3.2. Монетарні показники і забезпеченість національного ринку грошима
Монетарна політика банківської системи є частиною економічної політики держави, а монетарні показники є частиною статистики національного ринку товарів і послуг. До основних монетарних показників належать [7]:
1. Відсоткові ставки (облікова і ломбардна) за здійснюваними операціями. Відсоткова ставка –– це форма споживчої вартості кредиту, плата за надання грошового капіталу. Головну роль відіграє облікова ставка, змінюючи рівень якої НБУ впливає на обсяг і структуру грошової маси та на рівень інфляції. Заможніші суспільства дозволяють собі залишати у вигляді грошей більші обсяги доданої вартості, створеної на попередніх етапах виробництва. Бідні країни не мають такої змоги, у них менше грошей — уречевленої доданої вартості. Відповідно, більша пропозиція грошей у заможних економіках зумовлює меншу ціну грошей — у них нижчі ставки за кредити. В Україні протягом 1999 року відсоткова ставка за кредити в середньому дорівнювала 53,4 %, а з 1 лютого 2000 року НБУ зменшив облікову ставку до 35 %, ломбардну — до 40 %. Таким чином, грошово-кредитна політика банківської системи має постійно балансувати для знаходження оптимального рівня відсоткової ставки. На практиці облікова відсоткова ставка може бути додатною, якщо її рівень вищий за рівень інфляції, і від’ємною, якщо її рівень не встигає за зростанням інфляції.
2. Розмір резервних вимог для депонування коштів кредитних операцій або норма обов’язкового резервування в НБУ. Цей показник установлюється правлінням НБУ у відсотках або в частках одиниці до загальної суми грошових коштів, залучених банком, і має становити не менш як 10 %. У разі закриття чи банкрутства кредитної установи (банку) зарезервовані суми повертаються.
3. Купівля-продаж державних і корпоративних цінних паперів, облігацій внутрішньої державної позики і т. ін.
4. Валютні інтервенції, тобто купівля-продаж іноземної валюти за українські гривні, а також купівля-продаж платіжних документів і зобов’язань в іноземній валюті на міжбанківському чи біржовому валютному ринках. Таким чином, НБУ інколи може рішуче впливати на динаміку курсу гривні, на попит і пропозицію грошей в економіці. Це один із найважливіших інструментів згладжування коливань курсу гривні і оптимізації валютного ризику не тільки банківської системи, а й усієї національної економіки України.
5. Грошова емісія. Важливими джерелами грошової емісії є надання банківською системою кредиту внутрішньодержавному небанківському сектору, а також отримання сальдо від придбання іноземних активів через банківську систему, яке відбиває приплив грошей у внутрішньодержавний небанківський сектор із закордонного обігу та капіталу.
6. Динаміка і структура грошової маси. Основними показниками є грошова база (Гб) і грошова маса (М). Грошова маса виражається за грошовими агрегатами М0, М1, М2, М3. Офіційна статистика розглядає, передусім, структуру номінальних і реальних грошових агрегатів, за якими розраховуються і грошові мультиплікатори. Для визначення реальних грошових агрегатів за обсягом і структурою необхідно номінальні грошові агрегати поділити на індекс споживчих цін.
Грошова база Гб — це готівкові гроші в обігу плюс резерви та кошти комерційних банків в НБУ. Грошова база описується такою формулою:
,
де М0 — готівка в обігу або гроші поза банками в національній валюті; R –– обов’язкові резерви; ККБ –– кошти комерційних банків на коррахунках в НБУ.
За рахунок надання кредитів (фізичним особам, підприємствам, банкам та іншим установам) і купівлі цінних паперів виникає процес мультиплікативного розширення грошової бази.
Грошова маса М1 — це “вузькі” гроші, або грошова маса М0 + кошти на розрахункових і поточних рахунках в національній валюті;
М2 — це грошова маса М1 + строкові депозити в національній валюті та валютні кошти;
М3 — це “широкі” гроші, або грошова маса М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.
Структура грошової маси характеризується, насамперед, часткою готівки в обігу. В Україні останніми роками спостерігається тенденція до зниження частки готівки в обігу (табл. 3.1), але вона залишається великою порівняно з іншими країнами. Так, 1997 року в Німеччині вона становила 10 % від грошової бази, у Франції –– 4,7 %, Італії –– 11,5 %, Великобританії –– 2,8 [4].
Таблиця 3.1