- •Лекція Методика проведення психологічної експертизи
- •Психологічна експертиза «мотиваційної сторони злочину»
- •Психологічна експертиза «емоційної сторони злочину»
- •Психологічна експертиза виправданого ризику
- •Психологічна експертиза неповнолітніх
- •Психологічна експертиза у справах про зґвалтування
- •Психологічна експертиза свідків і потерпілих
- •Посмертна психологічна експертиза
- •Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз
- •Психологічна експертиза здатності усвідомлювати значення своїх дій, і (або) керувати ними
- •Психологічна експертиза помилки
- •Психологічна експертиза обману
- •Психологічна експертиза впливу насильства
- •Психологічна експертиза впливу тяжкої обставини
- •Психологічна експертиза моральної шкоди
- •Психологічна експертиза цивільно-правової вини
- •Організаційно-правові засади проведення судово-психологічної експертизи
- •Згідно з кпк України експерти, які проводять судово-психологічну еспертизу, мають право:
Згідно з кпк України експерти, які проводять судово-психологічну еспертизу, мають право:
1) вимагати надання для ознайомлення всіх необхідних матеріалів досудового слідства;
2) просити орган, що призначив експертизу, надати матеріали, яких у справі нема (за умови, що вони стосуються предмета дослідження);
3) за дозволом органу, що призначив експертизу, брати участь у проведенні окремих слідчих дій;
4) робити висновки рідною мовою, мовою судочинства або формулювати висновки за допомогою перекладача.
При проведенні судово-психологічної експертизи мають бути дотримані законні права та інтереси учасників кримінального процесу. Особливими гарантіями забезпечуються підозрюваний, звинувачуваний (підозрюваний відповідно до ст.ст. 197, 202 КПК України має ті самі права, що й звинувачуваний). Останні мають право:
1) заявляти прохання про проведення судово-психологічної або іншої експертизи (ст. 43, 218 КПК). Про ознайомлення їх з постановою про призначення експертизи складається протокол (ст. 129, 196 КПК);
2) заявляти відвід експерта-психолога. Слідчий або суд, отримавши відвід експерта, може ухвалити постанову про відмову у проханні; про відвід і надання права експертизи іншому експерту або звернутися до прокурора з проханням скасувати попередню постанову про призначення експертизи і після такого скасування ухвалити нову постанову про призначення судово-психологічної експертизи;
3) бути присутнім при проведенні експертизи (з дозволу органу, який її призначив). Але, на нашу думку, стосовно судово-псй-хологічної експертизи це недоцільно, окрім випадків, коли вона проводиться стосовно його самого. Зрозуміти суть досліджень підозрюваний, звинувачуваний, як правило, не в змозі, а своїм прагненням вплинути на хід дослідження або на підекспертиу особу він тільки заважає проведенню експертизи;
4) ознайомитися після завершення експертизи з її висновками, протоколом допиту експерта, якщо такий є. Про це слідчий або інший орган складає протокол;
5) неповнолітній підозрюваний, звинувачуваний або доросла особа, яка через психічний або фізичний стан не в змозі реалізувати своє право на захист, може ознайомитися з матеріалами експертизи у присутності захисника, законного представника, педагога, лікаря.
Підозрюваний, звинувачуваний при проведенні експертизи має також додаткове право, а саме: при проведенні комплексної психолого-психіатричної стаціонарної експертизи підозрюваний не може перебувати у медичному закладі більше 10 днів, а звинувачуваний — більше 30 днів.
Адвокат-захисник може брати участь у судово-психологічній експертизі з моменту його допуску до справи, його права похідні від прав підозрюваного, звинувачуваного, тому не можуть бути ширші, ніж права цих осіб.
