Основні типи інших комп'ютерів:
мейнфрейми, чи великі ЕОМ — це комп'ютери, створені для обробки великих обсягів інформації. Найбільш великий їхній виробник — фірма IBM. Відрізняються винятковою надійністю, високою швидкодією, дуже великою пропускною здатністю каналів вводу-виводу. До них можуть приєднуватися тисячі терміналів (дисплеїв із клавіатурою) чи персональних комп'ютерів для роботи користувачів. Більшість великих корпорацій, банків, закордонних урядових закладів обробляють свої дані саме на великих ЕОМ. Хоча вони можуть коштувати мільйони доларів, попит на них не падає, тому що забезпечувані ними централізовані збереження й обробка даних обходяться дешевше, ніж обслуговування розподілених систем обробки даних, що складаються із сотень і тисяч персональних комп'ютерів;
супер-ЕОМ — це комп'ютери, призначені для рішення задач, що вимагають величезної швидкодії. Основні споживачі супер-ЕОМ — військові, метеорологи, геологи і багато інших учених. Наприклад, якісний прогноз погоди моделювання ядерного вибуху вимагають колосальних розрахунків, так що застосування супер-ЕОМ тут цілком виправдане. Супер-ЕОМ коштують десятки мільйонів доларів (якщо не дорожче), їх роблять всього декілька фірм — Cray Research (нині цей підрозділ фірми Silicon Graphics), Hitachi і ін.;
міні-ЕОМ — це комп'ютери, що займають проміжне положення між персональними комп'ютерами і мейнфреймами. Вони використовуються в більшості великих фірм, в університетах, урядових закладах, центрах обробки даних і т.д. — як для тих задач, для яких продуктивності персональних комп'ютерів недостатньо, так і для забезпечення централізованого збереження й обробки даних. Звичайно до міні-ЕОМ підключаються десятки сотні терміналів (дисплеїв із клавіатурою) чи персональних комп'ютерів для роботи користувачів. Основні виробники міні-ЕОМ — DEC. (Digital Equipment Corp.), Sun, Hewlett-Packard, IBM, Silicon Graphics і ін. Комп'ютери фірми Silicon Graphics забезпечуються спеціальними апаратними засобами для прискорення процесів тривимірного моделювання й анімації, тому на цих комп'ютерах створюється більшість спецефектів у кінофільмах;
робочі станції — як правило, це молодші моделі міні-ЕОМ, призначені для роботи з одним користувачем. Звичайно вони мають продуктивність як у самих могутніх персональних;
комп'ютери типу Macintosh — це єдиний або розповсюджений вид персональних комп'ютерів, не сумісний з IBM PC. У середині і кінці 80-х років комп'ютери Macintosh, розроблені і вироблені фірмою Apple, складали, незважаючи на свою дорожнечу, гідну альтернативу IBM PC-сумісним комп'ютерам, так вони забезпечували наочний графічний інтерфейс для роботи з користувачем і були значно простіше в експлуатації. Однак у 90-х роках для IBM PC-сумісних комп'ютерів були розроблені ОС із графічним інтерфейсом — Windows, Windows NT, Windows 95, OS/2, а також численні розраховані на них програми. І переваги Macintosh значною мірою зникли. Багато виробників програм для Macintosh стали випускати версії своїх програм також і для IBM PC, а частка Macintosh у загальному випуску персональних комп'ютерів стала знижуватися (зараз вона складає близько 7—8;
кишенькові комп'ютери, чи особисті електронні помічники, — це невеликі комп'ютери вагою близько 300—500 грам, що поміщаються на кисті однієї руки. Як правило, вони працюють на звичайних батарейках. У кишенькових комп'ютерах немає ні жорсткого диска, ні дисковода для дискет, ні дисковода оптичних дисків (через велике енергоспоживання).