Ііі. Інформаційне забезпечення управління проектами
Сьогодні ефективне управління проектами неможливе без використання сучасних програмних засобів, оскільки зростають розміри проектів, частота їх виконання, обсяги інформації. Перші програми для управління проектами були розроблені майже сорок років тому, на початку 60-х років. В основу цих систем були покладені алгоритми сіткового планування і розрахунку параметрів проекту у часі за методом критичного шляху. Пізніше в системи додані можливості ресурсного і бюджетного планування, засоби контролю за ходом виконання проекту. Особливо значного розвитку вони набули у 80—90-х роках минулого століття. Автоматизовані системи управління проектами містять такі структурні елементи:
засоби для календарно-сіткового планування;
засоби для вирішення окремих завдань (розробка бюджетів, аналіз ризиків, управління контрактами, часом тощо);
засоби для спрощення і обмеження доступу до проектних даних;
засоби для організації комунікацій;
засоби для інтеграції з іншими прикладними програмами.
Як правило, універсальні системи управління проектами, представлені на ринку, забезпечують основний набір функціональних можливостей, які включають:
засоби проектування структури робіт проекту і планування за методом критичного шляху:
описання основних параметрів проекту;
встановлення логічних зв’язків між роботами;
багаторівневе представлення проекту;
підтримка календаря проекту;
засоби планування ресурсів і витрат:
організаційна структура виконавців і структура витрат;
ведення списку наявних ресурсів, номенклатури матеріалів і статей витрат;
призначення ресурсів і витрат по роботах;
підтримка календарів ресурсів;
календарне планування за обмежених ресурсів;
засоби контролю за ходом виконання проекту:
фіксація планових параметрів проекту в базі даних;
введення фактичних показників виконання робіт;
введення фактичних обсягів робіт і використання ресурсів;
порівняння планових і фактичних показників, прогнозування виконання робіт;
засоби графічного подання структури проекту і створення різних звітів за проектом:
діаграма Гантта (з електронною таблицею, яка дозволяє відображати різну додаткову інформацію);
сіткова діаграма (PERT-діаграма);
створення звітів, необхідних для планування і контролю проекту (звіти про виконання графіка проекту, різноманітні звіти по ресурсах і витратах тощо);
засоби організації групової роботи.
IV. Правила оформлення курсової роботи
4.1 Загальні вимоги
Обсяг роботи має складати 30 – 40 сторінок друкованого тексту на комп’ютері.
Курсова робота оформлюється на стандартних аркушах білого паперу формату А4 (210x297 мм).
Вимоги, пропоновані до параметрів тексту наступні:
Шрифт – Times New Roman 14
Міжрядковий інтервал – 1,5
Абзац – 5 знаків (15-17 мм.).
Текст може бути викладеним на аркушах без рамки (рисунок 3.1). При розміщенні тексту на сторінці необхідно додержуватися вимог підрозділу 1.1.5 методичного посібника “Студентська звітність”(бібліотека ДонІЗТ, посібник - №1841).
10
min
20
min
Поле тексту
Рисунок 4.1 – Межі поля тексту на аркуші без рамки
Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.
Вписувати в текст роботи окремі іноземні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближена до щільності основного тексту.
Друковані помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесення на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) машинописним способом Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.
Роздруковані на ПЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними) їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.
Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Заголовки основних розділів (глав) курсової роботи («ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВОК», «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТОК») друкуються великими літерами симетрично до тексту.
Заголовки підрозділів друкуються малими літерами крім першої великої з абзацу.
Крапку в кінці заголовка не ставлять, однак, якщо заголовок складається з двох і більше речень, то їх розділяють крапкою.
Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) і текстом складає 2 інтервали (15 мм.).
Номер розділу ставлять без крапки, потім друкують заголовок розділу великими літерами.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка.
Наприклад:
«3.1», що означає перший підрозділ третього розділу.
Далі в тому ж рядку пишуть заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкового номера розділу, підрозділу, пункту. Між цифрами ставлять крапку.
Наприклад:
«2.3.1» - перший пункт третього підрозділу другого розділу.
Далі в цьому ж рядку йде заголовок пункту, але пункт може і не мати назви.
У кінці аркуша після підзаголовка, пункту або підпункту повинно залишатися місце для написання не менше ніж двох рядків тексту. Якщо ця умова не виконується, то в кінці аркуша слід залишати вільне місце, а підзаголовок, пункт або підпункт з подальшим текстом перенести на наступний аркуш.
Переноси слів з попереднього на наступний аркуш не дозволяються.
Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.