Механiзм побудови гендерної ролi на рiвнi iндивiда I на рiвнi суспiльства

Кожен з нас поводиться як чоловiк або жiнка. Як же вiдбувається побудова цiєї ролi?

Перший компонент — бiологiчна стать. Народжуючись з чоловiчими або жiночими анатомiчними особливостями ми вiдразу формально починаємо належати до групи чоловiкiв або жiнок. Проте з’ясувалося, що ряд бiологiчних особливостей спричиняється подальшими моделями виховання. Наприклад, у хлопчикiв мiцнiшi м’язи можуть сформуватися тому, що їх бiльше заохочують займатися спортом, нiж дiвчат.

Далi вiдбувається гендерна iдентифiкацiя, тобто дитина поступово усвiдомлює i приймає свою належнiсть до певної статi. У два з половиною роки дiвчата та хлопчики чiтко вiдокремлюють чоловiкiв i жiнок i наполягають на своїй статевiй належностi. Вони демонструють свої вiдмiнностi в одязi, зовнiшностi, однак до п’яти-шестилiтнього вiку вони не знають, що протягом життя стать людини не змiнюється, i що рiзниця мiж хлопчиками i дiвчатами обумовлюються їх анатомiєю. На цьому етапi дiти лише грають ролi. Пiзнiше цi моделi поведiнки стають невiд’ємною рисою людини, включаються у внутрiшню структуру особистостi. Ми настiльки «вживаємося» в образ чоловiка або жiнки, що вiдтворюємо його постiйно, бiльше того — завзято його захищаємо. Прояв почуттiв i емоцiй, моделей поведiнки, властивих представниковi протилежної статi вважаємо ненормальним, смiшним, принизливим. Хлопчики в дитинствi плачуть так само часто, як i дiвчата, але їм постiйно нагадують, що це робити соромно. Коли вони стають дорослими, то практично завжди намагаються стримати емоцiї, i якщо чоловiк заплакав, навiть за умови, що цього нiхто не бачив, вiн буде вiдчувати роздратування, дискомфорт, його самооцiнка знизиться. Жiнка ж переконана, що саме вона повинна пiклуватися про здоров’я членiв своєї родини, що в неї це виходить «так як треба». Для чоловiка неприпустимi манiрнiсть i кокетство, для жiнки це цiлком прийнятно.

На основi чого формуються нашi знання й умiння поводитися належним чином?

За це вiдповiдають гендернi iдеали i гендерний соцiальний контроль. Гендернi iдеали — iдеалiзованi уявлення про поведiнку, прагнення, бажання i почуття чоловiкiв i жiнок (прийнятi в рамках культури).

Демонстрацiя гендерних iдеалiв починається з перших днiв життя дитини. Чоловiки i жiнки поводяться з нею по-рiзному. Косметика, яку використовують жiнки, має специфiчний аромат, що вiдрiзняється вiд запаху тих людей, яких дитина вчиться визначати як представникiв чоловiчої статi. Це стосується також рiзницi в зачiсцi й одязi. Всi iграшки, книжки з малюнками, телевiзiйнi програми пiдкреслюють рiзницю мiж атрибутами чоловiчої i жiночої статi. У виборi iграшок присутнi гендернi вiдмiнностi. Соцiологами виявлена наступна закономiрнiсть: дiвчата частiше обирають iграшки хлопчикiв, нiж навпаки; чим суворiший та чiткiший подiл у рамках культури чоловiчого i жiночого iдеалу, тим частiше дiвчата i хлопчики обирали стереотипно «дiвчачi» та «хлоп’ячi» iграшки. Спробуйте перерахувати якостi, властивi iдеальнiй жiнцi, а потiм iдеальному чоловiковi. За даними соцiологiчних опитувань зовнiшня привабливiсть, скромнiсть, акуратнiсть традицiйно вище поцiновуються в жiнок, а розум, сила волi, смiливiсть — у чоловiкiв. Хлопчикiв, що не вiдповiдають цим iдеалам, називають матусиними синками, дiвчат — бешкетницями.

