,ЛЕКЦІЯ

по темі № 8 “Морське страхування”

з дисципліни “ Морське право України”

Одеса - 2008

ПЛАН

1. Історія морського страхування

2. Деякі загальні положення морського страхування

3. Страхування каско суден

Вступ.

Морськє право базується на международно-правой основі і безпосередньо пов'язано з економічним прогресом людства, зокрема, з розвитком мореплавання і морської торгівлі. Для регулювання відносин, що складаються в цих областях людської діяльності, поступово вироблялися загальні норми морського права, яким пропонувалося регулювати ці відносини.

Розвиток морської торгівлі сприяв бурхливому розвитку мореплавання. Перевезення різних вантажів у різних напрямках стали однієї з причин росту і могутності морських держав. Поступово з'явилися морські судна складних конструкцій, призначені для використання їх у море для різних цілей. Діяльність держав у Світовому океані зв'язувалася вже не тільки з морською торгівлею, але і з морськими промислами, науковими дослідженнями, морським буксируванням, веденням воєнних дій, боротьбою з піратством, работоргівлею та ін. Усе це зобов'язувало держави піклуватися про вироблення таких правил поведінки у Світовому океані, які б сприяли прогресу людства.

Історія морського страхування

Морське страхування є найдавнішим видом страхування, історія якого пов'язана з розвитком морської торгівлі. Батьківщиною цього виду страхування є Італія. Початкові операції морського страхування пов'язані, як зазначалося у попередній темі, з угодою бодмерею і фіктивною угодою купівлі-продажу. Ці операції здійснювалися одноосібними страховиками, а спеціалізованих організацій тоді ще не існувало. Зміни у цій сфері страху­вання відбуваються в кінці XVI ст., коли в Англії починає активно розвива­тися морська торгівля. Саме це вплинуло на подальший розвиток морського страхування в Англії, яка на тривалий час стала світовим центром морського страхування.

У 1720 р. в Англії створені перші акціонерні товариства з морського страхування: Lоndon Аssuгаnсе Согрогаtіоn і Rоуаl Ехсhаnge Аssuгаnсе Согрогаtіоn, які, окрім морського страхування, займалися страхуванням від вогню і страхуванням життя. У 1741 р. акціонерні товариства морського страхування виникають в Генуї (Італія), 1746 р. — в Данії, 1750 р. — у Швеції.

Є свідчення, що в Парижі в 1686 р. виникло страхове товариство у сфері морського страхування, яке називалося Сhambге general d'assuгаnсе, але функціонувало воно недовго.

Історія розвитку морського страхування, без сумніву, пов'язана із словом "Ллойд". "Ллойд" було створено у кав'ярні Едварда Ллойда у 1689 р. на у Лондоні. Едвард Ллойд створив кав'ярню, куди завжди приходили заможні люди, купці, капітани суден для обговорення ділових питань. Сам Ллойд не брав участі у таких переговорах, проте воло­дів надійною інформацією про морські перевезення. В 1696 р. Ллойд почав випускати три рази в тиждень спеціальну листівку "Новини Ллойда", в якій містилась інформація про морські судна, ціни на товари та інша цікава і корисна інформація для моряків і страховиків. Виданий “Lloid's List” з 1734 р. виходить щоденно донині.

У 1713 р. Ллойд помирає, але його справу продовжує Юліус Ангерштейн, якого вважають творцем сучасного "Ллойда". У 1771 р. відвідувачі кав'ярні Ллойда вирішують об'єднатися в асоціацію морських страховиків і починають проводити власну реєстрацію суден. У свою чергу, судно­власники, зацікавлені в реєстрації, також об'єдналися у незалежну асоціа­цію. В 20-х рр. XIX ст. ці асоціації (асоціації страховиків і судновласників) об'єдналися в одну і з 1834 р. почали видавати “Lloyd's Register of British and Foreign Shipping.

У 1779 р. члени асоціації "Лондонський Ллойд" прийняли "підписний формуляр Ллойда" (формуляр угоди морського страхування). Поліс Ллойда послужив зразком для створення нормативних актів, які регулювали мор­ське страхування в Німеччині, Італії, Голландії, Франції, Росії. Зміст полісу не змінювався, з часу його прийняття лише остання фраза, яка спочатку звучала "В ім'я Господа амінь", була в 1850 р. замінена на "Хай буде про це відомо". Наприкінці XVIII ст. андеррайтери обрали комітет і переїхали у власне приміщення. А в 1871 р. парламентом Великобританії було прийня­то закон, згідно з яким комітет Едварда Ллойда перетворено у корпорацію "Ллойд".

Поняття "андеррайтер", яке використовується на міжнародному ринку страхування, також пов'язане з історією англійського “Lloyd's” "Ллойда". Заможні відвідувачі кав'ярні, беручи на себе ризик, ставили свої підписи одні за одним на полісі з зазначенням частки, яку вони погодилися покрити у випадку настання страхової події. Тому вони почали називатися андер-райтерами ( “underwriters” — ті, що нижче підписалися).

У 1867 р. виник "Німецький "Ллойд" у формі акціонерного товариства, акціонерами якого були суднобудівники, судновласники, страховики і купці. Його завданням було надання судновласникам, купцям і страховикам інфор­мації щодо технічного стану. Залежно від технічної справності судно відно­сили до певного класу. Таку класифікацію суден з короткими поясненнями вносили до реєстру, який щорічно розсилався абонементам.

У 1870 р. створено "Російський Ллойд", який здійснював страхування морського, річкового транспорту, цінностей, що передавалися поштою, страхував від вогню.

На території Російської імперії морське страхування виникло значно пізніше, ніж в інших європейських країнах. Морська торгівля існувала здавна, але належала вона іноземцям, які для захисту майна зверталися до своїх національних страховиків.

Перші компанії Російської імперії з'являються на початку XIX ст., а центром морського страхування стає Одеса, де у 20—30-х рр. виникло декілька товариств для страхування морських ризиків. Аналогічні органі­зації починають з'являтися в 40-х рр. цього ж століття в Ризі і в Петербурзі. Більш інтенсивно морське страхування починає розвиватися у 70—80-х рр. XIX ст., коли починають створюватися великі акціонерні компанії стра­хування від вогню, які до сфери своєї діяльності включали і операції з мор­ського страхування.

Регулювалося морське страхування Російської імперії спеціальним законом "Правила для морського страхування", виданим у 1846 р. У своїй подальшій діяльності страховики використовували іноземні закони і полісні умови. Найчастіше це були "Гамбурзькі правила". Використання іноземного законодавства дозволялося Торговим Статутом (ст. 561).

В Англії сферу морського страхування регулював Закон про морське страхування 1906 р. (додаток до цього Закону містив стандартний бланк "поліс Ллойда"); у Німеччині — Гамбурзькі правила морського страхування, надруковані в 1847 р., які неодноразово переглядалися, а в 1919 р. були перероблені і застосовуються донині. Ці правила лягли в основу створення Німецького торговельного положення 1897 р.

Початок розвитку морського страхування характеризувався одним полі­сом, який стосувався як вантажу, так і судна. Але з розвитком мореплавання судна починають належати іншим особам, що призводить до поділу мор­ського страхування на 3 сфери:

• страхування суден (КАСКО);

• страхування вантажів (КАРГО);

• страхування відповідальності судновласників.

Страхування суден виникло пізніше, в Англії, у 1855 р., коли створився клуб, що називався "Shipowners Matural Protection Socity". Він існує донині під назвою "Вгіtannіа Аssociation". Створили й інші клуби, які працюють до цього часу. Нині нараховують приблизно 70 таких клубів, зокрема два клуби створені в Норвегії, по одному в Швеції, США, Японії.

Таким чином, в епоху панування економічного лібералізму морське страхування набуває іншого характеру, ніж у добу Середньовіччя. Пов'язано це зі створенням спеціалізованих страхових акціонерних товариств. Набираючи довершеної форми, морське страхування ділиться на три сфери: страхування суден, страхування вантажів, страхування відповідальності суд­новласників. А з часом страхування розповсюдилося з "моря" на "сушу", і почали розвиватися різновиди транспортного страхування.

При Радянській владі страхування було оголошено монополією держави. Морським страхуванням до 1947 року займалася державна фірма “Держстрах”, а з 1947 року “Індержстрах”.

На теперішній час на страховому ринку України діють такі об’єднання страховиків: Ліга страхових організацій України, Авіаційне страхове бюро України, Моторне бюро України, Асоціація “Українське медичне страхове бюро”, а також Морське бюро України.

Морське страхове бюро створено відповідно до Закону України "Про страхування". Кодексу Торгового мореплавства України, Положення про Морське страхове бюро, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 27 квітня 1998 р. № 561 та відповідно до чинного законодавства. Мор­ське страхове бюро є юридичною особою і розміщується в Одесі.

Органами управління Бюро є: Загальні збори членів Бюро, Президент Бюро, Ревізійна комісія, Дирекція.

Основними завданнями Бюро є:

- координація діяльності національних страховиків у галузі страху­вання на морському транспорті: дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі торгівельного мореплавства;

- організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби морського транспорту;

- підготовка та винесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з морського страхування, розроблення рекомендацій з методології здійснення відповідних ви­дів морського страхування;

- сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов морського страхування та форм уніфікованих полісів;

- збір, аналіз та опублікування статистичних даних щодо збитків на морському транспорті;

розроблення програм та методів страхування морських ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;

- організація та проведення консультацій з технічних, економічних і юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, ви­ значенням розміру збитків та страхового відшкодування;

- організація та проведення науково-практичних заходів з питань стра­хування на морському транспорті, забезпечення методичними матеріалами, інформаційне забезпечення страховиків та страхувальників.

Нині найавторитетнішим об'єднанням морських страховиків на міжна­родному рівні є Міжнародна спілка морського страхування (МСМС), яка була створена у 1874 р. Членами МСМС можуть бути лише національні асоціації морських страховиків. Нині її членами є 53 асоціації.

У структурі МСМС діють постійні комітети:

- комітет зі страхування суден;

- комітет з відповідальності перевізника;

- комітет зі свободи страхування;

- комітет з попередження збитків зі застрахованими вантажами;

- комітет із загальної аварії;

- комітет із страхування суден, які використовуються у внутрішніх водах;

- комітет зі страхування океанських суден;

- комітет зі страхування відповідальності за забруднення моря.

Основним завданням спілки є захист і розвиток інтересів морського страхування, формування міжнародної політики страхування морської діяльності, узагальнення морського страхового законодавства. У верес­ні 2000 р. у Лондоні ухвалено рішення про прийом Морського страхового бюро України до МСМС як асоційованого члена.