Важливим є також забезпечення гарантій прав і свобод інших учасників кримінального процесу при проведенні судово-психологічної експертизи на стадії досудового слідства. Права потерпілого відрізняються від прав підозрюваного, обвинувачуваного не лише тому, що йому завдано матеріальної, моральної та фізичної шкоди. Він може підлягати судово-психологічній експертизі і при цьому згідно зі ст. 49 КПК України має право:
1) заявляти прохання про призначення і проведення експертизи, називати конкретних експертів;
2) формулювати запитання або вносити доповнення до поставлених експертам запитань:
3) надавати докази, що стосуються предмету експертизи. Це можуть бути листи, щоденники, письмові висновки фахівців (у тому числі й психологів);
4) заявляти відвід експерта. Орган, який веде розслідування, повинен цей відвід проаналізувати і прийняти щодо цього питання процесуальне рішення;
5) знайомитися наприкінці розслідування з усіма матеріалами справи, у тому числі й з висновками судово-психологічної експертизи, заявляти прохання про призначення додаткової або повторної експертизи.
Законом не передбачено як обов'язок слідчого або іншого органу, що веде розслідування, повідомляти потерпілого про призначення експертизи, крім випадків, коли експертизу призначають стосовно його самого. Не передбачена можливість потерпілого бути присутнім при проведенні експертизи, що стосується підозрюваного, звинувачуваного.
Специфічні права й обов'язки має потерпілий, коли він сам підлягає експертизі. Потерпілий має право знати, для чого проводять експертизу, суть здійснюваного пізнання, знайомитися з результатами, заявляти прохання про предмет і особливості експертизи. Водночас потерпілий повинен з'являтися для експертного обстеження і може бути примусово йому підданий, коли виникає сумнів у його здатності правильно сприймати обставини, що є у справі, давати правильні показання. У КПК України такого прямого положення немає, однак, виходячи з п. 4 ст. 433 КПК, судово-психологічна експертиза для встановлення загального рівня розвитку, ступеню розумової відсталості тощо може проводитися не тільки стосовно неповнолітнього підозрюваного, звинувачуваного, але й стосовно потерпілого. Причому при призначенні комплексної психолого-психіатричної або психолого-медичної експертизи таку особу направляють на експертне обстеження у відповідний медичний заклад.
Деякі автори висловлюються проти примусового проведення експертиз, направлення у медичні або психіатричні заклади для експертного обслідування осіб, котрі не є підозрюваними або звинувачуваними. З такою позицією ми погоджуємося лише частково. На нашу думку, слідчий або інший орган не повинен залежати від відмови, в тому числі й потерпілого, у проведенні експертизи. Інша річ, що в такому випадку психолог може використати лише обмежений перелік методів (спостереження, аналіз продуктів Діяльності) і така експертиза буде неповною, менш інформативною, хоча й достатньо об'єктивною і достовірною.
Судово-психологічну експертизу на стадії досудового слідства проводять і стосовно свідка (ст. 68, 69-1,71 КПК України). Свідок, стосовно якого призначено експертизу, має право знати, у якій справі і для чого призначається експертиза. Інших прав у свідка Нема. У випадку злісного його неприбуття (нез'явлення) для проходження експертизи він може бути примусово залучений до Участі в цій процесуальній дії (ст. 70, 135, 136 КПК). Якщо відмовляється від проходження екпертного обстеження, він може бути притягнений до кримінальної відповідальності згідно ст. 179 КК України.
За нашими даними, найчастіше для експертного дослідження залучають малолітніх і неповнолітніх свідків. Виходячи зі змісту ст.ст. 166, 168 КПК України, судово-психологічна експертиза стосовно осіб, які не досягли 16 років, проводиться за згодою батьків або осіб, котрі їх заміняють. Законні представники малолітнього свідка можуть бути присутні при проведенні такої експертизи, а батьки неповнолітнього свідка чи особи, які їх заміняють, можуть бути присутні лише з дозволу слідчого або іншого органу, який веде розслідування. Свідки, старші 16 років, підлягають експертному обстеженню за тими ж правилами, що й повнолітні.
Психологи викладають результати експертизи в підсумковому документі — висновку. Згідно зі ст. 200 КПК, він складається з трьох частин: вступної, описової та заключної (підсумкової). У першій частині вказується вид експертизи, час і місце її проведення, хто призначив експертизу, у чиїй присутності вона проводиться, сформульовані запитання, які матеріали були надані в розпорядження експертів, де знаходиться особа, яка підлягає експертизі.
