1. Поняття та ознаки суб’єктів апп

Субєкти АПП це фізичні та юридичні особи, органи державної влади, ОМС, їх структурні підрозділи та посадові особи, які реалізують процесуальні права та юридичні обов’язки закріплені АП нормою.

Ознаки:

1. Дані суб’єкти завжди реалізують власні права та обов’язки у сфері публічного управління

2. Метою вступу в АП правовідносини є забезпечення реалізації законних інтересів

3. Забезпечення реалізації законних інтересів здійснюваних в адміністративному або судовому порядку

Умовами:

1. АП правосуб’єктність

2. Наявність спеціального АП статусу – уповноваження

3. Реалізації АП законних інтересів

2. Класифікація суб’єктів апп

А) Обсяг процесуальних прав та обов’язків знаходить своє відображення у таких категоріях:

1. АП статус

2. АП правосуб’єктність

3. Фактичний та юридичний зміст АП відносин

1. Ап статус це передбачена АП нормами можливість реалізації субєктами АПП власних прав, свобод та обов’язків, а також гарантії її реалізації можливостей та юридична відповідальність за невиконання даних обов’язків у сфері реалізації публічно-управлінської діяльності

2. АП правосуб’єктність це здатність мати та своїми діями реалізовувати суб’єктивні права та обов’язки у сфері публічного управління

АП права поділяються на:

1. Права пов’язані з можливістю порушення АП з ініціативи громадян або юридичних осіб

2. Права пов’язані з про інформованістю фізичних або юридичних осіб про причини і мету залучення його в сферу АП

3. Права, що дозволяють фізичній і юридичній особі впливати на хід реалізації АП

4. Права пов’язані з можливістю оскарження процесуальних дій або завершальних рішень діючих суб’єктів

АП свобода це гарантована Д і ОМС можливість вибору певної поведінки та реалізація такого вибору в рамках визначених прав та обов’язків у АП. (громадян для 4го питання). Найважливішим моментом, що дозволяє відокремити категорію «свободи» у юридичному значенні від категорії «права», в загальній теорії права називають характер дій громадянина, можливість їх вчиняти у певних сферах за своїм розсудом, самому визначати лінію поведінки.

АП обов’язки це встановлені Д та ОМС, а у визначених випадках і іншими суб’єктами міра належної необхідної поведінки в інтересах Д і суспільства.

Законні інтереси це інтереси фізичної чи юридичної особи щодо досягнення юридичного означуваного результату в сфері публічного управління.

законні інтереси в АП мають такі властивості:

1. Виникають у зв’язку з АП діяльністю

2. Дані законні інтереси не обмежують при цьому законні інтересів інших суб’єктів

3. Вони пов’язані із реалізацією конкретних повноважень органів публічного управління, їх структурних підрозділів та їх посадових осіб.

4. Відображають наявність публічного інтересу в цілому.

Основною класифікацією суб’єктів: провід та учасники. А останні поділяються - на лідируючих суб'єктів, зацікавлених осіб та осіб, що сприяють розгляду справи.

3. Лідеруючий суб’єкт

Це уповноважений орган публічного управління, його структурний підрозділ або посадова особа, якій відповідно до АП законодавства уповноважений на прийняття остаточного рішення у сфері публічного управління.

Основними правами є:

1. Право брати письмові та усні пояснення у осіб, які причетні до обставин справи, що з’ясовуються

2. Право одержання документів та матеріалів

3. Право оглядати місця, що пов’язані з фактами по справі

4. Право робити конкретні виміри та замірювання

5. Право допускати осіб до участі у провадженні

Потрібно розглядати також Підвідомчість правових вимог (спорів).

До відання різних ланок системи певного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади можуть відноситись різні правові вимоги, які вправі розглядати ці органи. Однак за загальним правилом, вища ланка вправі вирішувати всі вимоги, віднесені до компетенції нижчої ланки. При цьому рівнями адміністративного устрою є: 1) низовий орган (районний, міський, районний у місті). Від імені цього рівня виступають керівники органів цього рівня, а при децентралізації повноважень також і інші посадові особи; 2) вищі органи (обласний рівень); 3) рівень центрального апарату. На цьому рівні процесуальними повноваженнями наділяються посадові особи центрального апарату та його керівництво.

При цьому можна виділити посадову підвідомчість суб’єктів, що виконують функції проводу. Так, інспектор митного органу має право давати громадянину роз'яснення по суті, коли вимоги заявника задоволені; начальник управління або відділу відповідає на звернення, які не знайшли позитивного вирішення; Голова митного комітету і його заступники - дають відповіді на повторні звернення у разі відмови у задоволенні скарг. Однак основний обсяг правового регулювання зосереджений на підвідомчості вирішення справи по суті.

Неналежна або непідвідомча правова вимога підлягає передачі до розгляду іншого органу. Неналежна вимога передається іншій системі органів, а непідвідомча вимога - органу чи посадовій особі із тої ж системи . У зв'язку із цим виникає потреба у понятті "безпідставна передача розгляду заяви". При цьому відсутні процедури вирішення спорів про компетенцію між органами різних відомств.

Конфлікт з приводу компетенції органу може виникати між заявником і лідируючим суб'єктом. Підзаконні процесуальні нормативні акти деколи дають приклад закритого перелік) правових вимог, що підвідомчі органам системи даного відомства. Процедур вирішення даного конфлікту сьогодні немає.

Критерії підвідомчості можуть бути (є ознакою реалізацією повноважень ЛС):

1. Складність розгляду та вирішення справ

2. Сфера функціонування

3. Компетенція

4. Кількість епізодів

5. Рівень кваліфікації і підготовки

В якості лідируючого суб'єкта може виступити: 1) один із членів органу, який на стадії вирішення справи виконує роль проводу; 2) підрозділ органу, що виконує функції проводу; 3) тимчасові органи (комісії з розслідування).

Функції лідируючого суб'єкта можуть виконуватись представниками громадськості. До прикладу, на стадії порушення провадження, фактична перевірка обставин справи може проводитись позаштатними співробітниками ДАІ, на вимогу яких водії транспортних засобів зобов'язані зупинятись, подавати для перевірки посвідчення, реєстраційні документи.

Лідируючі суб'єкти набувають статусу зацікавленої особи на стадії вирішення справи, їм надані процесуальні гарантії, тотожні з тими, що надаються таким особам, зокрема, право на повідомлення про час, місце і день засідання проводу (Міненерго, Антимонопольний комітет повідомлялися про дату засідання Національної комісії з регулювання електроенергетики наряду із особами-ініціаторами провадження ), право заявляти відвід. Однак і на попередніх стадіях юридичними нормами визнається, що ці суб'єкти мають правомірну зацікавленість у результатах вирішення справи. Тобто якщо у зацікавленої особи є правомірна позиція, то у лідируючого суб'єкта правомірна зацікавленість.

Відвід – відсторонення від реалізації від реалізації власних повноважень з метою об’єктивності розгляду АП справ.