Гендерний соцiальний контроль — формальне або неформальне схвалення i винагорода поведiнки, що вiдповiдає статi. Батьки хвалять дiтей, якi поводять себе правильно. Вони лають дiвчинку за те, що вона вилазить на паркани i дерева, забруднює одяг i збиває колiна. Як докiр звучить фраза: «Ти ж дiвчинка, а не хлопчик». Якщо ж вона буде поводитися так i надалi, то дружитиме лише з хлопцями, а її стосунки з дiвчатами будуть проблематичними, вона потрапить у категорiю «дивних». Ми почуваємо себе комфортно, якщо поводимося вiдповiдно до норм i традицiй своєї статi. Спробуйте поводитись як представник протилежної статi — ваша поведiнка викличе здивування та ворожiсть, можливо оточуючi засумнiваються у вашому здоров’ї. Якщо хлопчик почне вишивати, багато часу проводити бiля дзеркала i використовувати косметику, то це викличе бiльшу стурбованiсть батькiв, нiж те, що вiн почав курити. До складу гендерних iдеалiв входять гендернi бiологiчнi сценарiї поведiнки — нормативнi зразки сексуального бажання i сексуальної поведiнки, запропонованi суспiльством чоловiкам та жiнкам. Традицiйно чоловiкам належала iнiцiатива щодо частоти i розмаїтостi статевого життя, їхня невiрнiсть виправдовувалася частiше жiночої, дошлюбнi статевi зв’язки практикувалися набагато частiше в чоловiкiв, у той час, як у жiнок цiнувалася цнотливiсть. Суспiльство пропонує людям: хто, де, з ким, за яких обставин може або не може вступати в сексуальнi стосунки. Вiдхилення вiд цих норм каралися. У СРСР гомосексуальнi схильностi кримiнально каралися, у мусульманських країнах, якщо жiнка починає поводитися, як чоловiк, то її можуть побити камiнням i цiпками. Ми розумiємо, що втiлення певних зразкiв поведiнки викликає повагу або осуд iнших. Буває так, що особистi прагнення i бажання людини не спiвпадають з прийнятими в суспiльствi iдеалами поводження чоловiка й жiнки. Наприклад, може не спiвпадати гендерна iдентичнiсть та гендернi iдеали. Гомосексуалiстам властива гендерна iдентичнiсть, але вони не вiдчувають романтичного потягу до жiнок, що уособлює гендерний iдеал чоловiка. Подiбна поведiнка характерна i для трансвеститiв — людей, що одночасно носять чоловiчий i жiночий одяг — вони усвiдомлюють свою бiологiчну стать, але їхня поведiнка не вiдповiдає загальноприйнятим iдеалам.

У кожному суспiльствi присутнiй гендерний подiл працi або гендернi ролi. З дитинства нами засвоюється прийнятий в суспiльствi подiл виробничої i домашньої працi вiдповiдно до статi. Дiти вiдтворюють простi зразки цього, граючи в «дочки-матерi»; у «вiйну» дiвчинку можуть не прийняти. Змiна правил поведiнки викликає обурення i гра переривається. Лiтература i телебачення — майже завжди основнi ролi в сюжетах вiдводять чоловiкам. У дитячих книгах для дошкiльного вiку кiлькiсть чоловiкiв-героїв перевищує кiлькiсть жiночих персонажiв у пропорцiї 11:1. Дiї, що виконують чоловiчi i жiночi персонажi також сильно вiдрiзняються. Юнаки брали участь у захоплюючих пригодах, а також у рiзноманiтних пригодах поза домiвкою, що вимагають незалежностi та сили. Персонажi-дiвчата звичайно обмежувалися хатнiми справами i були, як правило, пасивнi. Вони куховарили для чоловiкiв, лагодили їм одяг або просто очiкували їхнього повернення. В книгах для дорослих та рекламних роликах ситуацiя подiбна. Пiд час переходу вiд сiльськогосподарського суспiльства до сучасного промислового жiнки почали все активнiше влаштовуватися на роботу. Нинi iснує умовний подiл професiй на чоловiчi та жiночi. Так, професiї вчителя, медсестри, швачки, прибиральницi — традицiйно жiночi, а пожежника, вiйськового, мiлiцiонера, машинiста, водiя — чоловiчi.

Останнiй елемент побудови гендерної належностi — демонстрацiя себе як iндивiда, що належить до певної статi. Це ми постiйно здiйснюємо за допомогою одягу, косметики, зачiсок, прикрас, манери поводитися й iнших символiв. Вкрай рiдко буває, що ми вiдразу не можемо вирiшити — хто перед нами, чоловiк або жiнка, i заспокоюємося лише тодi, коли нарештi визначаємо стать людини. Коли чоловiк i жiнка намагаються грати один одного, це викликає посмiшку. У дитячих лiтнiх таборах практикується «день навпаки», коли хлопчики носять жiночий одяг i повиннi грати в дiвчачi iгри, а дiвчата — вiдповiдно навпаки. Вiдчуття незручностi — в представникiв обох статей. Хочемо цього чи нi, але ми постiйно презентуємо себе як представника певної статi. Чому це вiдбувається? На рiвнi суспiльства постiйно здiйснюється тиск на людину для того, щоб вона дотримувалася маскулiнного або фемiнiнного типу поведiнки.