістичні традиції в історії мовознавства. Основні причини їх формування.

5.Періодизація історії мовознавства.

Додаткова література

1.Алпатов В. М. История лингвистических учений. – М.: Языки славянской культуры, 2001. – 368 с.

2.Амирова Т. А. История языкознания: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Т. А. Амирова, Б. А. Ольховиков, Ю. В. Рождественский; Под ред. С. Ф. Гончаренко. – 2-е изд.,

стер. – М.: Академия, 2005. – 672 с.

3.Шулежкова С. Г. История лингвистических учений:

учеб. пособие / С. Г. Шулежкова. – 4-е изд. – М.: Флинта: Наука, 2008. – 408 с.

***

1.Історія мовознавства – історіографічна дисципліна; її мета, предмет, одиниці дослідження, завдання, проблеми.

2.Загальнонаукова термінологія та термінологія «Історії мовознавства», а саме: лінгвістичний напрям, лінгвістична школа, наукова традиція, етап у розвитку науки, або періодизація.

3.Три етапи наукових лінгвістичних напрямів: етап граматичного мистецтва, граматичної науки й наукове мовознавство.

4

4. Три найважливіші давні лінгвістичні традиції – китайська, індійська та греко-латинська. Дві пізні лінгвістичні традиції –

арабська й японська.

*Загальні ознаки давніх лінгвістичних традиції, а також їх особливості.

*Основні причини формування лінгвістичних традицій, їх мета

йзавдання.

*Значення лінгвістичних традицій у історії мовознавства.

5. Періодизація історії мовознавства як відображення найбільш важливих етапів на шляху вдосконалення знань про мову.

Тема 2

Лінгвістичні погляди в Давній Індії та Давньому Китаї

1.Мовознавство в Давній Індії.

2.Лінгвістичні вчення в граматиці Пáніні.

3.Значення давньоіндійського мовознавства.

4.Розвиток мовознавства в Давньому Китаї.

Додаткова література

1.Ван Ли. Очерк истории китайского языка. – Пекин, 1957.

2.История лингвистических учений. Древний мир – Л., 1980.

3.Сердюченко Г.П. Китайская письменность и ее реформа. – М., 1959.

4.Топоров В.Н. Панини. – М., 1968.

***

І. Мовознавство в Давній Індії.

*Давньоіндійська лінгвістична традиція – одна з трьох найдавніших лінгвістичних традицій.

*Санскрит – літературна мова Стародавньої Індії.

*Веди – найдавніші пам᾽ятки староіндійської релігійної літератури кінця ІІ – початку І тис. до н.е. Індійський мовознавець Яске – коментатор мови Вед.

*Пракрит – розмовна, народна, неопрацьована мова Давньої

Індії.

5

*Основні причини формування давньоіндійської лінгвістичної традиції: збереження правильної точної вимови санскриту як мови священних гімнів; забезпечення розуміння тексту Вед.

2.Лінгвістичні вчення в граматиці Пáніні.

*Пáніні – найвідоміший мовознавець Давньої Індії, автор граматики санскриту.

*«Аштадг’яї», або «Восьмикнижжя» – граматика Паніні. Її особливості та структура (складена з 3996 сутр, коротких віршованих правил).

*Фонетичне вчення в давньоіндійському мовознавстві.

*Високий рівень розвитку фонетики в Давній Індії. Дві класифікацій звуків: фонетична й артикуляційна.

*Вивчення мовного апарату й основних артикуляторів, опис способів артикуляції звуків.

*Фонетичні процеси акомодації й асиміляції. Чергування

звуків.

*Фонетичне членування мовлення: сегментні (голосні й приголосні та склади) та суперсегментні одиниці (наголос та інтонація).

*Дослідження морфемної структури слова: ґрунтовне вивчення коренів слів; словотворчі й формотворчі афікси; основа й закінчення в структурі слова.

*Вивчення процесів словотворення.

*Морфологія в працях давньоіндійських учених.

*Три розділи морфології у вченні давньоіндійського граматиста Гуру: класифікація слів, творення слів, зміна слів.

*Учення про частини мови в давньоіндійському мовознавстві. Граматичні властивості імен і дієслів.

*Давньоіндійські вчені про особливості творення речення.

*Лексикографія в Давній Індії.

3. Значення давньоіндійського мовознавства.

6

ІІ. Мовознавство в Давньому Китаї.

*Три галузі філології: схоліастика (тлумачення давніх слів, з’ясування їх значення); вивчення писемності (встановлення структури та походження ієрогліфа); фонетика (точніше, фонологія).

*Чотири трактати Давнього Китаю: «Ер’я», «Фаньянь», «Шовень цзецзі», «Шимін».

*Ієрогліф – основний знак китайської писемності, його особливості. Історія китайської писемності та три її реформи.

*Фонетика в Давньому Китаї. Учення про склад як самостійну одиницю. Вивчення тонів китайської мови. Словники рим. Створення фонетичних таблиць.

Тема 3

Мовознавство в Давній Греції та Давньому Римі

1.Греко-римська мовна культура, її періодизація.

2.Філософські проблеми мови в греко-римчській лінгвістичній традиції.

3.Граматичні дослідження в Давній Греції.

4.Розвиток мовознавства в Давньому Римі.

5.Значення греко-римського мовознавства для європейської науки про мову.

Додаткова література

1.Античні поетики. Арістотель. Поетика // Режим доступу: http://lib.ru/POEEAST/ARISTOTEL/ritoriki.txt.

