- •Методика оцінки продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві.
- •1) Національний рівень; 2) рівень підприємства.
- •Оцінка прибутковості і фінансової стійкості підприємства.
- •Знос і амортизація основних фондів.
- •Показники використання основних фондів підприємства.
- •Склад, структура й нормування основних фондів підприємства.
- •Принципи організації виробничого процесу. Виробничий цикл і його тривалість.
- •Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності.
- •Ліцензування діяльності підприємств.
- •Стратегія гарантування економічної безпеки підприємства.
Методика оцінки продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві.
Продуктивність праці – це відношення обсягу виробленої продукції до затрат праці.
Виробіток-це к-сть виробленої прод. за одиницю часу яка припадає на одного середньо облікового фахівця.
Методи вимірювання продукції:
-натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах).
-трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах, після чого його відносять до фактично відпрацьованого часу.
- У сучасних умовах універсальним методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції.
Фактори впливу на ефективність використання трудових ресурсів підприємств.
Розрізняють 3 основні групи чинників прод. праці:
1-матеріально-технічні:
-рівень механізації і автоматизації виробництва;
-наявність нової техніки;
-модернізація обладнання.
2-соціально-економічні:
-рівень кваліфікації, професійних знань;
-професійна придатність, адаптованість;
-трудова активність;
-компетентність.
3-організаційні:
-наявність передових методів та прийомів праці;
-суміщення професій і функцій;
-наявність прогресивних норм праці.
Поняття, види й шляхи зростання заробітної плати в сучасних умовах.
Основна зарплата – залежить від результатів праці працівника і
визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими
окладами, надбавками і доплатами, встановленими згідно чинному
законодавству.
Додаткова зарплата – залежить від кінцевих результатів роботи
підприємства у виді премій та інших компенсаційних і заохочувальних
виплат.
Оплата праці тим вища, чим повніше вона виконує функції:
1) відтворювальну – передбачає встановлення норм оплати праці
на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили
відповідної кваліфікації та дає змогу застосовувати обґрунтовані
норми праці, що гарантують власнику отримання доходу;
2) стимулюючу – рівень оплати має спонукати кожного працівника
до найефективніших дій на своєму робочому місці;
3) регулюючу – реалізує загальновживаний принцип диференціації
рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії
персоналу, важливістю і складністю трудових завдань;
4) соціальну – однакова оплата за однакову роботу.
Повна та ефективна реалізація цих функцій можлива за умови
формування і послідовного здійснення науково обґрунтованої політики,
як на макрорівні (держава, галузь, регіон), так і на мікрорівні
(підприємство та його підрозділи).
Загальні функції управління діяльністю підприємства.
1-планування та прогнозування;
2-організація взаємодії та повноважень;
3-координація та регулювання;
4-контроль;
5-мотивація.
Існують 3 основні теорії потреб:
1-Ієрархія потреб Абрахама Маслоу.
2-Маккелан. Теорія життєво важливі потреби.
3-Гексбергера. Теорія мотивації.
Принципи управління підприємством.
1-Розподіл праці.
2-Владу.
3-Дисципліна.
4-Єдність команд.
5-Єдність направлених дій.
6-Підпорядкування особистих інтересів аг. добру.
Методи менеджменту.
За характером дій методи поділяють:
1-Соціальної мотивації-спонукають індивіда до орієнтації на соц. значимі інтереси.
2-Економічні-впливають на економічні інтереси фірми.
3-Метод владної мотивації.
4-Організаційно-розкладницькі-подідяються на:
-організаційно-стабілізуючі;
-розпорядницькі;
-дисцеплінарні.
5-Соціально-психологічні:
-соціальні;
-психологічні.
Ефективність управління. Основні підходи до оцінки ефективності управління.
3 виробничі підходи:
1-Інтегральний-грунтується на побудові синтетичного показника.
2-Рівневий-індивідуальний, груповий.
3-Часовий-коротко-, середньо- і довгостоковий період.
4-Продуктивність-здатність організ. забезпеч. к-сть та якість продукту до вимог зов. середов.
Якість-задоволення запитів споживачів.
Ефективність-співвідношення відходів до введених факторів.
Економічні результати діяльності підприємства.
Виробництво-центральна менша діяльність підприємства в якому створ. кінцевий продукт, який володіє заданими споживчими властивостями.
Валова продукція-всі вироблені протягом року продукти рос. і тварин.
Товарна продукція-це частина валової, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам.
Цілі:
1-економічна безпека;
2-повна зайнятість населення;
3-економічне зростання;
4-справедливий розподіл доходів;
5-торгівельний баланс;
6-економічна ефективність.
Економічна ефективність-економічна категорія що відображує співвідношення між одержаними результатами.
Види: Технологічна-результат взаємодії факторів виробництва, що хар. досягнуту продуктивність живих організмів в с/г.
Формування і використання прибутку на підприємстві.
Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансового результату госп. діяльності підприємства.
Функції:
1-оцінювальна;
2-стимулююча;
3-госпрозрахункова.
Залежно від формування і розподілу розрізняють такі види прибутку:
1-Валовий прибуток: Чистий дохід – Собівартість.
2-Прибуток від операційної діяльності: сума ВП+Інший операційний дохід-Адміністрат. витрати.
3-Чистий прибуток це сума від звич. діяльності надзвичайного прибутку і податків від надзвичайного прибутку.
Суть і вимірювання ефективності сільськогосподарського виробництва.
Для досягнення високої ефективності процесу виробництва в
умовах ринкової економіки недостатньо мати сучасне технічне
обладнання, знаряддя та високоякісні предмети праці, необхідна
також відповідна організаційна система зв’язків між виробниками
та споживачами продукції.
Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту і ефективності,
розуміючи під першим результат заходу, а під другим – спів-
відношення ефекту і витрат, які його викликали. Принциповий
взаємозв’язок між вказаними двома поняттями може бути виражений
різницею умовного економічного результату та повних капітальних
вкладень і, залежно від рівня господарювання, може отримувати: