Грип свиней - Сгіррп» зиит

Визначення хвороби. Гостре контагіозне захворювання свиней, яке характеризується гарячкою, загальною слабкістю та ураженням органів дихання.

Розповсюдження хвороби. Зустрічається у багатьох країнах світу. Вперше зареєстрували хворобу під час пандемії грипу людей у 1918 році.

Економічні збитки. Грип завдає значних збитків через зменшення продуктивності тварин, досить високої летальності серед молодняка (до 60%) та необхідності проведення профілактичних заходів.

Перебіг хвороби і клінічні ознаки. Інкубаційний період 1-7 діб, Ознаки захворювання: лихоманка, витікання із носу та очей, відмова від корму, чхання, кашель.

Пятологоанатомічні зміни. Набряки слизових оболонок носа, бронхів, іноді з крововиливами.

Діагностика. Діагноз грунтується на епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних даних та результатах лабораторних досліджень.

Еспрес-методи_д!агностиІш:_РІФ, РГА, РЗГА.

Вірусологічне^ дослідження. Ізолюють вірус на КЕ, культурі клітин нирок поросяти, білих мишах, білих щурах або заражають інтраназально патматерІалом поросят. Ідентифікують вірус за допомогою РЗГА, РЗГАд, РЗК, РІФ, РН, ІФА.

Диференціальна діагностика_л Грип свиней необхідно диференціювати від парагрилу, аденовірусної інфекції, бронхітів та пневмоній бактеріальної етіології.

Противірусний імунітет. Після перехворювання імунітет триває 3-4 місяці. Специфічних біопрепаратів в Україні не розроблено. За кордоном в окремих країнах використовують інактивовану вакцину, розробляють живу вакцину з температурочутливого штаму.

Профілактика і заходи боротьби. Для дезинфєкції використовують 2%-вий розчин їдкого натру, свіжогашене вапно з 3% активного хлору.

Грип птиці - Сгіррия

(класична чума гтщі_: КЧП, брауншвейгська хвороба)

Визначення хвороби, Висококонтагіозне, гостре вірусне захворювання домашньої та дикої птиці, що характеризується загальним пригніченням, набряками, ураженням респіраторного і шлунково-кишкового трактів.

Розповсюдження хвороби. Грип реєструється у всіх країнах світу під різними назвами.

Економічні збитки. Захворюваність птахів від 80 до 100%, а смертність варіює від 10 до 90%, висока вартість заходів щодо ліквідації та профілактики хвороби.

Збудник. Загальна характеристика збудника грипу наведена вище.

Антигенні властивості. Розрізняють 13 сероваріантів за антитілами до гемаглютиніну і 9 - до нєйрамінідази, які визначають за результатами РЗГА. Крім 13 підтипів гемаглютинінів, усі штами вірусу грипу птиці містять у своїй структурі гемаглютиніни, що походять з вірусів грипу людини або коней. Дикі водоплавні птахи є резервуаром різних підтипів гемаглютиніну і нейрамінідази вірусу григгу. В їх популяціях інфікування часто відбувається там, де водоплавна птиця, свині і люди живуть поряд, і за рахунок генної реасортації можуть створюватися нові більш патогенні штами вірусу. Аналіз вірусів методами ІФА та РЗГА свідчить про спорідненість внутрішніх білків "людського" та "пташиного" вірусів грипу.

Усі віруси грипу птиці аглютинують еритроцити курей, морських свинок, кролів, коней, овець. За здатністю аглютинувати еритроцити коней та овець вірус грипу відрізняється від вірусів НХ, що використовують у диференціальній діагностиці. Нейрамінідазна активність вірусу грипу не залежить від гемаглютинуючої та інфекційної активності і не корелює з ними.

Оте^гд_п_атогеннрсті._ До грипу найбільш сприйнятливі птахи родини курячих, багато видів водоплавної птиці. Водоплавні птахи не тільки е джерелами інфекції, але й її резервуаром: сезонні міграції диких птахів викликають сезонні захворювання болотних птахів. Проблема міжвидової передачі та реасортації між вірусом грипу птиці, свиней та людини ще остаточно не встановлена. Встановлено, що вірус грипу курей можуть поширювати дикі перелітні птахи, особливо водоплавні.

Патогенез подібний до патогенезу грипу у ссавців. Вірус з уражених клітин попадає в кров, адсорбується на еритроцитах і розноситься по організму. Вірус уражує стінки кровоносних судин і зумовлює геморагічний діатез.

Перебіг хвороби і клінічні ознаки. Інкубаційний період 3-5 днів. Ознаки різноманітні і залежать від форми хвороби: пригнічення, відмова від корму,- важке дихання, порушення координації рухів, парези, діарея, посиніння гребеня і сережок, набряк підшкірної клітковини в області голови та шиї, різке зниження несучості. При респіраторній формі загибель може досягати 70-80%.

Патологоанатом Ічні зміни: венозний застій та посиніння шкіри, збільшення селезінки, печінки, м'язи синюшні, з крововиливами, слизова оболонка кишечнику із крововиливами. На біфуркації, у місці відходження сліпих кишок, і в прямій кишці - ранки у вигляді бляшок.

Діагностика. Діагноз грунтується на епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних даних та результатах лабораторних досліджень. У лабораторію відправляють свіжі трупи і проби сироватки крові. Патматеріал (шматочки трахеї, легень і паренхіматозних органів) розтирають у ступці і готують суспензію,

Експрес_-методи дгашзстиуи: РІФ, РГА і РЗГА, ІФА, ПЛР, виявлення цитоплазматичних тілець-включень при гістологічному дослідженні.

Вірусологічне досдідж_ешш, Виділяють вірус на курячих ембріонах 9-10-добової інкубації, зараження - в алантоїсну або амніотичну порожнину. Ембріони гинуть через 2-3 доби (на тілі зародка крововиливи). Для Індикації вірусу у крапельній РГА відбирають алантоїсну та амніотичну рідину. Ідентифікацію вірусу проводять у РЗГА, РЗГАд, РН,РЗК, РІФ.

З метою виділення вірусу використовують первинну культуру фібробластів ембріонів курей або курчат (заражають підшкірне, внутрішньом'язово, інтрацсребрально або на кон'юнктиву.

Ретроспективна діагностика. Дослідження парних сироваток проводять з діагностичною метою при атиповій або латентній формах грипу, а також при дослідженні дикої птиці. Обов'язкового умовою є одночасне дослідження обох проб сироваток. Використовують РЗГА. Якщо титр антитіл у другій пробі сироватки перевищує титр антитіл у першій у 4 рази і більше, то реакція вважається позитивною, тобто підтверджує діагноз на грип і дає підставу для проведення вірусологічних досліджень з метою виділення збудника.

Грип курей треба диференціювати (восновному, лабораторними методами) від нькжаслської хвороби, ЇЛТ, ІБ, респіраторного мікоплазмозу,

Противірусний імунітет. Мінливість вірусу грипу птиці, коли поверхневі білки віріону змінюються незалежно один від одного, створює Істотні труднощі у рішенні проблеми вакцинопроф тактики. Для щеплення проти вірусу грипу типу Н7М1 (збудник класичної чуми птиці) застосовують живі вакцини із атенуйованих штамів Ру та Р5. Для вакцинації проти вірусів Інших типів використовують інактивовані вакцини. Напруженість поствакцинального імунітету обов'язково перевіряють в РЗГА на 21-30-у добу після вакцинації.

Профілактика і заходи боротьби проводяться відповідно до ветеринарного законодавства. При виникненні грипу на господарство накладають карантин. Звичайно хвору птицю вбивають і знищують. Клінічне здорових убивають на м'ясо. Дезинфекцію проводять гарячим 3%-вим

розчином 'їдкого натру, 1%-вим розчином формальдегіду або розчином хлорного вапна з 3%-вим вмістом активного хлору.

Щоб запобігти занесенню грипу необхідно проводити систематичний серологічний контроль птиці, суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних правил для птахогосподарств.