Тема 2. Основні фонди і виробничі потужності підприємства

1. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів.

2. Сутність, класифікація та структура основних фондів.

3. Оцінка основних фондів.

4. Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів.

5. Ефективність відтворення та використання основних фондів.

6. Формування та використання виробничої потужності підприємства.

1.

Капітал – це головна сума коштів, необхідних для започатковування та здійснення діяльності (виробництва). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу й засоби виробництва, – поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансовий капітал – це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку).

Для виробництва і збуту продукції підприємство повинне мати необхідні фонди (рис.2.1).

Фонди підприємства

Виробничі фонди

Основні невиробничі фонди

Основні виробничі фонди

Оборотні виробничі фонди

Фонди обертання

Основні засоби (фонди) Оборотні кошти

Рис. 2.1. Склад фондів підприємства

Фонди підприємства – вартісний вираз засобів виробництва, що функціонують у промисловості.

У залежності від їхнього функціонування в процесі виробництва, способі перенесення їхньої вартості на готовий продукт і характері відтворення розрізняють основні й оборотні фонди.

2.

Основні фонди являють собою частину виробничих фондів у вигляді сукупності засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і властивості, а також переносячи свою вартість на вартість готового продукту частинами, у міру спрацьовування.

Розрізняють:

1. Виробнича (видова) структура – співвідношення різних груп основних виробничих фондів по матеріально-натуральному складу і їх доля в загальній середньорічній вартості.

2. Технологічна структура. Характеризує розподіл основних фондів по структурних підрозділах підприємства в процентному вираженні від їхньої загальної вартості.

3. Вікова структура основних виробничих фондів характеризує їхній розподіл по вікових групах (до 5 років, від 5 до 10 років і т.д.).

По функціональному призначенню

Виробничі

Невиробничі

За принципом матеріально-натурального складу і виробничого призначення

\

По приналежності

Орендовані

Власні

По ступені їхнього впливу на предмети праці

Пасивні

Активні

Рис. 2.2. Класифікація основних фондів

3.

Оцінка основних фондів – це грошовий вираз їхньої вартості.

Первісна вартість основних фондів - це вартість, що складається з витрат по їхньому зведенню (спорудженню) чи придбанню, включаючи витрати по їхній доставці й установці, а також інші витрати, необхідні для доведення даного об'єкта до стану готовності до експлуатації по призначенню.

Відновна вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворення в сучасних умовах.

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною чи відновною вартістю і сумою зносу, якому піддаються основні фонди, тобто це та частина вартості основних коштів, що ще не перенесена на вироблену продукцію.

Ліквідаційна вартість – сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) елементу основних фондів після закінчення терміну його корисного використання, після вирахування очікуваних витрат, пов’язаних з ліквідацією.

4.

Поступова втрата основними фондами своєї вартості в період їхнього функціонування називається зносом

Під фізичним зносом розуміється втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто своєї споживчої вартості, у результаті роботи чи бездіяльності.

Показником фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу основних фондів (Кзф)

де З– сума зносу (сума амортизаційних відрахувань від початку служби).

Установлення фізичного зносу у відсотках по термінах служби (Зф):

де Тф – фактичний термін служби основних виробничих фондів, років;

Тн – нормативний термін служби, років.

У випадках, коли фактичний термін служби зрівнявся з нормативним чи перевищив його, відсоток фізичного зносу визначається по формулі:

де Тм – можливий термін служби основних виробничих фондів, що розраховується експертним шляхом, років.

Моральний знос являє собою передчасне, до закінчення терміну фізичної служби, знецінювання основних виробничих фондів.

Моральний знос першої форми у відсотках (Зм₁) визначається при переоцінці основних виробничих фондів зіставленням їх повної первісної вартості з відновною по формулі:

де ОФп – первісна повна вартість основних фондів, грн

ОФв – віддновна вартість основних виробничих фондів, грн

Моральний знос другої форми (Зм₂) установлюється зіставленням технічних характеристик старих і нових основних виробничих фондів по формулі:

де Пн і Пз – відповідно продуктивність нової і морально застарілої машини.

Загальний коефіцієнт зносу основних фондів (Кз)

Види зносу основних фондів

Фізичний знос

Моральний знос ззносмс

усувний

неусувний

повний

частковий

модернізація

ремонт

заміна

Форми усунення зносу основних виробничих фондів

Рис. 2.3. Види зносу основних фондів та форми його усунення

Відшкодування основних фондів шляхом включення частини їхньої вартості у витрати на випуск продукції (собівартість) чи на виконану роботу називається амортизацією.

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки визначаються шляхом застосування установлених норм амортизації (На), до балансової вартості (ОФ_БАЛ) груп основних фондів на початок звітного періоду.

Балансова вартість групи основних фондів на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

ОФ_БАЛ = ОФ_П + В_ПРИД – ОФ_В - А,

де ОФ_П – первісна балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

В_ПРИД – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому.

ОФ_В – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Методи нарахування амортизації:

Методи рівномірної амортизації.

Вартість об’єкта основних засобів списують однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації.

Сума щорічних амортизаційних відрахувань може бути розрахована двома способами.

Методи амортизації основних фондів

Ґрунтуються на часі використання основних фондів

Ґрунтуються на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних фондів

Рівномірної амортизації

Прогресивної (уповільненої) амортизації

Суми одиниць продукції (виробничий)

Дегресивної (прискореної) амортизації

Прямолінійного списання

Анюїтету

Зниження залиш ку

Суми чисел років(кумулятивний)

Амортизаційного фонду

Рис. 3.4. Класифікація методів амортизації основних фондів

При першому способі розрахунок здійснюють діленням вартості об’єкта (ОФп), що підлягає амортизації, на строк його корисної експлуатації (Т).

При другому способі суму річних відрахувань визначають множенням установленої чи розрахованої річної норми амортизації на первісну вартість об’єкта (за вирахуванням його ліквідаційної вартості).

Методи дегресивної (прискореної) амортизації

Метод суми чисел років (кумулятивний метод)

1. Сумуються цілі значення років служби устаткування (наприклад, при 4–х літньому терміну служби –1+2+3+4= 10).

2. Знаходиться частка від розподілу кожного цілого числа років служби і суми років і розміщається в порядку убування: 4/10. 3/10, 2/10, 1/10.

3. Обчислюються річні суми амортизації множенням дробу (п.2) на початкову вартість устаткування.

Метод зниження залишку

Норма амортизації розраховується за формулою:

де n – кількість років корисної експлуатації об’єкта;

ОФлікв – ліквідаційна вартість основних фондів;

ОФперв – первісна вартість основних фондів.

Різновидом розглянутого методу є метод подвоюваного залишку.

При цьому методі як норму амортизації використовують подвоєну ставку амортизаційних відрахувань, розраховану методом прямолінійного списання.

Метод прогресивної (уповільненої) амортизації

До методів прогресивної амортизації належать методи амортизаційного фонду та метод ануїтету.