2.Платон. Кратил // Режим доступу: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Platon/kratil.php

3.Сваричевська Л., Ясіновська О. Марк Теренцій Варрон, Авґуст Шлейхер: Нові матеріали до інформативно-довідкового видання «Історія лінгвістичних учень. Словник персоналій» // Режим доступу: http://philology.lnu.edu.ua/visnyk/52_2011/52_2011_svarychevska_y asinovska_mater.pdf

4.Томарєва Н. О. Граматика Доната і Прісціана та їх дескрипція в українській і російській лінгвоісторіографії // Режим доступу:

7

http://philolog.univ.kiev.ua/php/4/7/Studia_Linguistica_5_2/120_124

.pdf

***

1. Специфіка греко-римської мовної культури, її періодизація.

*Держава Давня Греція – час її існування, територія, населення, мовна ситуація.

*Особливості греко-римської мовної культури.

*Два періоди греко-римської мовної культури (філософський і александрійський), загальна характеристика.

*Причини виникнення Александрійської граматичної школи.

*Койне – загальногрецька мова.

2.Філософські проблеми мови в греко-римській лінгвістичній традиції.

* Дискусія про «правильність імен». Погляди й докази Геракліта Ефесського й Демокріта. Платон і його праця «Кратіл, або про правильність імен». Висновки Платона. Розв᾽язання цієї проблеми Арістотелем.

*Теорії походження мови (звуконаслідувальна, вигукова,

соціального договору тощо). «За» й «проти» кожної теорії.

* Суперечка про аналогії й аномалії (визначення цих понять) – дискусія про наявність чи відсутність закономірностей у мові. Табори аналогістів і анімалістів, їх твердження. Позитивне значення цієї дискусії для розвитку науки про мову.

3.Граматичні дослідження в Давній Греції

*Вивчення фонетики в Давній Греції.

*Учення про частини мови: Арістотель у працях «Поетика» й «Риторика», школа стоїків, александрійські вчені (Арістарх і Діонісій Фракійський).

*Визначення граматичних категорій. Граматична категорія відмінка в розумінні Арістотеля. Учення про відмінки в школі стоїків. Граматична категорія роду.

*Учення про речення.

*Етимологічні розвідки.

*Вивчення стилю мови в Давній Греції.

8

4. Розвиток мовознавства в Давньому Римі.

*Римська граматика як паросток грецької. Подальший розвиток у римському мовознавстві учень александрійських граматистів.

*Марк Терренцій Варрон – визначний римський учений, автор праці з 25 книг «Про латинську мову».

*Досягнення давньоримських учених.

5. Значення греко-римського мовознавства для подальшого розвитку науки про мову.

Тема 4

Мовознавство епохи середніх віків і Відродження

1.Періодизація та історичні й лінгвістичні особливості епохи середніх віків.

2.Розробка граматичної теорії в середньовічній Європі.

3.Філософські дискусії в середні віки.

4.Учення модистів.

5.Розвиток мовознавства в арабів.

6.Мовознавство епохи Відродження.

Додаткова література

1.Абеляр П. История моих бедствий. – М.: Аттик, 1994 // Режим доступу: http://www.lib.ru/HRISTIAN/ABELAR/abelar.txt

2.Звегинцев В.А. История арабского языкознания. – М., 1958 // Режим доступу: http://ua.bookfi.org/book/1438985

3.История лингвистических учений. Средневековая Европа. – Л., 1985.

4.История лингвистических учений. Позднее средневековье. – Л., 1991.

5.Кононов А.Н. Махмуд аль Кашгарский и его «Дивану…» // Советская тюркология. – 1972. - № 1. – С. 3-17.

6.Перельмутер И.А. Грамматическое учение модистов // История лингвистических учений. Позднее средневековье. – СПб: Наука, 1991. – С. 7 – 65. // Режим доступу: http://www.philology.ru/linguistics1/perelmuter-91.htm

9

7.Томарєва Н. О. Граматика Доната і Прісціана та їх дескрипція в українській і російській лінгвоісторіографії // Режим доступу: http://philolog.univ.kiev.ua/php/4/7/Studia_Linguistica_5_2/120_124

.pdf

***

1.Періодизація та історичні й лінгвістичні особливості епохи середніх віків.

* Часові межі середньовіччя та його періодизація.

* Поява й розповсюдження світових релігій, їх вплив на мовну ситуацію в Європі. Два типи мов – канонічні (класичні) й варварські. Поява й розповсюдження білінгвізму.

* Схоластика – середньовічна релігійна філософія. Наукові погляди на мову (практичне й теоретичне).

* Вивчення мови в межах богослів’я. Два цикли дисциплін – тривій і квадривій.

* Статус та особливості латинської мови в середньовічній Європі.

2.Розробка граматичної теорії в середньовічній Європі.

*Компілятивні граматики раннього середньовіччя.

*Граматика Елія Доната «Мистецтво граматики».

*Граматика Прісціана, її детальний аналіз.

*Спекулятивні граматики середньовіччя.

3. Філософські дискусії в період пізнього середньовіччя.

*Париж – цент наукової думки в середньовічній Європі.

*Суперечка між реалістами й номіналістами. Проблема визначення відношення слова до поняття. Ансельм Кентерберійський і П᾽єр Абеляр як представники протилежних точок зору щодо зазначеної проблеми.

4. Учення модистів – найвище досягнення лінгвістичної думки середньовіччя.

*Значення терміна «modus significandi».

*Погляди модистів на граматику. Вивчення різних типів значень. Зв᾽язок граматичного значення з модусом позначення.

*Заслуги модистів.

10