В описовій частині коротко вказуються обставини справи в інтерпретації експертів (однак у межах, встановлених постановою про призначення експертизи), анамнестичні дані на підекспертну особу, результати бесіди і спостереження, використані експериментально-психологічні методики, одержані за їх допомогою результати та їх інтерпретація. На цій основі здійснюється психологічний аналіз ситуації вчиненого злочину, психологічна характеристика особи, яка підлягає експертизі, і її поведінки у криміногенній ситуації.
У заключній частині даються відповіді на поставлені запитання, які воднораз є висновками щодо проведеного аналізу, вказується дата складення документа; кожен експерт учиняє особистий підпис.
Згідно зі ст. 67 КПК слідчий та суд оцінюють докази, у тому числі й висновок судово-психологічної експертизи, на основі внутрішнього переконання і неупередженого, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При оцінці встановлюється:
1) чи було у розпорядженні експертів достатньо матеріалів для обґрунтування висновку:
2) науковість висновку, для чого з'ясовують, чи ґрунтувався він на спеціальних знаннях і даних науки, чи пов'язаний він із конкретними результатами дослідження, чи були застосовані експериментальні методи і якою мірою вони стосуються досліджуваного предмета, чи відповідає дослідження положенням психологічної науки;
3) чи справді у криміногенній ситуації у особи, яка підлягала експертизі, є особливості та ознаки, встановлені судово-психологічною експертизою.
Ознайомившись із висновком судово-психологічної експертизи, слідчий чи суд має право допитати експертів для одержання роз'яснень та доповнень. Допит можливий також у зв'язку з неповнотою викладення суті проведеного дослідження, нечіткістю, нелогічністю окремих положень, висновків, наявністю спеціальних, нероз'яснених висловів, визначень, розходженнями між описовою і результативною частинами, суперечностями між членами експертної комісії, тобто він компенсує окремі незначні недоліки експертного висновку як підсумкового документа. Щодо проведення допиту складається протокол згідно ст. 201 КПК України.
У тому випадку, коли навіть після допиту експертів неясність, неточність, неповнота дослідження не була усунута, може призначитися додаткова судово-психологічна експертиза. Коли ж висновок експертизи визнано необґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумнів щодо науковості та достовірності, коли додаткова експертиза суперечить первісній, призначається повторна судово-психологічна експертиза з новим складом експертів.
У чинному кримінально-процесуальному законодавстві не Передбачено можливості проведення так званої контрольної експертизи в тому випадку, коли у справі вже проведено дві та більше експертиз із одного й того ж предмета дослідження. На практиці випадки призначення «контрольних» судово-психологічних екпертиз непоодинокі. Після додаткової і повторної експертиз, замість ретельної оцінки їх результатів, слідчий або суд, щоб перестрахуватися, призначають ще одну, виносячи на розгляд ті ж запитання, що й раніше.
Учасники процесу, ознайомившись із дозволу слідчого з висновком судово-психологічної експертизи після її проведення чи після завершення досудового слідства, можуть заявити прохання, зауваження, в тому числі щодо призначення повторної або додаткової експертизи. Слідчий вирішує, задовольнити прохання чи відмовити в ньому. Своє рішення він викладає в постанові, з якою ознайомлює тих, хто заявив прохання, та інших зацікавлених учасників процесу.
Завершуючи досудове слідство, орган дізнання і слідчий складають обвинувальний висновок як підсумковий процесуальний документ. У ньому проводиться аналіз зібраних у справі доказів винуватості або невинуватості особи та їх оцінка. Такій же оцінці підлягає і висновок судово-психологічної експертизи. У практиці бувають випадки, коли він або ігнорується, або оцінюється неповно, однобічно. Це неприпустимо, оскільки є свідченням неповноти досудового слідства і підставою для повернення справи на додаткове розслідування.