10

Лекція 1 Сутність і структура потенціалу підприємства

1. Сутнісно-змістова еволюція терміна «потенціал»

2. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства, його характерні риси

3. Структура потенціалу підприємства

В умовах ринку, що характеризуються нестабільністю цілей підприємства, обумовленою мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку.

Термін „потенціал” походить від латинського слова „potentia” й означає „можливість, потужність, сила”.

Відповідно до визначення Великого економічного словника потенціал як економічна категорія становить наявні можливості, ресурси, запаси, засоби, що можуть бути використані для досягнення, здійснення будь-чого.

У табл. 1.1 показано еволюцію трактування науковцями тер­міна «потенціал» в економіці з посиланням на авторів та час до­слідження.

У розвитку сучасних уявлень про потенціал можна виділити три напрямки. Представники першого (Д. Черников, С. Бєлова, Є. Фігурнов та інші) стверджують, що потенціал — це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних ви­дів ресурсів.

Визначаючи категорію, що досліджується, необхідно взяти до уваги положення акад. Л. І. Абалкіна про те, що поняття «потен­ціал» і «ресурси» не слід протиставляти. Потенціал (економіч­ний, підприємницький, виробничий) — це узагальнена, збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця та часу.

Таблиця 1.1

Еволюція трактування науковою думкою терміна

«потенціал» в економіці

Автор	Рік	Визначення
Воблий К.Г	1924	Потенціал виробничих сил — потенційна мо­жливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення
Вейц В.	1927	Потенційні виробничі сили — не тільки матеріа­льні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови, за яких здійснюється виробничий процес
Струмилін С.Г.	1954	Економічний потенціал — сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства
Нємчинов В.С.	1967	Потенціал розширеного виробництва — ресур­сні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання
Анчишкін О.І.	1973	Виробничий потенціал — сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва
Абалкін Л.І.	1981	Потенціал — це узагальнена збірна характери­стика ресурсів, прив'язана до місця й часу
Архангельський В.М.	1983	Потенціал — засоби, запаси, джерела, які є в на­явності і можуть бути мобілізовані для досягнен­ня певної мети або розв'язання певної задачі
Рєпіна І.М.	1998	Підприємницький потенціал — сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і т. п.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та ін­ших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпе­чення сталого функціонування та розвитку підприємства
Олексюк О.І.	2001	Потенціал підприємства — максимально мож­лива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якіс­ного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господа­рювання (ситуаційно-ринкова складова) з ура­хуванням ресурсних, структурно-функціональ­них, часових, соціокультурних та інших обме­жень

У літера­турі трактування поняття «потенціал» як певної сукупності ре­сурсів, головним чином економічних, безпосередньо пов'язаних із функціонуванням виробництва та прискоренням науково-техніч­ного прогресу, знаходить все більше прихильників. Так, напри­клад, В. М. Архангельський під потенціалом розуміє засоби, за­паси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі, тобто су­купність реальних нагромаджених ресурсів. До складових потен­ціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріаль­ні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ре­сурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. «Ре­сурсне» розуміння потенціалу має важливе значення для плану­вання та управління виробничою діяльністю, але не вичерпує найістотніших його характеристик.

Друга група авторів уявляє потенціал як систему матеріальних та трудових факторів (умов, складових), що забезпечують досяг­нення мети виробництва. Основою для такого підходу є вислов­лювання К. Маркса про те, що засоби праці, предмет праці та ро­боча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, що підкреслює їхній потен­ційний характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися» . Це положення є принципово важли­вим для аналізу і розроблення методів вимірювання потенціалу, тому що екстенсивний динамізм розвитку виробництва в деяких випадках послабив увагу дослідників до питань поліпшення ви­користання вже нагромаджених ресурсів. М. А. Іванов, Ю. Г. Одегов, К. Л. Андреєв та інші стверджують, що дослідження ефек­тивності розвитку економіки мають базуватися не на досягну­тому рівні використання ресурсів, а на потенційних можливос­тях виробництва. Зі збільшенням масштабів виробничого апа­рату зростає значення задач, пов'язаних зі всебічним і найраціональнішим використанням внутрішніх можливостей розвитку виробництва.

Учені третього напрямку розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Потенціал, на їхню думку, — це цілісне уяв­лення про єдність структури і функції об'єкта, вияв їх взаємо­зв'язку. На цій основі робиться висновок про сукупні можливості колективу виконувати певні завдання — що вдаліше склалася структура об'єкта, що більше відповідають одні одним його струк­турні та функціональні елементи, то вищими будуть його потен­ціал і ефективність.

Категорію „економічний потенціал підприємства” можна розглядати як тотожну категорії „потенціал підприємства”. Найбільш поширене трактування сутності потенціалу підприємства як сукупності природних умов і ресурсів, можливостей, запасів і цінностей, що можуть бути використані для досягнення певних цілей.

Таким чином, практично всі визначення тією чи іншою мірою спираються на ресурси підприємства та досягнення поставлених цілей. Не применшуючи значення ресурсів як базису у формуванні потенціалу підприємства, відзначимо, що сама по собі їхня наявність не є гарантом досягнення будь-яких цілей. Другою, не менш важливою складовою потенціалу виступають здібності підприємства мобілізувати ресурси у ході здійснення комплексу дій (бізнес-процесів). З урахуванням того, що сукупність таких здібностей, навичок та досвіду в економічній літературі прийнято називати компетенціями, то потенціал підприємства можна визначити як можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів.